Ухвала

від 04.12.2014 по справі 826/2763/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2763/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року № 0000421720.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» за період з 01 березня 2011 року по 30 листопада 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 10 квітня 2013 року № 25/1720-3156017511.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 51566,67 грн., що був сформований за рахунок ТОВ «Снайпер Медіа» - 49066,67 грн., за рахунок ТОВ «Денфінансгруп» - 2500,00 грн.; визначено укладені між позивачем та ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» нікчемними, відповідно до статей 203, 215, 2258 Цивільного кодексу України та такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою прихування сплати податків.

На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення від 23 квітня 2013 року № 0000421720, яким позивачу збільшено суму грошового з податку на додану вартість на суму 59041,67 грн., в тому числі за основним платежем - 51566,67 грн., за штрафними санкціями - 7475,00 грн.

За наслідком адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 19 червня 2013 року № 226/Р/12-3-03 залишено без змін податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 квітня 2013 року № 0000421720, при цьому збільшено суму штрафних санкцій на 1,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Денфінансгруп» укладено договір № 2/11 від 29 березня 2011 року, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Денфінансгруп») зобов'язується від свого імені та за рахунок Замовника (ФОП ОСОБА_3) виконати роботи та надати послуги на його користь. Виконавець має надати послуги на користь Замовника щодо розробки та макетування рекламно-іміджевої продукції: макетів для поліграфічної продукції, логотипів, візиток, аудіо- та відео матеріалу, тощо.

Згідно акту здачі - прийняття наданих послуг від 30 березня 2011 року, позивачем прийнято електронну версію макетів поліграфічної продукції на магнітному машинному носії (CD-R). Вартість наданих послуг складає 15000,00 грн. з ПДВ.

ТОВ «Денфінансгруп» виписано на адресу позивача податкову накладну № 3081 від 30 березня 2011 року на суму 15000,00 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку.

Також, 16 травня 2011 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Снайпер Медіа» укладено договір №9/11, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Снайпер Медіа») зобов'язується від свого імені та за рахунок Замовника ФОП ОСОБА_3 виконати роботи та надати послуги щодо розробки та макетування рекламно-іміджевої продукції: макетів для поліграфічної продукції, логотипів, візиток, аудіо- та відеоматеріалу тощо.

Так, за наслідком наданих послуг, між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа» підписано акти передачі - прийняття наданих, з яких вбачається, що ТОВ «Снайпер Медіа» було надано послуги щодо розробки та макетування рекламної продукції на магнітному машинному носії (CD-R), розробки, виготовлення та поклейки постерів (ТМ Оболонь, ТМ Миргородська тощо), розробки, виготовлення та поклейки постерів на холодильники.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Снайпер Медіа» виписано податкові накладні, а оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано податок на додану вартість за період березень - жовтень місяці 2011 року, у зв'язку з наданням послуг, на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа».

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що у період, що перевірявся, позивач надавав послуги з друку рекламних матеріалів на плівку та нанесення їх на рекламні носії (холодильники, автотранспортні засоби), здійснював виготовлення рекламних носіїв (банерів, оракулів, тощо) та їх встановлення.

Так, для здійснення господарської діяльності позивач орендує нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги та роботи замовлялись у контрагентів з метою виконання своїх договірних зобов'язань перед замовниками, а саме: ТОВ «АБА «Астра», ТОВ «Пирятинський делікатес», ПАТ «Оболонь», ТОВ «Євпаторійський винзавод» та іншими.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що операції позивача з ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З приводу посилання податкового органу на нікчемність укладених між позивачем та контрагентвами правочинів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Денфінансгруп», ТОВ «Снайпер Медіа», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та заниження податку на додану вартість є помилковими.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23 квітня 2013 року № 0000421720 є протиправним.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3» та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М. .

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.