Рішення

від 20.01.2015 по справі 925/1880/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 925/1880/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від прокуратури Христинівського району - Хабло О.М. - прокурор відділу прокуратури м. Черкаси,

від позивача - представник не з'явився,

від першого відповідача - представник не з'явився,

від другого відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Христинівського району в інтересах держави в особі

Розсішківської сільської ради Христинівського району,

с. Розсішки, Христинівського району, Черкаської області

до 1. сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

"Розсішки", с. Розсішки, Христинівського району, Черкаської

області;

2. виконавчого комітету Розсішківської сільської ради

Христинівського району Черкаської області, с. Розсішки,

Христинівського району, Черкаської області

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним

свідоцтва про право власності та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся прокурор Христинівського району в інтересах держави в особі Розсішківської сільської ради Христинівського району до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Розсішки" про:

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області від 24 січня 2012 року за №16 "Про оформлення права власності на нежитлову будівлю дитячого садка";

- скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 лютого 2012 року серії САЕ №312547 видане сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Розсішки" на нежитлову будівлю дитячого садка площею 310,0 кв.м.;

- визнання права власності за територіальною громадою с. Веселівка в особі Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області на нерухоме майно - нежитлову будівлю дитячого садка, а саме: А - дитячий садок площею 310 кв. м.; Б - убиральня; В - погріб; № - 1 ганок; № -2 колодязь; № - 3 огорожа; № 4 - ворота, хвіртка.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 жовтня 2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 листопада 2014 року розгляд справи було відкладено на 25 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 листопада 2014 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - виконавчий комітет Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області та відкладено розгляд справи на 20 січня 2014 року.

26 листопада 2014 року від прокурора надійшла заява від 24 листопада 2014 року № (25-15) 3292 вих.-14 про зміну позовних вимог, в якій останній просив суд, зокрема, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16 лютого 2012 року серії САЕ №312547 видане сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Розсішки" на нежитлову будівлю дитячого садка площею 310,0 кв.м., решта позовних вимог залишилася без змін.

Отже, позовні вимоги прокурора Христинівського району розглядаються судом з урахуванням вищевказаної заяви.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Викликані в судове засідання представники сторін не з'явилися, відповідачі про причини неявки суд не повідомили.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав повністю (а.с. 48).

Відповідачі відзивів на позовну заяву суду не надали.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 17 жовтня 2014 року, від 11 листопада 2014 року та від 25 листопада 2014 року було зобов'язано першого відповідача та ухвалою від 25 листопада 2014 року - другого відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог прокурора, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідачі не були позбавлені права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 січня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1880/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що при прийнятті спірного рішення виконавчого комітету Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області було порушено вимоги ст. ст. 19, 144 Конституції України, ст. ст. 24, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та вимоги Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5.

Також прокурор вказував, що оскаржуваним рішенням другий відповідач безпідставно надав сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Розсішки" дозвіл на оформлення права власності на дитячий садок, який відноситься до майна соціальної сфери та повинен бути переданий територіальній громаді села після розпаювання колективного сільськогосподарського підприємства.

В зв'язку з чим прокурором заявлено також вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання за позивачем права власності на будівлю дитячого садка.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 09 березня 2000 року на загальних зборах колективного сільськогосподарського підприємства "Розсішки" прийнято рішення про створення на його основі сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розсішки".

У відповідності до статуту вказаного кооперативу, сільськогосподарський виробничий кооператив "Розсішки" є правонаступником колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Розсішки", до якого перейшло все майно, права та обов'язки ліквідованого підприємства.

Згідно ст. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Статтею 31 вищевказаного Закону визначено, що ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

У разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

При цьому об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 1996 року, № 1060 "Про поетапну передачу у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності", визначено умови такої передачі, згідно з якими починаючи з 1997 і до 2001 року проводиться безоплатне та поетапне передання у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду разом з об'єктами інженерного забезпечення сільськогосподарських, переробних і обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу (за їх згодою), заснованих на колективній та інших формах недержавної власності, що знаходяться на їх балансі.

Передачі у комунальну власність підлягають:

житловий фонд (крім гуртожитків);

дитячі дошкільні заклади, школи та інші заклади освіти, табори для відпочинку і оздоровлення дітей, об'єкти культури та аматорського спорту, приміщення будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, об'єкти охорони здоров'я і побуту;

мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування житлового фонду і соціальної сфери (бойлерні, котельні, теплові, каналізаційні та водопровідні мережі і споруди, вбудовані та прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Встановлено, що об'єкти соціальної сфери та житлового фонду разом з об'єктами інженерної інфраструктури підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності, за рішенням загальних зборів членів підприємства чи зборів уповноважених колективних сільськогосподарських підприємств або за рішенням органів, уповноважених розпоряджатися майном підприємств інших форм недержавної власності, передаються безоплатно у комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць (за згодою органів місцевого самоврядування).

Крім того, відносини у вказаній сфері врегульовані Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок).

Пунктом 4 Порядку визначено, що у процесі реорганізації підприємств, у тому числі при вирішенні майнових питань, належні їм активи, відображені у загальному переліку на дату реорганізації, поділяються на такі групи:

активи, передбачені для задоволення кредиторської заборгованості реорганізованого підприємства, які передаються підприємству-правонаступнику;

активи, які не підлягають паюванню;

майно соціальної інфраструктури;

активи пайового фонду.

Згідно пункту 17 вищевказаного Порядку підприємство-правонаступник здійснює заходи щодо передачі майна соціальної інфраструктури на баланс органів місцевого самоврядування.

Реформування колективного сільськогосподарського підприємства "Розсішки" було проведено на підставі Указу Президента України від 03 грудня 1999 року №1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки".

Рішенням загальних зборів членів сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розсішки" від 10 травня 2000 року проведено розпаювання майна колективного сільськогосподарського підприємства "Розсішки", затверджено Порядок про майновий фонд членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Розсішки", розмір майнового фонду, резервного фонду та пайового фонду.

Відповідно членами ліквідаційної комісії складено списки майна, яке не розпайовувалося та майна соціальної сфери. До майна соціальної сфери, зокрема, віднесено приміщення дитячого садка в с. Веселівка Христинівського району, балансова вартість якого згідно довідки сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розсішки" №35 від 07 жовтня 2014 року складає 39 274 грн. 19 коп.

Згідно ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

24 серпня 2011 року сільськогосподарський виробничий кооператив "Розсішки" за актом приймання - передачі передав Розсішківській сільській раді приміщення дитячого садка "Веселка" в с. Веселівка (а.с. 39).

Однак право власності на приміщення дитячого садка позивач в установленому законом порядку не зареєстрував.

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Розсішківської сільської ради від 24 січня 2012 року №16 "Про оформлення права власності на нежитлову будівлю дитячого садка" було надано дозвіл сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Розсішки" на оформлення права власності на нежитлову будівлю дитячого садка, що розташована в с. Веселівка по вул. Шевченка, 37, загальною площею 310 кв.м., а саме: А - дитячий садок площею 310 кв. м.; Б - убиральня; В - погріб; № - 1 ганок; № -2 колодязь; № - 3 огорожа; № 4 - ворота, хвіртка.

Цим же рішенням доручено комунальному підприємству "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" оформити свідоцтво про право власності на вищевказаний об'єкт нерухомості.

На підставі вищевказаного рішення сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Розсішки" 16 лютого 2012 року отримало свідоцтво про право власності на приміщення дитячого садка серії САЕ №312547 (а.с. 37) та 05 березня 2012 року зареєструвало право власності на нерухоме майно (а.с. 45 зворот).

Згідно ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 ст. 59 вищевказаного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 327 Цивільного кодексу України передбачає, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст. 386 Цивільного кодексу України Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Визнання виконавчим комітетом Розсішківської сільської ради спірним рішенням права власності на нежитлове приміщення дитячого садка, розташованого по вул. Шевченка, 37 у с. Веселівка Христинівського району Черкаської області за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Розсішки" і видача останньому свідоцтва про право власності на цей об'єкт нерухомості не відповідають вимогам ст. ст. 316, 317, 319, 321, 327 Цивільного кодексу України, оскільки цей об'єкт нерухомості належав до комунальної власності Розсішківської сільської ради і без волі останньої не міг бути переданим у власність іншої особи, в тому числі сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Розсішки".

Отже, спірне рішення від 24 січня 2012 року №16 не відповідає закону і порушує право власника на це майно - Розсішківської сільської ради, тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Невизнання виконавчим комітетом Розсішківської сільської ради спірним рішенням права власності на нежитлове приміщення дитячого садка, розташованого по вул. Шевченка, 37 у с. Веселівка Христинівського району Черкаської області за Розсішківською сільської радою є підставою для задоволення вимоги про визнання за нею такого права власності.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 лютого 2012 року серії САЕ №312547 видане сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Розсішки" на нежитлову будівлю дитячого садка площею 310,0 кв.м. судом враховано наступне:

Згідно п. 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31 січня 2001 року, № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (в редакції чинній на момент видачі оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно) державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно п. 8.1. цього Тимчасового положення оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування, органами приватизації, Державним управлінням справами.

Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Отже, свідоцтво про право власності не є актами у розумінні господарського та господарсько-процесуального законодавства.

Даний висновок також відображено в постанові Вищого господарського суду України від 14 листопада 2012 року зі справи №23/149-11.

Згідно пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Разом з тим, пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК .

Таким чином у задоволенні вимоги прокурора про визнання недійсним свідоцтва про право власності слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Так, ч. 2 вищевказаної статті визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки саме другим відповідачем було прийнято спірне рішення з порушенням вимог законодавства, то судовий збір в розмірі 1 218 грн. 00 коп. за розгляд спору немайнового характеру слід покласти на виконавчий комітет Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області.

Згідно п. 2.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року, №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Станом на 01 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218 грн. 00 коп., таким чином мінімальна ставка сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру визначена Законом України "Про судовий збір" складає 1 827 грн. 00 коп.

Згідно довідки сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розсішки" №35 від 07 жовтня 2014 року балансова вартість спірного майна складає 39 274 грн. 19 коп.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України з виконавчого комітету Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області та з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Розсішки" підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 1 827 грн. 00 коп. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області від 24 січня 2012 року за №16 "Про оформлення права власності на нежитлову будівлю дитячого садка".

3. Визнати право власності за територіальною громадою с. Веселівка в особі Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області на нерухоме майно - нежитлову будівлю дитячого садка, що розташована по вул. Шевченка, 37, в с. Веселівка, Христинівського району, Черкаської області а саме: А - дитячий садок площею 310 кв. м.; Б - убиральня; В - погріб; № - 1 ганок; № -2 колодязь; № - 3 огорожа; № 4 - ворота, хвіртка.

4. В решті вимог - в позові відмовити.

5. Стягнути з виконавчого комітету Розсішківської сільської ради Христинівського району Черкаської області, вул. Леніна, 1, с. Розсішки, Христинівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 04409743 - 2 131 грн. 50 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через Христинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області (вул. Гонти, 2, м. Христинівка, Черкаська область) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

6. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Розсішки", вул. Черняховського, 1, с. Розсішки, Христинівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36651396 - 913 грн. 50 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через Христинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області (вул. Гонти,2, м. Христинівка, Черкаська область) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 21 січня 2015 року.

Суддя А.В.Васянович