Рішення

від 22.01.2015 по справі 903/1283/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2015 р. Справа № 903/1283/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес - Люкс", с. Липини Луцького району Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес", Російська Федерація, м. Москва

про стягнення 143 600,42 доларів США

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: Чабан Р.Л., дов. від 12.12.2014р. №392

від відповідача: Дордюк І.С., дов. від 08.12.2014р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 20.01.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрес - Люкс"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес"-про стягнення 143 600,42 доларів США-здійсненої позивачем передоплати за товар згідно контракту №13/2014 від 15.09.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поставці вже оплаченого позивачем згідно платіжних доручень в іноземній валюті №42 від 22.09.2014р. на суму 34 400 дол. США, №44 від 24.09.2014р. на суму 19 600 дол. США, №45 від 25.09.2014р. на суму 8 600 дол. США, №46 від 26.09.2014р. на суму 17 100 дол. США, №47 від 30.09.2014р. на суму 11 325 дол. США, №48 від 03.10.2014р. на суму 23 981,25 дол. США, №49 від 03.10.2014р. на суму 12 825 дол. США та №50 від 09.10.2014р. на суму 15 769,17 дол. США товару, у встановлені контрактом №13/2014 від 15.09.2014р. строки.

Ухвалою суду від 22.12.2014р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 20.01.2015р. на 12:00год.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-оригінали, долучених до позову доказів, статут, докази щодо курсу долара США до гривні, уточнити позовні вимоги; відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, статут.

25.12.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н (вх. №01-29/12510/14 від 25.12.2014р.), в якому він визнав здійснення позивачем передоплати товару, якого відповідач так і не передав йому у власність згідно контракту №13/2014 від 15.09.2014р.

Повідомив, що згідно контракту № 13/2014 від 15.09.2014р. ТзОВ "Тигрес" був зобов'язаний постачати ТзОВ "Тигрес-люкс" товар, передбачений у додатку до контракту №13/2014 від 15.09.2014р.

На виконання умов даного контракту після отримання передоплати ТзОВ "Тигрес" уклало попередній договір з безпосереднім виробником товару і передбачалося проведення відвантаження товару до кінця листопада 2014 року. Однак на початку листопада 2014 року виробник повідомив ТзОВ "Тигрес" про відмову від поставок товару за раніше узгодженими цінами.

Зауважив, що листом вих. № 63 від 02 грудня 2014 року ТзОВ "Тигрес" повідомило ТзОВ "Тигрес-Люкс" про неможливість здійснення поставки товарів по контракту по раніше погоджених цінах у зв'язку з ростом цін на товар на внутрішньому ринку та просило або внести зміни у контракт якими визначити нову ціну на товар або розірвати контракт. Поставка товару по старим цінам фактично означала б банкротство товариства. Тому за таких обставин фінансово вигіднішим було розірвання контракту та повернення передоплати ніж здійснення поставки товару. Після проведення переговорів 04 грудня 2014 року було підписано додаткову угоду якою контракт було розірвано.

Вказав, що попередня оплата у розмірі 143 600,42дол. США, підлягала поверненню до 18.12.2014р. включно, однак через скрутне фінансове становище такого повернення не відбулося. Заборгованість буде повернуто одразу після покращення фінансового становища товариства.

12.01.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшло уточнення позовних вимог №4 від 12.01.2014р. (вх.№01-54/201/15), в яких він уточнив прохальну частину позовної заяви, вказавши, що просить стягнути з ТзОВ "Тигрес" на користь ТзОВ "Тигрес-Люкс" 143 600,42грн. доларів США та 45 287,27грн. сплаченого позивачем судового збору.

Крім того, долучив до матеріалів справи копію Статуту ТзОВ "Тигрес-Люкс" (нова редакція), затвердженого Зборами учасників Протоколом №2 від 04.09.2006р., зареєстрованого 06.12.2005р. за №11871020000000342 та довідку Управління НБУ у Волинській області №06-029/1/78 від 12.01.2015р. про офіційний курс долара США до гривні станом на 19.12.2014р.

12.01.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача до суду надійшов супровідний лист б/н від 09.01.2014р. (вх.№ 01-54/202/15), яким він до матеріалів справи долучив копію Статуту ТзОВ "Тигрес", затвердженого Рішенням №1 єдиного учасника від 09.10.2012р.

Позивач в судовому засіданні 20.01.2014р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Водночас, супровідним листом б/н від 20.01.2015р. (вх.№ 01-54/400/15) долучив до матеріалів справи копії Акту звірки взаєморозрахунків за період з 22.09.2014р. по 19.01.2015р., складеного між ТзОВ "Тигрес-Люкс" та ТзОВ "Тигрес", підписаного представниками товариств та скріпленого їх печатками, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 143 600,42доларів США.

Відповідач в судовому засіданні 20.01.2014р. проти наявної суми заборгованості перед позивачем не заперечив, вказавши на обставини викладені у відзиві на позовну заяву б/н (вх. №01-29/12510/14 від 25.12.2014р.).

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

15 вересня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (продавець), в особі директора Степанюка Юрія Івановича, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес-Люкс" (покупець), в особі директора Шевчука Олександра Апполонійовича, що діє на підставі Статуту, був укладений контракт, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного контракту товар, визначений у додатку.

Пунктом 2.1. даного контракту визначено, що загальна кількість товару вказується в додатку до контракту, що є його невід'ємною частиною. Кількість кожної партії поставки товару буде погоджуватися сторонами окремо.

Згідно пункту 3.1. контракту ціна на товар встановлюється в доларах США. Загальна сума даного контракту складає 637 500,00 доларів США.

У відповідності до п.п. 4.1.-4.2. даного контракту оплата за товар, що поставляється проводиться покупцем в доларах США наступним чином: 100% від ціни партії товару в якості передоплати. Партія товару визначається в залежності від суми передоплати. Продавець у випадку неможливості поставити товар в погоджені даним договором строки, повинен повідомити про це покупця в строк не більше 3-х банківських днів з моменту повідомлення, здійснити повернення отриманої суми передоплати по даному контракту.

Розділом 5 сторони погодили умови поставки товару, а саме умови та базис поставки даних партій товару FCA-м. Москва, Російська федерація, строк поставки-89 днів з дати зарахування передоплати за партію товару.

Даний контракт підписано сторонами, підписи скріплені печатками продавця та покупця. (а.с. 9-11).

Додатком до контракту від 05.09.2014р. сторони визначили найменування, кількість та ціну товару, яка підлягає передачі у власність позивачу. (а.с. 12)

В додатковій угоді від 07.10.2014р. сторони виклали пункт 12.2. в наступній редакції, а саме: у випадку не врегулювання спірних питань, спір передається на розгляд за місцезнаходженням покупця до господарського суду Волинської області. (а.с. 13)

Як вбачається з платіжних доручень в іноземній валюті №42 від 22.09.2014р. на суму 34 400 дол. США, №44 від 24.09.2014р. на суму 19 600 дол. США, №45 від 25.09.2014р. на суму 8 600 дол. США, №46 від 26.09.2014р. на суму 17 100 дол. США, №47 від 30.09.2014р. на суму 11 325 дол. США, №48 від 03.10.2014р. на суму 23 981,25 дол. США, №49 від 03.10.2014р. на суму 12 825 дол. США та №50 від 09.10.2014р. на суму 15 769,17 дол. США позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти на загальну суму 143 600,42 доларів США на рахунок №40702840500058048400 (а.с. 15-22), що і не заперечується відповідачем.

Проте, відповідач свого зобов'язання по передачі у власність позивача оплаченого ним товару на умовах передоплати згідно контракту №13/2014 від 15.09.201р. не виконав, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Крім того, як вбачається з листа вих. № 63 від 02 грудня 2014 року ТзОВ "Тигрес" повідомило ТзОВ "Тигрес-Люкс" про неможливість здійснення поставки товарів по контракту по раніше погоджених цінах у зв'язку з ростом цін на товар на внутрішньому ринку та просило або внести зміни у контракт якими визначити нову ціну на товар або розірвати контракт. (а.с. 23)

Так, в подальшому між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду від 04.12.2014р. до Контракту від 15.09.2014р. №13/2014, відповідно до пунктів 1, 2 якої сторони дійшли згоди розірвати Контракт №13/2014 від 15.09.2014 з 04.12.2014р.; продавець зобов'язаний повернути покупцю грошові кошти, отримані в якості передоплати за товар у строк до 18.12.2014р.

Дана угода підписана з обох сторін, підписи скріплені печатками товариств. (а.с. 14)

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу №13/2014 від 15.09.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти, отримані в якості передоплати за товар, у строк до 18.12.2014р.

На момент розгляду справи доказів поставки продукції позивачу відповідачем не надано.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч.2 ст.693 Цивільного Кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - шляхом подачі відповідного позову.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

На цьому зауважено і в постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2010р. № 42/423.

Наданими у справу належними доказами, у розумінні приписів статей 32-34 ГПК України, повністю доведений факт перерахування позивачем відповідачу 143 600,42 доларів США попередньої оплати за товар, поставка якого не відбулась.

Доказів повернення одержаних в рахунок оплати товару коштів або здійснення поставки товару не визначену суму, відповідач суду не надав.

Отже судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за контрактом від 15.09.2014р. не виконав, узгоджений та попередньо оплачений товар у визначені строки не поставив, у зв'язку з чим позивач підставно вимагає стягнення суми внесеної ним попередньої оплати у розмірі 143 600,42 доларів США.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 143 600,42доларів США.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 599, 610, 626, 655, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (127410, Російська Федерація, м. Москва, Алтуф'євське шоссе, 37, стр. 7, код 1127747041685 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес-Люкс" (Волинська обл., Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, буд. 25, код 33837538)

143 600,42 доларів США попередньої оплати та 45 287,27грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

22.01.2015

Суддя С. В. Бондарєв