Рішення

від 12.01.2015 по справі 916/4592/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р.Справа № 916/4592/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Комендатенко Н.В.

за участю представників:

від позивача - Коваленко І.С.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоком" до Приватного підприємства „АТЗ-Ойл" про стягнення 108602,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоком" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „АТЗ-Ойл" про стягнення заборгованості за договором поставки № ДГ-0000031 від 24.03.2014 р. в розмірі 101081,60 грн., з яких 72972,58 грн. - неоплачена проіндексована вартість товару, 12680,08 грн. - завдані збитки за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором, 9227,73 грн. - 26% річних, 6201,21 грн. - пеня, посилаючись на наступне.

24.03.2014 року між ТОВ „Укрнафтоком" (постачальник) та ПП „АТЗ-Ойл" (покупець) було укладено договір поставки №ДГ-0000031, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупцю нафтопродукти (бензин, дизельне пальне, масло), а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та своєчасно оплатити вартість поставленого товару.

Як вказує позивач, на умовах вказаного договору він передав у власність відповідачу, а відповідач прийняв за видатковою накладною № РН-0000328 бензин марки А-92 за ціною 10,41666666 грн. за літр у кількості 8746,00 літрів, всього на суму - 109325,00 грн. з ПДВ. Перевезення вантажу здійснювалось авто підприємством перевізником ТОВ „БП-Ойл", що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № РН-0000328 від 26.03.2014 року.

Відповідно до п. 2.2. договору товар вважається поставленим з моменту підписання відповідної видаткової накладної або товарно-транспортної накладної постачальника представником покупця.

Згідно з п. 5.1. договору покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару протягом п'яти банківських днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Так, позивач зазначає, що відповідач був зобов'язаний оплатити партію товару в строк до 02.04.2014 року. Між тим, за ствердженнями позивача, відповідач розрахувався за отриманий товар частково в сумі 57824,60 грн., шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою АБ „Укргазбанк" по рахунку позивача. Зокрема, згідно вказаної банківської виписки АБ „Укргазбанк" по рахунку позивача відповідачем оплачено 7453,60 грн. своєчасно (до 02.04.2014 року), а кошти в сумі 50371,00 грн. оплачено з порушенням строків оплати, у т.ч.:

- 28.03.2014р. на суму 2453,60 грн., без прострочення;

- 01.04.2014р. на суму 5000,00 грн., без прострочення;

- 04.04.2014р. на суму 5000,00 грн., тобто з простроченням на 2 календарних днів;

07.04.2014р. на суму 3000,00 грн., тобто з простроченням 5 календарних днів;

08.04.2014р. на суму 2871,00 грн., тобто з простроченням 6 календарних днів;

09.04.2014р. на суму 2500,00 грн., тобто з простроченням 7 календарних днів;

11.04.2014р. на суму 2500,00 грн., тобто з простроченням 9 календарних днів;

14.04.2014р. на суму 2500,00 грн., тобто з простроченням 12 календарних днів;

16.04.2014р. на суму 3000,00 грн., тобто з простроченням 14 календарних днів;

18.04.2014р. на суму 2500,00 грн., тобто з простроченням 16 календарних днів;

23.04.2014р. на суму 5000,00 грн., тобто з простроченням 21 календарних днів;

28.04.2014р. на суму 10000,00 грн., тобто з простроченням 26 календарних днів;

06.05.2014р. на суму 5000,00 грн., тобто з простроченням 34 календарних днів;

19.05.2014р. на суму 1000,00 грн., тобто з простроченням 47 календарних днів;

29.05.2014р. на суму 1000,00 грн., тобто з простроченням 57 календарних днів;

26.08.2014р. на суму 1000,00 грн., тобто з простроченням 146 календарних днів;

09.09.2014р. на суму 1000,00 грн., тобто з простроченням 160 календарних днів;

18.09.2014р. на суму 1500,00 грн., тобто з простроченням 169 календарних днів;

30.09.2014р. на суму 1000,00 грн., тобто з простроченням 181 календарних дні.

Відтак, залишок заборгованості за поставлений товар на момент подачі позову складає 51500,40 грн.

Крім того, в п. 7.6. договору сторони домовились, про те, що у разі порушення покупцем грошових зобов'язань по оплаті вартості товару і при цьому збільшення на день проведення простроченого платежу за товар або на день пред'явлення вимоги до покупця про оплату повної вартості товару з урахуванням індексації офіційного курсу гривні до долара США, встановленого національним Банком України, більш як на 2% від офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на граничну дату виконання грошового зобов'язання - оплати вартості відповідної партії товару, постачальник має право, а покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану вартість товару, який поставлений постачальником, але не оплачений покупцем у належний строк.

Так, за розрахунками позивача, залишок неоплаченої проіндексованої вартості товару складає 72972,58 грн.

Наразі позивач посилається на те, що згідно п. 8.2. договору сторони з посиланням на ч.2 ст. 625 Цивільно кодексу України домовились про збільшення розміру річних до 26% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, а також оплати вартості неоплаченого товару з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Також в п. 7.3 договору встановлено, що у разі несплати або несвоєчасної сплати вартості відвантаженого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості.

В п. 7.5. договору сторони погодили, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань. У даному пункті договору сторони домовились, про те, що при порушенні грошових зобов'язань на строк понад один місяць, розмір збитків постачальника встановлюється у вигляді відсоткової ставки залежно від обсягу невиконання зобов'язання, а саме 20% від суми порушеного зобов'язання.

Відтак, позивач вважає, що з відповідача підлягають стягненню 12680,08 грн. - збитків, завданих постачальнику неналежним виконанням грошових зобов'язань, 9227,73 грн. - 26% річних та 6201,21 грн. - пені у розмірі подвійної ставки НБУ.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.11.2014 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоком" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/4592/14, при цьому розгляд справи в засіданні суду.

16.12.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 40), згідно з якою позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині нарахування 26% річних з 9227,73 грн. до 10401,66 грн., також збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення залишку неоплаченої проіндексованої вартості товару з 72972,58 грн. до 77217,41 грн., що обумовлено проведенням перерахунку річних і залишку неоплаченої вартості товару.

Також 05.01.2015 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про уточнення розміру позовних вимог (а.с. 71-72), згідно з якою позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині нарахування 26% річних до 10475,74 грн., також збільшено розмір позовних вимог в частині нарахованої пені до 8309,70 грн. і зменшено розмір збитків за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором до 12600,08 грн., що обумовлено проведенням перерахунку у зв'язку з виявленням арифметичних відхилень. Відтак, загальна сума заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, складає 108602,93 грн ., з яких 77217,41 грн. - неоплачена проіндексована вартість товару, 12600,08 грн. - завдані збитки за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором, 10475,74 грн. - 26% річних, 8309,70 грн. - пеня.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Проте, надіслані судом копії ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованим поштовим повідомленням, що містяться в матеріалах справи, з відміткою на поштовому конверті за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф. 20.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

24 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоком" (постачальник) та Приватним підприємством „АТЗ-Ойл" (покупець) було укладено договір поставки №ДГ-0000031, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача як покупця нафтопродукти (бензин, дизельне пальне, масло), а відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити вартість поставленого товару.

Згідно п. 1.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Кожна партія товару оформлюється рахунком, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною (форма № 1- ТТН), сертифікатом (якості або відповідності), які передаються покупцеві разом з товаром.

В п. 1.3 договору визначено, що найменування нафтопродукту, кількість товару, а також ціна на кожну партію товару вказується у рахунку, який виставляється постачальником покупцеві на підставі поданої покупцем заявки.

Відповідно до п. 1.4. договору загальна кількість товару, який поставляється по цьому договору, визначається як сума кількості окремих партій товару, вказаних в рахунках, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних до даного договору.

Згідно з 1.5. договору загальна вартість товару, що поставляється по цьому договору, визначається як сума вартостей окремих партій товару, у вказаних в рахунках та видаткових накладних до даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору товар вважається поставленим з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної постачальника представником покупця.

В п. 4.1. договору передбачено, що відвантаження (поставка) товару здійснюється на підставі заявки покупця. Заявка покупця на відвантаження (поставку) товару обов'язково має містити: найменування товару, асортимент та кількість товару, місце поставки.

В. п. 4.2. договору визначено, що товар поставляється покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначаються у рахунках та видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.3. договору постачання товару може здійснюватись як за рахунок постачальника, так і за рахунок покупця, транспортом, як покупця, постачальника, так і третіх осіб. Послуги по перевезенню товару до місця поставки, що вказана покупцем у заявках, можуть надаватися третіми особами-вантажовідправником, вантажоперевізником, експедитором.

Згідно п. 4.4. вартість доставки (перевезення) товару включається в ціну товару, якщо сторонами не визначено вибірку товару покупцем власними силами зі складу постачальника.

Відповідно до п. 4.5. договору при тлумаченні умов поставки по цьому договору застосовуються офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року (Правила ІНКОТЕРМС). В разі розбіжностей між положеннями договору і Правилами ІНКОТЕРМС, пріоритет в тлумаченні умов поставки мають положення цього договору.

Згідно з п. 4.6. договору при поставці партії товару за рахунок покупця застосовується, базис поставки - (ЕХW - нафтобаза с. Обознівка), відповідно до Правил „Інкотермс" (в редакції 2010 року) на складі постачальника, розташованого за адресою: Україна, Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Обознівка, вул. Ливарна, 3.

В п. 4.7. договору визначено, що при поставці товару за рахунок постачальника та/або з залученням транспорту третіх осіб застосовується базис поставки - СРТ, відповідно до Правил „Інкотермс" (в редакції 2010 року) - фрахт/перевезення, оплачені до складу покупця.

Згідно п. 5.1. договору покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару протягом п'яти банківських днів з моменту поставки товару перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Датою здійснення оплати вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.5 договору). Ціна товару є договірною, вказується з урахуванням ПДВ (п. 5.4). Отримання покупцем (його представником) партії товару у постачальника за видатковою накладною та/або (транспортною накладною) свідчить про узгодження сторонами всіх істотних умов поставки (ціни, асортименту та загальної вартості партії поставки товару та є підтвердженням замовлення покупцем у постачальника отримання видатковою накладною (товарно-транспортною накладною), партії товару (п. 5.5). Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту поставки незалежно від термінів здійснення оплати (п. 5.6).

Згідно п. 6.1 договору покупець здійснює приймання товару за якістю відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007 року, а також умовами даного договору. Покупець здійснює приймання товару за кількістю відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України технічного регулювання та споживчої політики від 20.052008 р. № 281/171/578/155, а також з умовами цього договору (п. 6.2 договору).

Вказаний договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № ДГ-0000031 позивач за видатковою накладною № РН-0000328 від 26.03.2014 року поставив відповідачу бензин марки А-92 2 у кількості 8746,000 літрів по ціні 10,41666666 грн. за літр, всього на загальну суму 109325,00 грн. з ПДВ.

При цьому поставлену позивачем зазначену продукцію було отримано відповідачем, про що свідчить підпис директора підприємства Міхед О.О. на вищезазначеній накладній, який діяв на підставі довіреності № 3 від 25.03.2014 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, підпис якого скріплено печаткою відповідача.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором поставки № ДГ-0000031, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вищевказаної накладної та довіреності на отримання товару.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити такий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов договору поставки, сторонами було передбачено в п. 5.1 договору оплату товару протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару.

Наразі, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній сплатив вартість поставленого товару частково в сумі 57824,60 грн., про що свідчить надана позивачем до суду виписка по рахунку позивача у АБ „Укргазбанк" за період з 01.01.2014 р. до 06.11.2014 р. (а.с. 22). Відтак, залишок несплаченого відповідачем отриманого від позивача товару по спірному договору поставки складає 51500,40 грн. (109325,00 грн. - 57824,60 грн.), що відображено у складеному позивачем акту звіряння взаєморозрахунків (а.с. 23).

При цьому слід зазначити, що докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем поставленого позивачем товару в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, суд доходить до висновку про безпідставне невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Між тим в п. 7.6. договору сторони домовились про те, що у разі порушення покупцем грошових зобов'язань по оплаті вартості товару і при цьому збільшення на день проведення простроченого платежу за товар або на день пред'явлення вимоги до покупця про оплату повної вартості товару з урахуванням індексації офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України, більш як на 2% від офіційного курсу, встановленого Національним банком України на граничну дату виконання грошового зобов'язання - оплати вартості відповідної партії товару, постачальник має право, а покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану вартість товару, який поставлений постачальником, але не оплачений покупцем у належний строк (термін). Індексація вартості товару проводиться за формулою: ПВТ = СПх(А1/А0), де ПВТ - проіндексована вартість товару, СП - сума проведеного простроченого платежу за товар або простроченої заборгованості (основного борг) на день пред'явлення постачальником покупцю про оплату повної вартості товару з урахуванням індексації; А0 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ на граничну дату виконання зобов'язання - оплати вартості відповідної партії товару; А1 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ на день надходження простроченого платежу за товар або на день пред'явлення вимоги постачальником покупцю про оплату повної вартості урахування індексації.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 6, 627 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 632 вказаного Кодексу передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Враховуючи те, що можливість зміни ціни на товар передбачена частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України, пунктом 7.6 договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар. Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відтак, суд вважає, що встановлена сторонами в договорі індексація не суперечить вимогам чинного законодавства. Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ в постанові від 03.06.2010 р. у справі № 14/345-09.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає цілком правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку неоплаченої вартості товару з урахуванням індексації офіційного курсу гривні до долара США, що складає 77217,41 грн. згідно здійсненого позивачем розрахунку в заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 40-41).

Разом з тим, з огляду на те, що за умовами договору поставки оплата товару мала бути здійснена протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару, відповідно суд доходить до висновку про прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару. Зокрема, згідно банківської виписки АБ „Укргазбанк" по рахунку позивача відповідачем оплачено своєчасно (до 02.04.2014 року) 7453,60 грн., а 50371,00 грн. оплачено з порушенням строків оплати, у т.ч.:

- 28.03.2014р. на суму 2453,60 грн., без прострочення;

- 01.04.2014р. на суму 5000,00 грн., без прострочення;

- 04.04.2014р. на суму 5000,00 грн., тобто з простроченням на 2 календарних днів;

07.04.2014р. на суму 3000,00 грн., тобто з простроченням 5 календарних днів;

08.04.2014р. на суму 2871,00 грн., тобто з простроченням 6 календарних днів;

09.04.2014р. на суму 2500,00 грн., тобто з простроченням 7 календарних днів;

11.04.2014р. на суму 2500,00 грн., тобто з простроченням 9 календарних днів;

14.04.2014р. на суму 2500,00 грн., тобто з простроченням 12 календарних днів;

16.04.2014р. на суму 3000,00 грн., тобто з простроченням 14 календарних днів;

18.04.2014р. на суму 2500,00 грн., тобто з простроченням 16 календарних днів;

23.04.2014р. на суму 5000,00 грн., тобто з простроченням 21 календарних днів;

28.04.2014р. на суму 10000,00 грн., тобто з простроченням 26 календарних днів;

06.05.2014р. на суму 5000,00 грн., тобто з простроченням 34 календарних днів;

19.05.2014р. на суму 1000,00 грн., тобто з простроченням 47 календарних днів;

29.05.2014р. на суму 1000,00 грн., тобто з простроченням 57 календарних днів;

26.08.2014р. на суму 1000,00 грн., тобто з простроченням 146 календарних днів;

09.09.2014р. на суму 1000,00 грн., тобто з простроченням 160 календарних днів;

18.09.2014р. на суму 1500,00 грн., тобто з простроченням 169 календарних днів;

30.09.2014р. на суму 1000,00 грн., тобто з простроченням 181 календарних дні.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем повної вартості поставленого товару у встановлений строк) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.3 спірного договору у разі несплати або несвоєчасної сплати вартості відвантаженого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому відповідно до п. 7.4. договору сторони у відповідності до статті 259 Цивільного кодексу України домовилися та погодились на збільшення тривалості позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а саме встановили позовну давність до зазначених вимог три роки.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором поставки № ДГ-0000031 щодо здійснення оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 8309,70 грн. за весь період прострочення з 02.04.2014 р. по 12.12.2014 р. (понад 6 місяців відповідно до п. 7.4 договору), виходячи з існуючої суми боргу у відповідний період, а також враховуючи діючу у обраний позивачем період подвійну облікову ставку НБУ. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок суми пені (а.с. 73-74), суд вважає здійснені розрахунки обґрунтованими та арифметично правильними. Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня в загальній сумі 8309,70 грн.

Крім того, в п. 7.5. договору сторони погодили, що покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань. У даному пункті договору сторони домовились про те, що при порушенні грошових зобов'язань на строк понад один місяць, розмір збитків постачальника встановлюється у вигляді відсоткової ставки залежно від обсягу невиконання зобов'язання, а саме 20% від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні збитків використовується сума порушеного зобов'язання, що існувала на перший день другого місяця прострочення виконання покупцем грошового зобов'язання. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад штрафні санкції.

Так, за приписами ст. 623 ЦК України та ст. 220 ГК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Як вже зазначалось, відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення збитків, оскільки така відповідальність у вигляді відшкодування збитків встановлена договором, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 225 ГК України, а матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ДГ-0000031 з повної і своєчасної оплати вартості отриманого товару. Так, як було встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №РН-0000328 від 26.03.2014 на суму 109325,00 грн., граничний строк оплати якого до 02.04.2014. Отже, прострочення оплати понад один місяць має місце з 02.05.2014 р. З наданої позивачем до суду банківської виписки АБ „Укргазбанк" по рахунку позивача та уточненого розрахунку заборгованості (а.с. 75) вбачається, що станом на 02.05.2014 року відповідачем товар оплачено частково на суму 46324,60 грн., у т.ч.: 28.03.2014 р. - 2453,60 грн., 01.04.2014 р. - 5000,00 грн., 04.04.2014 р. - 5000,00 грн., 07.04.2014 р. - 3000,00 грн., 08.04.2014 р. - 2871,00 грн., 09.04.2014 р. - 2500,00 грн., 11.04.2014 р. - 2500,00 грн., 14.04.2014 р. - 2500,00 грн., 16.04.2014 р. - 3000,00 грн., 18.04.2014 р. - 2500,00 грн., 23.04.2014 р. - 5000,00 грн., 28.04.2014 р. - 10000,00 грн. Так, залишок заборгованості станом на 02.05.2014 року складав 63000,40 грн. (109325,00 грн. - 46324,60 грн.), тому суми збитків 20% від суми порушеного зобов'язання понад один місяць складатиме 12600,08 грн. (63000,40 грн. х 20%).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню узгоджений сторонами розмір збитків в сумі 12600,08 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 26% річних в сумі 10475,74 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В п. 8.2. договору поставки № ДГ-0000031 сторони у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України домовилися про те, що у разі прострочення оплати за поставлений товар постачальник може вимагати від покупця оплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26% річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, а також оплати вартості неоплаченого товару з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідач свої зобов'язання в частині оплати за поставлений товар не виконав своєчасно та у повному обсязі, то відповідно він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки. Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення річних не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі поставки № ДГ-0000031 встановлено 26% річних, відповідно сплаті підлягають саме 26% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 26% річних на відповідну суму боргу у обраний позивачем період прострочення з 02.04.2014 р. по 12.12.2014 р., що складають 10475,74 грн., розрахунок яких додано позивачем до заяви про уточнення розміру позовних вимог від 26.12.2014 р. (а.с. 75).

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 108602,93 грн. (77217,41 грн. залишку неоплаченої проіндексованої вартості товару + 8309,70 грн. пені + 12600,08 грн. збитків, 10475,74 грн. 26% річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоком" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоком" до Приватного підприємства „АТЗ-Ойл" про стягнення 108602,93 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „АТЗ-Ойл" (66502, Одеська область, смт. Любашівка, вул. Радянська, буд. 77; код ЄДРПОУ 37382131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнафтоком" (25030, м. Кіровоград, вул. Бєляєва, буд. 25, корп. 1; код ЄДРПОУ 33064422) 77217/сімдесят сім тисяч двісті сімнадцять/грн. 41 коп. - залишок неоплаченої проіндексованої вартості товару, 8309/вісім тисяч триста дев'ять/грн. 70 коп. пені, 12600/дванадцять тисяч шістсот/грн. 08 коп. збитків, 10475/десять тисяч чотириста сімдесят п'ять/грн. 74 коп. - 26% річних, витрати на оплату судового збору в сумі 2172/дві тисячі сто сімдесят дві/грн. 06 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17 січня 2015 р.

Суддя В.С. Петров