Постанова

від 19.01.2015 по справі 2а-3743/12/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 року Справа № 876/8978/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за позовом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр» про стягнення фінансових санкцій в сумі 3400 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.12.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення фінансових санкцій в сумі 3400 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем у встановленому Законом порядку не сплачено фінансові санкції за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт».

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр» (90500, Закарпатська область, Тячівський район, м.Тячів, вул. Незалежності, буд. 45; ідентифікаційний код - 22094088) на користь Державного бюджету України (місцевого бюджету) (р/р 31114106700248, код ЄДРПОУ 38028923, ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016. одержувач: Тячівський район, 21081100) фінансові санкції в сумі 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що з серпня 2011 року ТзОВ «Галант-Центр» не займається перевезенням пасажирів і здав зазначені в позовній заяві транспортні засоби (автобуси) в оренду ФОП ОСОБА_1, в наслідок чого, якщо б мав місце факт перевезення пасажирів даними автобусами, то відповідачем по справі могла бути лише ФОП ОСОБА_1, що стверджується договором оренди автомобілів та тимчасовими реєстраційними талонами.

В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI).

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 року та ст.1 постанови Кабінету Міністрів України №1190 від 08.09.2004 року, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується. Згідно Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №888 від 14.12.2005 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України №1573/11853 від 28.12.2005 року, територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції.

Відповідно до п. 4 Положення «Про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті», основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Відповідно до п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та Севастополі.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 03 квітня 2012 року державними інспекторами проводилася рейдова перевірка, згідно встановленого завдання за адресою м.Тячів, вул. І.Франка, 6. Проведено перевірку транспортного засобу марки ПАЗ 32050 R, номерний знак НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр» (а.с.11).

У зв'язку з відсутністю ліцензійної картки, схеми маршруту та розкладу руху, передбаченою ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», працівниками інспекції складено акт за № 029328 від 03.04.2012 року «Про проведення перевірки додержання вимог законодавствам про автомобільний транспортом під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» (а.с.11).

16.05.2012 року державними інспекторами проводилася рейдова перевірка, згідно встановленого завдання за адресою м.Тячів, вул.Голлуші, б/н. Проведено перевірку транспортного засобу марки DAF РЕ 04, номерний знак НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр» (а.с.25)

У зв'язку із відсутністю у водія даного транспортного засобу ліцензійної картки, договору із замовником та відсутністю у посвідченні водія відповідної категорії, яка надає право керувати автобусами, передбаченою ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», працівниками інспекції складено акт за № 029428 від 16.05.2012 року «Про проведення перевірки додержання вимог законодавствам про автомобільний транспортом під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» (а.с.25).

У відповідності до абзацу 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за вищевказані правопорушення передбачене застосування фінансових санкцій у розмірі 1700 грн., а тому загальна вартість фінансової санкції становить 3400 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач направив відповідачу повідомлення, яким просив прибути до інспекції для розгляду справи вищезазначеними актами про допущене ним порушення законодавства про автомобільний транспорт та попереджено, що в разі не прибуття справа буде розглянута у його відсутності.

01 червня 2012 року заступником начальника територіального управління Головної Державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області прийнято постанови за № 148105 та № 148113 про застосування фінансових санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант-центр»(а.с. 10, 24).

Вищезазначені постанови були направлені відповідачу, що підтверджується реєстром поштових відправлень рекомендованої кореспонденції та фіскальним чеком до нього (а.с.23, 38).

Однак, вони повернулися на адресу позивача у зв'язку із зазначеною у листі адресою не знаходиться (а.с.20-22, 35-37).

Згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами України, однак не до того відповідача, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр».

Згідно доданих до апеляційної скарги матеріалів колегія суддів встановила, що під час складання актів «Про проведення перевірки додержання вимог законодавствам про автомобільний транспортом під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» та винесення постанов за № 148105 та № 148113 про застосування фінансових санкцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр» не займалося перевезенням пасажирів, а здало зазначені вище транспортні засоби (автобуси) в оренду ФОП ОСОБА_1 Дане підтверджується договором оренди автомобілів та тимчасовими реєстраційними талонами (а.с.134-137)

А тому, керуючись вищезазначеним відповідачем по справі могла бути ФОП ОСОБА_1, а не Товариство з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр».

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушено норми процесуального права.

Стосовно вимоги відповідача про стягнення сплаченого судового збору (57,35 грн.) та понесених витрат на правову допомогу (350 грн.), слід зазначити наступне.

Згідно ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.90 КАСУ, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався правовою допомогою адвоката ОСОБА_2, котрий підготував матеріали для складання апеляційної скарги, за виконання якої сплатив 350 грн., що підтверджується квитанцією № 14 від 29.04.2013 року та сплатив судовий збір за подання апляційої скарги в розмірі 57,35 грн, що підтверджується квитанцією №34559563 від 07.05.2013 року. (а.с.132, 133)

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що сума понесених витрат на правову допомогу та кошти за сплату судового збору підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр» задовольнити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі №2а-0770/3743/12 - скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр» сплачений судовий збір в розмірі 57,35 грн. (п'ятдесят сім гривень тридцять п'ять копійок).

Стягнути з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галант-Центр» 350 грн. (триста п'ятдесят гривень) понесених витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

В.С.Затолочний