Рішення

від 20.01.2015 по справі 902/1756/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2015 р. Справа № 902/1756/14

за позовом: Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" (24240, Вінницька область, Томашпільський район, смт.Вапнярка, вул.Ленана,233)

до: Фермерського господарства "Подільський край" (Вінницька область, Томашпільський район, с.Ракова)

про стягнення 79 051,67 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М. С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники:

позивача :Карлащук О. А. - за дорученням

відповідача: не з "явився

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Поділля-Агрохімсервіс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Подільський край" 79 051,67 грн., з яких: 48 800,00 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання зобов"язань за договором поставки на умовах відстрочення оплати № 75/1 від 12.03.2014р., 3 092,96 грн. - 25 % річних, 2 758,71 грн. пені, 24 400,00 грн. штрафу. Також позивач просив стягнути з відповідача 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою від 17.12.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.01.2015р.

В судове засідання 20.01.2015р. з"явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника не направив, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 23.12.2014р. за № 2420071907836.

Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.03.2014р. між Приватним підприємством "Поділля-Агрохімсервіс" (Продавець) та Фермерським господарством "Подільський край" (Покупець) укладено договір поставки на умовах відстрочення платежу № 75/1, відповідно до якого Продавець на умовах даного договору, зобов'язується поставити Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (далі по тексту іменуються - продукція, товар), а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість.

Найменування товару, його кількість та вартість, ціна за одиницю та терміни поставки визначаються в специфікації (специфікаціях), яка (і) є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, Покупець здійснює оплату за товар на підставі виставлених Продавцем рахунків, шляхом перерахування грошових коштів, на банківський рахунок Продавця. Платіжні реквізити Продавця вказані в кінці тексту Договору.

Термін оплати отриманої продукції визначений в специфікації (специфікаціях) (п. 2.3. Договору).

Згідно з п. 7.1.1. Договору, Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості продукції сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми поставленої, але неоплаченої продукції.

У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості продукції Покупець сплачує на користь Продавця 25 % річних за неправомірне користування грошовими коштами та штраф (п. 7.1.3. Договору).

Штраф обчислюється у відсотках в розмірі: 10% від невиконаного зобов'язання до 10 календарних днів; 30% - до 20 днів; 50% - до 30 та більше днів. Під невиконаним зобов'язанням вважається прострочення строків оплати за товар згідно умов договору та специфікації/й до договору. Специфікація/ї є невід'ємною складовою даного договору (п. 10.3. Договору).

У Специфікації № 1 до договору поставки на умовах відстрочення платежу № 75/1 від 12.03.2014р. сторони визначили перелік асортименту, кількість, базову ціну товару та умови оплати, що становлять: попередня оплата в кількості 15 000,00 грн. - 15.03.2014р.; відстрочення оплати в кількості 43 800,00 грн. - 01.10.2014р.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № ПА-0000064 від 12.03.2014р. на 58 800,00 грн.

Відповідач, виставлений рахунок-фактуру оплатив частково, сплативши на рахунок позивача 10 000,00 грн., що стверджується банківською випискою по рахунку.

На виконання умов договору, на підставі видаткової накладної № ПА-0000109 від 18.03.2014р. позивач відпустив, а відповідач (через представника, що діяв на підставі довіреності №1 від 18.03.2014р.) прийняв товар на загальну суму 58 800,00 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в зв'язку з чим заборгував позивачу 48 000,00 грн.

Наведене стверджується матеріалами справи, в тому рахунку, копією обопільно підписаного сторонами акту звіряння розрахунків станом на 01.12.2014р. та відсутністю будь-яких заперечень відповідача щодо заявленого позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст. 693 ЦК України).

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 48 800,00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 3 092,96 грн. - 25 % річних (за період з 16.03.2014р. по 12.12.2014р.з суми 5000 грн. боргу; за період з 02.10.2014р. по 12.12.2014р.з суми 43800 грн. боргу), 2 758,71 грн. пені (за період з 16.03.2014р. по 11.09.2014р. з суми 5000 грн. боргу; за період з 02.10.2014р. по 12.12.2014р. з суми 43800 грн. боргу), 24 400,00 грн. штрафу.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У Специфікації № 1 до договору поставки на умовах відстрочення платежу № 75/1 від 12.03.2014р. сторони визначили умови оплати, а саме: попередня оплата в кількості 15 000,00 грн. - 15.03.2014р.; відстрочення оплати в кількості 43 800,00 грн. - 01.10.2014р.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення 24 400,00 грн. штрафу, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

У розрахунку пені та 25% річних позивач не врахував положення ч. 5 ст. 254 ЦК України (16.03.2014р. - вихідний день).

З огляду на це, позовні вимоги щодо стягнення відповідача 3 092,96 грн. - 25 % річних, 2 758,71 грн. пені, підлягають частковому задоволенню, в розмірі 3084,66 грн. - 25% річних та 2 755,12 грн. пені.

Позивач просить віднести на відповідача 4000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Однак, позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу разом з копіями: договору про надання правової допомоги № 0112-01 від 01.12.2014р.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 521 від 27.11.2006 року на Карлащук О.А.; акту здачі-приймання наданих юридичних послуг від 12.12.2014р. - надано платіжне доручення № 1362 від 12.12.2014 р. про перерахування Приватним підприємством "Поділля-Агрохімсервіс" 4000,00 грн. фізичній особі-підприємцю Карлащук О.А.

Отже, правова допомога отримана позивача від приватного підприємця, що не є послугами адвоката і витрати на їх оплату відшкодуванню позивачу за правилами ст.ст. 44, 49 ГПК України не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Подільський край" (Вінницька область, Томашпільський район, с.Ракова, код ЄДРПОУ 20084855, р/р 26040060124569 у Вінницькій ФКБ "Приватбанк", МФО 302689) на користь Приватного підприємства "Поділля-Агрохімсервіс" (24240, Вінницька область, Томашпільський район, смт.Вапнярка, вул.Леніна, 233, код ЄДРПОУ 36327834, р/р 26001192573 у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 48 800,00 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот грн. 00 коп) боргу, 2755,12 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят п"ять грн. 12 коп.) пені, 3084,66 грн. (три тисячі вісімдесят чотири грн. 66 коп.) річних, 24400,00 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста грн.) штрафу, 1826,73 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять шість грн. 73 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 січня 2015 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:1 - до справи,

2 - відповідачу (Вінницька область, Томашпільський район, с.Ракова)