Рішення

від 10.11.2014 по справі 922/4262/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р.Справа № 922/4262/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом Прокурор м. Нововолинська, м. Нововолинськ в інтересах держави в особі ДП "Волиньвугілля", м. Нововолинськ до ТОВ "Свердловський доркомплект", м. Ровеньки про розірвання договору та стягнення коштів за участю представників сторін:

прокурора - Зливка К.О., посв.№013773 від 06.12.2012 року.

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога прокурора м.Нововолинська про розірвання договору купівлі-продажу від 05.08.2013 року, укладеного між ДП "Волиньвугілля" та ТОВ "Свердловський доркомплект", а також стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 103 533,48 грн.

Прокурор в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, звернувся до суду з клопотанням, в якому підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, крім того просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

05.08.2013 між ТзОВ «Свердловський доркомплект» (відповідач по справі, продавець) з однієї сторони та ДП «Волиньвугілля» (позивач по справі, покупець) з другої сторони укладено договір купівлі-продажу № 219, згідно умов якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п. 1.1).

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 15 днів з моменту передоплати.

Згідно пунктів 3.3 та 3.5 вищезазначеного договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Товар вважається прийнятим після його поставки на склад покупця та підписання товаротранспортних накладних сторонами.

Відповідно до п. 4.2-4.4 договору загальна вартість товару, що продається за цим договором, становить 83 540 грн., у тому числі ГІДВ, що становить 13 923,24 грн. Покупець здійснює оплату за товар на умовах договору шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Волиньвугілля» виконало обов'язки, передбачені вказаним договором - здійснило передоплату за товар згідно рахунку № СФ-0000008 від 06.08.2013 на суму 83 540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1674 від 07.08.2013 на суму 98167 грн. (у вказану суму входить оплата за товар по договору № 219 від 05.07.2013 за корпус Р 96Н 01.01.000, а також за товари за іншими договорами).

Однак, в порушення умов договорів, станом на момент подання позову ТзОВ «Свердловський доркомплект» не поставило товар позивачеві згідно договору, хоча згідно договору № 219 від 05.08.2013 було зобов'язано вчинити вказані дії до 24.08.2013 р.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за умовами Договору не виконав, Товар позивачу не поставив.

Враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 83 540,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.5 договору № 219 від 05.08.2013, передбачено, що за порушення строків передачі Товару Продавець сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми недопоставленого Товару (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожен день прострочення передачі. За прострочення Покупцем строків передачі товару понад 30 днів, стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені та штрафу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів поставки Товару, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5 474,73 грн. та штрафу в сумі 5 847,80 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2327,68 грн. та інфляційних в сумі 6 343,27 грн., то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Враховуючи, що у відповідача за спірним договором № 219 від 05.08.2013 року відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, а тому нарахування інфляційних та 3% річних є безпідставним та необґрунтованим, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно п. п. 7.1, 7.3 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і до повного виконання. Дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 651-653 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Невиконання із 24.08.2013 року відповідачем свого обов'язку щодо поставки позивачу товару - обладнання є істотним порушенням відповідачем умов договору, в зв'язку з чим позовні вимоги прокурора про розірвання договору купівлі-продажу №219 від 05.08.2013 року, укладеного між позивачем та відповідачем, обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 651-653 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу №219 від 05.08.2013 року, укладеного між Державним підприємством "Волиньвугілля" (вул. Луцька, 1, м. Нововолинськ, Волинської області, 45400, код 32365965) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свердловський доркомплект» (вул. Вигонна, 7, м. Ровеньки, Луганської області, 94700, код 32355648).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловський доркомплект» (вул. Вигонна, 7, м. Ровеньки, Луганської області, 94700, код 32355648, р/р 2600401005972 філія ВАТ «Укрексімбанк» м. Луганськ, МФО 304289) на користь Державного підприємства "Волиньвугілля" (вул. Луцька, 1, м. Нововолинськ, Волинської області, 45400, код 32365965, р/р 260020224268401 у AT «Фінанси та кредит», МФО 300131) основний борг в сумі 83 540,00 грн., пеню в сумі 5 474,73 грн., штраф в сумі 5 847,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловський доркомплект» (вул. Вигонна, 7, м. Ровеньки, Луганської області, 94700, код 32355648, р/р 2600401005972 філія ВАТ «Укрексімбанк» м. Луганськ, МФО 304289) на користь державного бюджету України (одержувач: УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача 37999654, Банк одержувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31215206783003) судовий збір в сумі 3 115,25 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 2 327,68 грн. та інфляційних в сумі 6 343,27 грн.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа №922/4262/14