Ухвала

від 20.01.2015 по справі 810/5551/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5551/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдокбуд» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдокбуд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання недійсною податкової консультації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдокбуд», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання недійсною податкову консультацію №4431/10/10-06-15-01/405 від 08.04.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдокбуд» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, податкова консультація надана відповідачем не порушує прав та охоронюваних Законом інтересів позивача, оскільки відповідач, надаючи податкову консультацію позивачу діяв в спосіб і в межах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдокбуд» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 32499011.

21.10.2013 року позивач звернувся із запитом № 05-98 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо надання податкової консультації.

В запиті позивач просив відповідача надати податкову консультацію з наступного питання: «яким чином (в тому числі з метою уникнення створення підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку) має відображатися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства припинення зобов'язань контрагента шляхом заліку за вищезазначеними обставинами?».

30.12.2013 Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області розглянула запит позивача від 21.10.2013 року № 05-98 і в межах своєї компетенції листом № 6404/10/10-06-15-01/854 повідомила наступне.

Відповідно до пункту 291.6 статті 291 Податкового кодексу України, платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору (підпункт 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, юридичні особи - платники єдиного податку не мають права здійснювати бартерні операції, в тому числі погашати заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) іншим способом ніж грошовим.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності передбачено П(С)БО 11.

18.03.2014 позивач звернувся із запитом № 05-15 щодо надання податкової консультації до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та просив відповідача надати податкову консультацію з наступних питань: «чи має право платник єдиного податку четвертої групи за ставкою 5% відображати в своєму обліку припинення зобов'язань контрагента шляхом заліку за вищезазначеними обставинами? чи вважається таке зарахування розрахунком, та, якщо так - то з якого моменту такий розрахунок вважатиметься здійсненим? які дії ми маємо вчиняти після отримання повідомлення про зарахування, аби зберегти статус платника єдиного податку та уникнути застосування санкцій за порушення правил розрахунків виключно у грошовій формі?».

08.04.2014 року Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області розглянула запит позивача від 18.03.2014 року № 05-15 і в межах своєї компетенції листом № 4431/10/10-06-15-01/405 повторно повідомила наступне.

Відповідно до пункту 291.6 статті 291 Податкового кодексу України, платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору (підпункт 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, юридичні особи - платники єдиного податку не мають права здійснювати бартерні операції, в тому числі погашати заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) іншим способом ніж грошовим.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності передбачено П(С)БО 11.

Взаємозалік є одним із видів бартерних операцій, при якому не передбачено розрахунку за відвантажену продукцію готівкою або безготівковими коштами.

Згідно абзацу 2 пункту 293.5 статті 293 Податкового кодексу України, для платників четвертої та шостої груп до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу, ніж зазначений у главі 1 розділу ХІV цього Кодексу, встановлюються ставки єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті.

У разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункту 291.6 статті 291 Податкового кодексу України, зобов'язує підприємство згідно абзацу 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Вважаючи вказану податкову консультацію такою, що суперечить нормам податкового законодавства, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, нормами статті 53 Податкового кодексу України визначено права позивача щодо можливості діяти певним чином, отримавши певну податкову консультацію, тобто встановлено право щодо застосування отриманої консультації, зі звільненням від відповідальності у випадку дій на підставі отриманої консультації.

Натомість, вищезазначеними нормами не встановлено обов'язку позивача діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації. Таким чином, податкова консультація не породжує обов'язків позивача щодо певного застосування норм чинного законодавства.

Отже, надана позивачу податкова консультація не визначає обов'язку позивача діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації.

Разом з тим, надаючи оцінку суті наданої консультації, суд зазначає наступне.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Водночас, не допускається зарахування зустрічних вимог, в тому числі, в інших випадках, встановлених договором або законом (стаття 602 Цивільного кодексу України).

Так, згідно з підпунктом 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

Окрім такої ознаки бартерної операції, на яку посилається позивач, як операція в рамках одного договору, бартерній операції притаманна така ознака як проведення розрахунків у негрошовій формі.

В більш широкому трактуванні під бартерною угодою слід розуміти таку господарську операцію, яка передбачає проведення розрахунків за товари (послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що із суті описаної позивачем господарської операції випливає, що останній не укладаючи прямого договору, фактично має намір провести господарську операцію - бартер, одним з різновидів якої і є взаємозалік зустрічних однорідних вимог.

Доводи апелянта на те, що судом першої інстанції не правомірно застосовано термін «взаємозалік» замість «зарахування» до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки таке трактування за своєю суттю не впливає на висновки податкового органу щодо правильності оподаткування описаної позивачем господарської операції.

Відповідно до пункту 291.6 статті 291 Податкового кодексу України платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Тобто юридичні особи - платнику єдиного податку не мають права закривати заборгованість за поставлений товар (надані послуги, роботи) шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, інша форма розрахунків ніж грошова юридичним особам - платникам єдиного податку заборонена.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, надаючи податкову консультацію діяв в спосіб і в межах чинного законодавства і, окрім іншого, роз'яснив позивачу, що у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 Податкового кодексу України, останній зобов'язаний згідно з абзацом 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітнім) періодом, в якому допущено такий спосіб розрахунків.

Крім того, як вірно наголошено судом першої інстанції, відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Тобто зазначеною нормою визначено право платника податку на оскарження, проте, не передбачено судового розгляду податкових консультацій без врахування наявності чи відсутності порушеного такою консультацією права платника податку.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведено колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для визнання недійсною податкової консультації, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдокбуд»- залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдокбуд» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Романчук О.М.

Шелест С.Б.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.