Ухвала

від 20.01.2015 по справі 826/13754/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13754/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 24» жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісабі» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 року №0000212203 та № 0000222203,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просив визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2013 року №0000212203 та № 0000222203 .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 24.10.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2013 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ «Цс-Таб» за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013р.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №41/22-509/32530386 від 31.07.2013р., позивачем порушено вимоги:

1) пп. 14.1.228 п.14.1. ст.14, п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону Україні „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 42 011,00 грн., в т.ч. за 2-4 квартали 2011 року в сумі 42 011,00 грн.;

2) п.44.1 ст.44, п.201.1, 201.6 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 36 531,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року - на суму 36 531,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки № 41/22-509/32530386 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212203 від 15.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 42 011,00 грн., з яких 42011,00 грн., - за основним платежем та податкове повідомлення-рішення №0000222203 від 15.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 45 663,75 грн., з яких 36 531,00 грн. - за основним платежем, а 91 32,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суду м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бісабі», як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Цс-Таб ", як продавцем, був укладений Договір №35/10 від 17.10.2011 року, відповідно до умов якого продавець приймає на себе зобов'язання в термін та на умовах визначених даним договором поставити та передати у власність покупця товар (труба т/ізолюізопрофлекс-а пе-х мпа атм 75/110-70,00 м.; прес-фітінг під зварювання фс 75*4,6-76*4 - 2,00 шт.), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вищезазначений товар, в термін та на умовах, визначених даним договором. Перелік та кількість товару визначається видатковими накладними. Загальна сума за даним договором складає 134 524,82 грн., в т.ч. ПДВ 22 420,80 грн.

3 матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Цс-Таб " на виконання умов Договору №35/10 був виставлений рахунок-фактура №237 від 17.10.2011 р. на загальну суму 134 524,82 грн., в т.ч. ПДВ 22420,80 грн.

На виконання умов Договору №35/10 ТОВ „Цс-Таб " поставило позивачу товар (труба т/ізолюізопрофлекс-а пе-х мпа атм 75/110 - 70,00 м.; прес-фітінг під зварювання фс 75*4,6-76*4- 2,00 шт.) на загальну суму 134 524,82 грн., в т.ч. ПДВ 22 420,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №237 від 17.10.2011 р., що містить всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ „Цс-Таб " була оформлена на користь позивача податкова накладна №237 від 17.10.2011 р. на загальну суму 134524,82 грн., в т.ч. ПДВ 22420,80 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Судом також встановлено, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бісабі ", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Цс-Таб ", як продавцем, був укладений Договір №37/10 від 03.10.2011 року, відповідно до умов якого продавець приймає на себе зобов'язання в термін та на умовах визначених даним договором поставити та передати у власність покупця товар (крейда мелена - 155,57кг.; уайт-спиріт - 34л; електроди - 11,2кг; папір шліфувальний - 73,81 кв.м .; клей для гіпсокартону - 882кг.; шпаклівка «Сатенгіпс» - 1755кг.; піна монтажна - 65 шт.; антисептик - 105кг.; ґрунтовка СТ-17 - 207кг; гіпсокартон вологостійкий - 98,49 кв.м .; штукатурка «Ротбант» - 8177кг; штукатурка полимерцементна - 9057кг.; фарба ПФ-115 - 140кг), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вищеозначений товар, в термін та на умовах, визначених даним договором. Перелік та кількість товару визначається видатковими накладними. Загальна сума за даним договором складає 84 663,89 грн., в т.ч. ПДВ 14 110,65 грн.

3 матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Цс-Таб " на виконання умов Договору №37/10 був виставлений рахунок-фактура №205 від 17.10.2011 р. на загальну суму 84 663,89 грн., в т.ч. ПДВ 14110,65 грн.

На виконання умов Договору №37/10 ТОВ „Цс-Таб " поставило позивачу товар (крейда мелена - 155,57кг.; уайт-спиріт - 34л; електроди - 11,2кг; папір шліфувальний-73,81 кв.м .; клей для гіпсокартону - 882кг.; шпаклівка «Сатенгіпс» - 1755кг.; піна монтажна - 65 шт.; антисептик - 105 кг.; ґрунтовка СТ-17 - 207кг; гіпсокартон вологостійкий - 98,49 кв.м .; штукатурка «Ротбант» - 8177кг; штукатурка полимерцементна - 9057кг.; фарба ПФ-115 - 140кг) на загальну суму 84 663,89 грн., в т.ч. ПДВ 14110,65 грн., що підтверджується видатковою накладною №205 від 03.10.2011 р., що містить всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ „Цс-Таб " була оформлена на користь позивача податкова накладна №205 від 03.10.2011 р. на загальну суму 84663,89 грн., в т.ч. ПДВ 14110,65 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, ТОВ „Цс-Таб " був належним чином зареєстрований як юридична особи та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженими судом податковими деклараціями з податку на додану вартість в розрізі контрагентів за жовтень 2011 року та з податку на прибуток за 2011 рік, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ „Цс-Таб " та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів та суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

3 матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов зазначених вище договорів позивачем були сплачені кошти на загальну суму 219188,71 грн., в т.ч. ПДВ 36531,45 грн. (за Договором №35/10 - 134524,82 грн.; за Договором №37/10 - 84663,89 грн.), що підтверджується, дослідженими судом, платіжними дорученнями №2055 від 17.10.2011 р. та №2241 від 04.11.2011 р.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Довідку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ „Цс-Таб ", щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, наведеними в додатку за період з 01.01.2011 по 31.10.2011 року від 21.12.2011 р. №1536/3-23-20-37165589, Постанову старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ „Бісабі " від 15.05.2013 р., як на докази недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ „Цс-Таб ", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №35/10 від 17.10.2011 року та Договору №37/10 від 03.10.2011 року недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однiєi iз сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ "Промметалресурс ", не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів критично сприймає доводи відповідача про нікчемність Договору №35/10 та Договору №37/10, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими позивачем.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину , а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин , який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів , укладених між позивачем та ТОВ „Цс-Таб ", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Колегія суддів також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що товар (труба т/ізолюізопрофлекс-а пе-х мпа атм 75/110-70,00м.; прес-фітінг під зварювання фс 75*4,6-76*4 - 2,00 шт.; крейда мелена - 155,57кг.; уайт-спиріт -34л; електроди - 11,2 кг; папір шліфувальний - 73,81 кв.м .; клей для гіпсокартону - 882кг.; шпаклівка «Сатенгіпс» - 1755кг.; піна монтажна - 65 шт.; антисептик - 105кг.; ґрунтовка СТ-17 - 207кг; гіпсокартон вологостійкий - 98,49 кв.м .; штукатурка «Ротбант» - 8177кг; штукатурка полимерцементна - 9057кг.; фарба ПФ-115 - 140кг), отриманий за Договором №35/10 та Договором №37/10, був придбаний з метою використання у власній господарській діяльності, а саме з метою реалізації іншим контрагентам, що підтверджується відповідними рахунками-факутри , видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

3 огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ „Цс-Таб " з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

3 аналізу зазначених вище норм, та фактичних обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до: заниження податку на прибуток на загальну суму 42011,00 грн., в т.ч. за 2-4 квартали 2011 року в сумі 42011,00 грн.; заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 36531,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року - на суму 36531,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013 р. №0000212203 та №0000222203.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 24» жовтня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 24» жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Мамчур Я.С