Ухвала

від 21.01.2015 по справі 810/3746/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3746/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тато» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Тато» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тато» (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 35250,41 грн.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 07 липня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21.02.2006 року № 1-357 та витягу з Державного реєстру правочинів, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ «Тато» є орендарем земельної ділянки загальною площею 1,4 га, розташованої в с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3222482000:05:008:0555.

У лютому 2014 року, відповідачем були подані до податкового органу декларації з плати за землю № 9004392103 від 05.02.2014 року та № 906816578 від 14.02.2014 року, в яких самостійно визначено зобов'язання по сплаті податку у розмірі 35 250, 41 грн., з урахуванням переплати у сумі 1 962, 62 грн.

На підставі того, що самостійно визначена відповідачем заборгованість у визначені законом строки сплачена не була, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Нормами ст. 269 ПКУ передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Пунктом «в» ст. 96 ЗКУ встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПКУ, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу передбачено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21.02.2006 року № 1-357, відповідач є землекористувачем, на якого законодавством України покладено обов'язок по сплаті орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.

Умовами договору оренди земельної ділянки визначено ставку орендної плати у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік. Нормативно-грошова оцінка орендованої товариством земельної ділянки складає 992 348, 00 грн. Отже, річна сума орендної плати, яка підлягає сплаті відповідачем становить 49 617, 40 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи податкових декларацій з плати за землю, позивачем визначено річну суму орендної плати за земельну ділянку комунальної власності у розмірі 49 617, 40 грн., що відповідає умовам договору оренди земельної ділянки, укладеного між Гореницькою сільрадою та ТОВ «Тато».

Судом встановлено, що відповідач згідно норм чинного законодавства самостійно розрахував у податкових деклараціях суму зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку та подав їх до податкового органу, але не сплатив у встановлений строк.

Посилання апелянта на те, що ні від позивача, ні від суду він не отримував копії позовної заяви, у зв'язку з чим був позбавлений права на захист своїх інтересів, а саме, можливості надавати пояснення, заперечення по суті справи чи докази, які б могли вказати на необґрунтованість позовних вимог, колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області направлявся відповідачу адміністративний позов з додатками, що підтверджується описом (а/с 29).

Також, на адресу відповідача суд першої інстанції надсилав копію ухвали про відкриття провадження по даній справі, яка була отримана відповідачем 24 червня 2014 року (а/с 34). Таким чином, відповідач був обізнаний про дату, час та місце розгляду даної адміністративної справи, що давало йому змогу скористатися всіма правами, наданими йому чинним законодавством України для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача наявна заборгованість з плати за землю у розмірі 35 250, 41 грн., що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 21.02.2006 року № 1-357, розрахунком суми податкової заборгованості та копіями податкових декларацій від 05.02.2014 року № 9004392103 та від 14.02.2014 року № 906816578, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тато» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.