Рішення

від 19.01.2015 по справі 902/1641/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 січня 2015 р. Справа № 902/1641/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГИЛА-ТРЕЙД" (вул. Михайлівська, 21 Б, н/п 3, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 38201769)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ГРУПП" (вул. Першотравнева, 1 А, с. Ковалівка, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22830, код ЄДРПОУ 37336656)

про стягнення 146 533,03 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники:

позивача : Гунько В. В. - за дорученням

відповідача: не з "явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГИЛА-ТРЕЙД" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ГРУПП" 146 533,03 грн. з яких: 124 501,40 грн. боргу з повернення суми попередньої оплати та 22 031,63 грн. пені.

Ухвалою від 20.11.2014р. порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 11.12.2014р.

Ухвалою суду від 11.12.2014р. розгляд справи відкладено на 19.01.2015р.

В судове засідання 19.01.2015р. з"явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Ухвала суду про відкладення слухання, яка надіслана відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою (вул. Першотравнева, 1 А, с. Ковалівка, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22830), яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є адресою місцезнаходження відповідача, повернута підприємством зв'язку з відміткою "дана організація не функціонує".

Відповідно до положень ст. 64 ч.1 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) та п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - далі - Постанова, направлена відповідачу судова ухвала від 15.04.2014 р. вважається врученою йому належним чином. Відповідно до п.3.9.2. Постанови неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту Постанови.

Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до здійснених позивачем замовлень, відповідачем виставлено рахунки на оплату товару: № 116 від 15.10.2013р., № 126 від 11.11.2013р., № 124 від 04.11.2013р., № 133 від 13.11.2013р., № 125 від 05.11.2013р. ,№ 125 від 04.11.2013р., № 122 від 29.10.2013р., № 121 від 23.10.2013р., № 119 від 21.10.2013р., № 129 від 05.11.2013р.

Позивач сплатив на рахунок відповідача 124 501,40 грн., що стверджується платіжними дорученнями: № 886 від 16.10.2013р., № 903 від 22.10.2013р, № 914 від 25.10.2013р., № 909 від 25.10.2013р., № 928 від 29.10.2013р., № 923 від 29.10.2013р., № 939 від 04.11.2013р., № 940 від 05.11.2013р., № 942 від 06.11.2013р., № 958 від 11.11.2013р., № 972 від 13.11.2013р., № 1010 від 25.11.2013р.

12.12.2014р. позивач направив на адресу директора ТОВ "ЗЕТ ГРУП" лист-вимогу № б/н від 12.12.2014р. з вимогою здійснити поставку оплаченого позивачем товару в термін - один календарний місяць.

Відповідач відповіді на лист-вимогу не надав, поставку товару не здійснив.

На день подання позову та розгляду справи у суді, відповідач свої зобов'язання по поставці товару не виконав.

Наведене стверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів передання товару або повернення позивачу передоплати в сумі 124 501,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 124 501,40 грн. боргу з повернення попередньої оплати підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 22 031,63 грн. пені.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, між сторонами відсутній договір, де було б передбачено такий вид відповідальності, як сплату пені за порушення зобов'язання, що виникли між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Позивач у позовній заяві посилається, на те, що він звертався з пропозицією до відповідача укласти письмовий договір та надсилав на адресу останнього письмовий варіант договору поставки № 01-10-2013 для підпису, проте відповідач проігнорував дану пропозицію. Разом з тим, до матеріалів справи позивач надав не підписаний сторонами примірник договору поставки № 14/10/13 від 14.10.2013р.

Отже, суду не надані докази укладення між сторонами договору поставки № 01-10-2013 та договору поставки № 14/10/13 від 14.10.2013р., або будь-якого договору поставки у письмовій формі, якими було б встановлено відповідальність постачальника у вигляді пені.

Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 22 031,63 грн.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до положень ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ГРУПП" (вул. Першотравнева, 1 А, с. Ковалівка, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22830, код ЄДРПОУ 37336656, р/р 26009010137891 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГИЛА-ТРЕЙД" (вул. Михайлівська, 21 Б, н/п 3, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 38201769, р/р 26001060840345 у банку ПАТ "Приват Банк", м. Києва, МФО 300711) 124 501,40 грн. (сто двадцять чотири тисячі п"ятсот одну грн. 40 коп.) боргу з повернення суми попередньої оплати та 2490,03 грн. (дві тисячі чотириста дев"яносто грн. 03 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частині вимог про стягнення 22 031,63 грн. пені.

Повне рішення складено 22 січня 2015 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. Михайлівська, 21 Б, н/п 34, м. Київ, 01001) - згідно листа-клопотання позивача б/н та дати (вх.№ 06-52/417/15)

3 - відповідачу (вул. Першотравнева, 1 А, с. Ковалівка, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22830)