Ухвала

від 20.01.2015 по справі 826/12456/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/12456/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Кобаля М.І.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новінка ЛТД» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.09.2013 року №0000121501,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.09.2013 року №0000121501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Новінка ЛТД» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 19796,00 грн, що відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 19551,00 грн, що відображена у податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 30.08.2013 року №135/15-01-44/19253815.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2013 року на 19796,00 грн, та червень 2013 року - 19551,00 грн.

В обґрунтування завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень та червень 2013 року контролюючий орган посилається на те, що до суми від'ємного значення товариством було віднесено податковий кредит, який виник за рахунок придбання товарів (послуг) у контрагентів - постачальників ТОВ «ВФС Україна», ТОВ «Профіпартс», ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Автодистриб'юшн Карго Партс», ТОВ «АСМАП України», ТОВ «Торговий Дім Ойл Груп», ТОВ «ТД АВС Систем», по яким внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, розпочато ліквідаційну процедуру, порушено провадження у справі про банкрутство.

13 вересня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000121501, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 39347,00 грн, у тому числі за травень 2013 року на 19796,00 грн, червень 2013 року - 19551,00 грн; також до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9836,75 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки позивачем підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) в складі ціни товару (послуг), тому позивачем правомірно заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2013 року у розмірі 19796,00 грн та червень 2013 року - 19551,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість господарські операції мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, які є підставою для формування податкового кредиту платника.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 вказаного Кодексу передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно пункту 200.4 статті 200 Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, для бюджетного відшкодування податку на додану вартість повинна бути надмірна сплата отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем 18.06.2013 року подано до відповідача заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2013 року, що визначена у податковій декларації з податку на додану вартість у сумі 19796,00 грн.

Згідно довідки про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2) та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3), частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг, складає 19796,00 грн, яка виникла у серпні 2011 року - 5781,00 грн, листопаді 2012 року - 49,00 грн, квітні 2013 року - 13966,00 грн.

Дані суми від'ємного значення, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки, виникли за рахунок придбання товарів/послуг у постачальників - ТОВ «ВФС Україна», ТОВ «Профіпартс», ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Автодистриб'юшн Карго Партс», ТОВ «АСМАП України», ТОВ «Торговий Дім Ойл Груп».

Також, позивачем 17.07.2013 року подано до відповідача заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2013 року, що визначена у податковій декларації з податку на додану вартість у сумі 19551,00 грн.

Згідно довідки про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2) та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3), частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг, складає 19551,00 грн, яка виникла у серпні 2011 року - 6614,00 грн, квітні 2013 року - 2649,00 грн, травні 2013 року - 10288,00 грн.

Дані суми від'ємного значення, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки, виникли за рахунок придбання товарів/послуг у постачальників - ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Автодистриб'юшн Карго Партс», ТОВ «АСМАП України», ТОВ «Торговий Дім Ойл Груп», ТОВ «ТД АВС Систем».

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що сума податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Торговий Дім Ойл Груп» позивачем взагалі не включалася до розрахунків сум бюджетного відшкодування за відповідні періоди.

Натомість, до суми бюджетного відшкодування за травень та червень 2013 року включено податкові накладні видані в адресу позивача підприємствами ТОВ «ВФС Україна» (оренда вантажного автомобіля), ТОВ «Автодістрбюшн Карго Партс» (купівля запчастин), ТОВ «Інвестиційна група ЦК-Глобал» (орендна плата), Асоціацією міжнародних автомобільних перевезень України (надання послуг по книжкам МДП), ТОВ «Альянс Холдинг» (купівля пального), ТОВ «Профіпартс» (купівля запчастин), ТОВ «Гарант - ЛКВ» (купівля автошин), ДП «Державний автотранспортний науково - дослідний проектний інститут» (роботи з визначення відповідності конструкції і технічного стану одного автопоїзда та одного причепа (напівпричепа), ТОВ «Рено Тракс Україна» (купівля автозапчастин), ТОВ «ТД АВС Систем» (придбання послуг по комп'ютерній діагностиці та автозапчастин), факт здійснення господарських операцій по яких підтверджується наступними первинними документами.

Як вбачається із матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, позивачем укладено з ТОВ «Автодістрбюшн Карго Партс» (постачальник) договір поставки від 07.06.2012 року №4949-10/2012 про поставку запчастин та експлуатаційних матеріалів (т. 1 а.с. 123 - 124).

На підтвердження виконання договору позивачем надано накладні, податкові накладні; факт сплати підтверджується платіжними дорученнями; факт використання у господарській діяльності підтверджується актами списання (встановлення запчастин на автомобіль) (т. 1 а.с. 125 - 200).

Щодо господарських правовідносин з ТОВ «Профіпартс» судом першої інстанції встановлено, що 09.11.2012 року позивачем укладено з ТОВ «Профіпартс» (постачальник) договір поставки від №Р-1247, на виконання якого сторонами складено видаткову накладну від 16 листопада 2012 року №51473 та постачальником видано податкову накладну від 16.11.2012 року №2200 на суму 1040,00 грн, в тому числі ПДВ 173,33 грн. (до розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2013 року включено суму ПДВ у розмірі 49,00 грн); факт сплати підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2013 року №889; факт використання у господарській діяльності підтверджується актом списання (встановлення запчастин на автомобіль) від 16.11.2012 року №СпТ-000029 (т. 1 а.с. 201 - 207).

Окрім цього, позивачем з ТОВ «Альянс Холдинг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу пального від 01.06.2011 року №КРБК-003784, на підтвердження виконання якого позивачем надані акти прийому - передачі, податкові накладні; факт сплати підтверджується платіжними дорученнями; факт використання у господарській діяльності підтверджується роздруківкою з АЗС, наданою ТОВ «Альянс Холдинг» (т. 1 а.с. 208 - 233).

31.07.2012 року позивачем укладено з ТОВ «Інвестиційна група ЦК-Глобал» (орендодавець) договір оперативної оренди (офісне приміщення) від 31.07.2012 року №11/2012. На підтвердження виконання даного договору позивачем надано акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні; факт сплати підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 234 - 273, т. 2 а.с. 57 - 59).

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України були господарські операції щодо придбання у останнього послуг по книжкам МДП, що підтверджується рахунками на оплату, актами надання послуг, податковими накладними; факт оплати послуг підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 249 - 252, т. 2 а.с. 1 - 4).

19.08.2011 року позивачем з ТОВ «ВФС Україна» укладено договір фінансового лізингу №0811F, на підтвердження виконання якого позивачем надані податкові накладні та платіжні доручення (т. 2 а.с. 5 - 17).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Гарант-ЛКВ» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 25.09.2012 року №25/09-3; на підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткову накладну, податкові накладні, платіжні доручення; факт використання у господарській діяльності підтверджується актами списання (встановлення запчастин на автомобіль) (т. 2 а.с. 18 - 29).

Також судом першої інстанції встановлено, що ДП «Державний автотранспортний НДПІ» на підставі рахунку - фактури від 18.04.2013 року №3848.2.2.102.13 надані послуги з визначення відповідності конструкції і технічного стану одного автопоїзда та одного причепа (напівпричепа), що підтверджується актом передання - прийняття робіт, податковою накладною та платіжним дорученням (т. 2 а.с. 30 - 33).

01.10.2011 року позивачем було укладено з ТОВ «Рено Тракс Україна» договір №128ТР11 на продаж запасних частин та технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, на підтвердження виконання якого позивачем надані акт виконаних робіт, податкову накладну, платіжне доручення (т. 2 а.с. 34 - 48).

13.03.2012 року позивачем укладено з ТОВ «ТД АВС Систем» договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №13-12. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), податкову накладну, платіжні доручення (т. 2 а.с. 49 - 57).

Таким чином, господарські операції з вищевказаними контрагентами безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки фактичним видом діяльності ТОВ «Новінка ЛТД» є вантажний автомобільний транспорт, що узгоджується із статутними видами діяльності товариства і спрямоване на отримання економічної вигоди від здійснення таких операцій в майбутньому, що також було встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що факт сплати позивачем сум податку на додану вартість підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем в акті перевірки, про що свідчить пункт 2.3 акту.

В обґрунтування завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень та червень 2013 року контролюючий орган посилається лише на те, що до суми від'ємного значення товариством було віднесено податковий кредит, який виник за рахунок придбання товарів (послуг) у контрагентів - постачальників ТОВ «ВФС Україна», ТОВ «Профіпартс», ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Автодистриб'юшн Карго Партс», ТОВ «АСМАП України», ТОВ «Торговий Дім Ойл Груп», ТОВ «ТД АВС Систем», по яким внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, розпочато ліквідаційну процедуру, порушено провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що сама по собі несплата податку на додану вартість контрагентом продавця/постачальника (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в травні 2013 року у розмірі 19796,00 грн, та в червні 2013 року - 19551,00 грн, відповідно оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 13.09.2013 року №0000121501 є неправомірним, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 20.01.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: М.І. Кобаль

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Кобаль М.І.