Рішення

від 12.01.2015 по справі 922/5143/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р.Справа № 922/5143/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесцентр", м. Первомайськ про розірвання договору за участю представників сторін:

Представник позивача - Мірошник О.М., дов. від 17.03.2014р.

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесцентр", м. Первомайськ, в якому просить суд розірвати договір оренди № УБЦ-6/12 від 01.08.2012р., укладений між позивачем та відповідачем та звільнити позивача від сплати орендної плати за даним договором з 06.08.2014р. до моменту розірвання договору.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.12.2014р. об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2014р. продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку до 25.01.2015р. Розгляд справи відкладено на 12.01.2015р. об 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 12.01.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі (вх. № 538), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.2015р. не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

Відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач знаходиться за адресою: 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Макушкіна, 2-А.

Харківська дирекція Поштамт-Центр поштового зв'язку № 1 в своєму листі від 26.09.14 р. № 7-14-608 проінформувала господарський суд Харківської області, що, у зв'язку з проведенням бойових дій в зоні АТО, з 22.07.14 р. до окремої вказівки, призупиняється приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей.

13.11.14 р. заступником начальника відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Харківської області складений акт про те, що у зв'язку із зупиненням приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, поштовим відділенням № 22 м. Харкова повернуто відправлення господарського суду Харківської області по справі № 922/5143/14, адресоване до м. Первомайська, Луганської області.

Оскільки телефонний (факсимільний) зв'язок з відповідачем також відсутній, керуючись приписами інформаційниого листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", було розміщено інформацію про час і місце судового засідання на сторінці газети "Урядовий кур'єр" від 11.12.2014р., що підтверджується відповідною роздруківкою.

У п.п. 4 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 року № 01-06/1290/14 зазначено, що якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК України.

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи господарським судом Харківської області, тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесцентр" (відповідач, орендодавець) було укладено договір оренди №УБЦ-6/12 (далі - договір), відповідно до умов якого, відповідач надав, а позивач прийняв у тимчасове, платне користування на умовах оренди частину нежитлового приміщення на першому поверсі, загальною площею 1,0 кв.м., що розташоване за адресою: Луганська область, м. Первомайськ, вул. Макаренко, будинок 1 (далі - "об'єкт оренди"). Цільовим призначенням об'єкту оренди за договором оренди є розташування банкомату позивача.

Невід'ємною частиною договору оренди, укладеного між сторонами 01.08.2012р. є акт приймання передачі зазначеного приміщення, підписаний сторонами договору (додаток №2).

Строк користування об'єктом оренди встановлений сторонами в п.8.1. договору оренди - до 30 червня 2015 року.

Позивач, в обґрунтування своїх вимог, зазначає, що у зв'язку з нештатним режимом, що склався у м. Луганськ та Луганській області, використання об'єкту оренди за цільовим призначенням стало неможливим.

Так, 23.07.2014 р. Постановою Правління Національного банку України №436 визнано, що на території Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим склалася ситуація, яка унеможливлює роботу банківської системи у звичайному порядку, з метою забезпечення фінансування потреб держави та життєдіяльності населення, на виконання вимог Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року №435 запроваджено, починаючи з 24 липня 2014 року, надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим.

Надзвичайний режим роботи, у розумінні Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління НБУ №435 від 22.07.2014 р. (далі - Інструкція), передбачає порядок проведення банківських операцій, опис змін у технологіях їх проведення, окремі питання організації діяльності банків України, зокрема, у разі виникнення нештатного режиму, що унеможливлює роботу банківської системи у звичайному порядку.

Відповідно до п.6 Інструкції, керівники банків у разі запровадження надзвичайного режиму роботи мають насамперед уживати заходів, спрямованих на забезпечення збереження життя і здоров'я працівників.

Керівник банку залежно від ситуації, що склалася, приймає рішення щодо проведення евакуації працівників, матеріальних та культурних цінностей відповідно до розроблених планів евакуації.

06.08.2014 р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", відповідно до якої, ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року №436, починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України "Про Національний банк України", статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про боротьбу з тероризмом", розділом І Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року №435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", постановлено - банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Відтак, в зв'язку з вищевикладеним, позивач не міг використовувати за призначенням об'єкт оренди, у зв'язку з чим хотів розірвати спірний договір за домовленістю сторін.

Відповідно до умов спірного договору, розірвання договору оренди передбачає обов'язкове письмове повідомлення відповідача (орендодавця) щодо розірвання договору оренди (п.п. 8.3., 8.6 договору).

Проте, у зв'язку з неможливістю доставки кореспонденції в окремі частини Донецької та Луганської областей, позивач був позбавлений можливості направити письмове повідомлення про розірвання договору оренди відповідачу або вжити інші заходи досудового врегулювання. Позивачем отримано відповіді від УДППЗ "Укрпошта" (№532-12-6595 від 09.09.2014 р.), ТОВ "Нова Пошта" (№559-14 від 08.09.2014 р.), ТОВ "ТУРМАН ЕКСПРЕСС" (звіт по ТН №19-42095 від 08.09.2014 р.) про неможливість доставки кореспонденції в окремі райони Донецької та Луганської областей.

У зв'язку з викладеним, посилаючись на ст. 652 ЦК України, позивач просить суд розірвати спірний договір.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Підстави для зміни або розірвання договору викладені у Главі 53 ЦК України.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В ч. 2 ст. 652 ЦК України закріплено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання спірного договору, на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідна одночасна наявність всіх перелічених вище умов. За відсутності хоча б однієї умови, розірвання договору за цих підстав неможливе.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про наявність всіх умов для розірвання спірного договору, зазначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про Національний банк України", Правління Національного банку приймає рішення щодо, зокрема, банківського регулювання та нагляду, функціонування платіжних систем та організації розрахунків.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Відповідно до ст.66 Закону України "Про банки та банківську діяльність", державне адміністративне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формі, зокрема, встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

На момент укладення спірного договору, тобто в 2011 році, сторони розраховували на довготермінове співробітництво та не могли передбачити майбутнє припинення доступу до об'єкту оренди (нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Луганська область, м. Первомайськ, вулиця Макаренко,1), внаслідок проведення бойових дій та прийняття нормативно-правових актів, які обмежують діяльність банків України за місцезнаходженням об'єкту оренди (Постанова Правління Національного банку України від 23.07.2014 р. №436 "Про створення робочої групи Національного банку України", постанова Правління Національного банку України від 22 липня 2014 р. №435 "Про затвердження Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі», постанова Правлінням Національного банку України від 06.08.2014 р. №466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", Указ Президента України від 14 квітня 2014 р. №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Указ Президента України від 14 листопада 2014 р. №875/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 р. "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", розпорядження Кабінету міністрів України від 7 листопада 2014 р. №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження").

Крім того, ані позивач, ані відповідач не мали і не мають можливості усунути причини, внаслідок яких склалися обставини, які унеможливлюють подальше продовження користування об'єктом оренди, так як не приймають безпосередньої участі у проведенні антитерористичної операції в окремих районах Донецької та Луганської областях.

Суд вважає, що подальше виконання умов договору оренди порушило б майнові інтереси позивача, так як користуватися орендованим майном та обслуговувати його позивач не має можливості, а сплата орендної плати без можливості використання об'єктом оренди за призначенням призвела б до невиправданих збитків позивача.

Суд також наголошує, що ані умовами спірного договору оренди, ані звичаями ділового обороту не передбачено покладення ризику неможливості використання об'єкту оренди за призначенням внаслідок виникнення обставин, які загрожують життю та здоров'ю людей (терористичні акти, збройні конфлікти, військові дії).

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність всіх умов, зазначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, а отже, вимога про розірвання договору оренди № УБЦ-6/12 від 01.08.12 р., укладеного між позивачем та відповідачем є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Позивач у позовній заяві також просить суд звільнити позивача від сплати орендної плати за договором оренди до моменту його розірвання, посилаючись на приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Проаналізувавши дані вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів, а саме, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення право відношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Аналіз вищенаведених норм права надає підстави для висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині звільнення позивача від сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення б/н від 01.06.2012 р. до моменту його розірвання, фактично є вимогами на майбутнє, не встановлюють для сторін будь-якого обов'язку, не породжують правових наслідків та заборон і не передбачені чинним законодавством як спосіб захисту прав та інтересів. З огляду на це у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні в цій частині є неправомірними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судовий збір на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 11, 627, 628, 628, 629, 631, 652, 759 Цивільного кодексу України, статтями 20, 188 Господарського кодексу України, статтями 1, 4-3, 12, 32-33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір оренди №УБЦ-6/12, укладений 01.08.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код за ЄДРПОУ 14361575) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбізнесцентр (93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Макушкіна, 2-А, код за ЄДРПОУ 36642785), щодо оренди частини нежитлового приміщення на перщому поверсі загальною площею 1,0 кв.м., що розташоване за адресою: Луганська область, м. Первомайськ, вул. Макаренко, 1.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбізнесцентр (93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Макушкіна, 2-А, код за ЄДРПОУ 36642785) на користь Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код за ЄДРПОУ 14361575) 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 17.01.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/5143/14