Рішення

від 20.01.2015 по справі 903/1311/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2015 р. Справа № 903/1311/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигрес-Люкс», с.Липини, Луцький район

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигрес», м.Москва, Росія

про стягнення 302 483, 06 дол. США, що еквівалентно 4 769 524, 46 грн.

Суддя: Пахолюк В.А.

з участю представників сторін:

від позивача: Чабан Р.Л. - представник, дов. № 392 від 12.12.2014 р.,

від відповідача: Дордюк І.С. - представник, дов. від 08.12.2014 р.

Суть спору:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Тигрес-Люкс», звернувшись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигрес», м.Москва, Росія, 81 587, 57 дол. США заборгованості за відвантажений товар.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов Договору міжнародної купівлі-продажу № 2 від 14.11.2012 р. (в редакції Додаткової угоди № 8 від 07.10.2014 р.). Посилається на рахунки-фактури № 26/2014 від 25.09.2014 р., № 27/2014 від 06.10.2014 р., Міжнародні товаро-транспортні накладні А № 067879 від 26.09.2014 р., А № 067881 від 06.10.2014 р. та вантажно митні декларації № 205070000/2014/039888, № 205070000/2014/041505.

15.01.2015 р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх..№ 01-65/6/15) і просив стягнути з відповідача 302 483, 06 дол. США.

Збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, передбаченим ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, судом приймається заява представника позивача, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 302 483, 06 дол. США.

В обґрунтування збільшених позовних вимог позивач посилається на рахунки-фактури № 28/2014 від 10.10.2014 р., № 29/2014 від 13.10.2014 р., № 30/2014 від 16.10.2014 р., № 31/2014 від 22.10.2014 р., № 32/2014 від 30.10.2014 р., Міжнародні товаро-транспортні накладні від 10.10.2014 р., від 13.10.2014 р., від 16.10.2014 р., від 22.10.2014 р., від 30.10.2014 р. та вантажно митні декларації № 205070000/2014/042751, № 205070000/2014/042953, № 205070000/2014/044238, № 205070000/2014/045524, № 205070000/2014/047292.

Відповідно до Додаткової угоди № 9 від 10.12.2014 р. до Договору строк оплати товару, поставленого згідно рахунків - фактури № 26/2014 від 25.09.2014 р., № 27/2014 від 06.10.2014 р. закінчився 22.12.2014 р.

Додатковою угодою № 10 від 22.12.2014 р. до Договору визначено, що до 09.01.2015 р. повинна бути здійснена оплата за товар, поставлений згідно рахунків - фактури № 28/2014 від 10.10.2014 р., № 29/2014 від 13.10.2014 р., № 30/2014 від 16.10.2014 р., № 31/2014 від 22.10.2014 р., № 32/2014 від 30.10.2014 р.

Між тим, відповідачем зобов'язання щодо проведення оплати товару у передбачені договором строки не виконані, заборгованість становить 302 483, 06 дол. США, що підтверджує Актами звірки взаєморозрахунків від 27.09.2014 р., 06.10.2014 р., 11.10.2014 р., 13.10.2014 р., 18.10.2014 р., 24.10.2014 р., 01.11.2014 р., та листами відповідача від 10.11.2014 р., 23.12.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. На підставі заяви про уточнення позовних вимог № 11 від 19.01.2014 р. просить в резолютивній частині рішення зазначити номера та дати Вантажних митних декларацій, згідно яких здійснено відвантаження товару відповідачу.

Зазначена заява задоволена судом.

Відповідач у відзиві від 12.01.2015 р. (вх. .№ 01-54/203/15 від 12.01.2015 р.) та представник в судовому засіданні позовні вимоги визнає. Виникнення заборгованості пояснює ускладненням політичної, економічної та фінансової ситуації в Російській Федерації, що спричинило погіршення фінансового стану Товариства і неможливість здійснити своєчасні розрахунки з ТОВ «Тигрес - Люкс».

Дослідивши в їх сукупності зібрані матеріали справи, заслухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

14.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тигрес-Люкс», с.Липини, Луцький район та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тигрес», м.Москва, Росія було укладено Договір міжнародної купівлі-продажу № 2.

Пунктом 11.2 Договору з урахуванням Додаткової угоди № 8 від 07.10.2014 р. передбачено, що спори згідно даного Договору передаються на розгляд господарського суду Волинської області. У своїх рішеннях суд має керуватися нормами матеріального права України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Спір розглядається в господарському суді Волинської області у зв'язку з застереженням сторонами у Договорі міжнародної купівлі-продажу № 2 від 14.11.2012 р. та Додатковій угоді № 8 від 07.10.2014 р.

Згідно ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачене законом.

Статтею 43 даного закону передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до умов Договору міжнародної купівлі-продажу № 2 від 14.11.2012 р. ТзОВ «Тигрес-люкс» (Продавець) зобов'язалось постачати ТзОВ «Тигрес», м. Москва (Покупець) товар в номенклатурі, кількості, по ціні і в строки, визначені в Додатках і Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити Товар. Номенклатура, кількість товарів, що підлягають постачанню вказуються у Специфікації. Найменування, асортимент, ціна Товарів вказується в рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну партію Товару окремо (п.4.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 27 січня 2014 року).

Умови та базис поставки СРТ - м. Москва. Валюта оплати вказується у рахунку-фактурі на кожну партію Товару. Валютою оплати може бути російський рубль і/або долар США (п.5.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 27 січня 2014 року).

Оплата товару повинна відбуватися на протязі 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту виставлення рахунку та підтвердження відвантаження товару (п.5.1 Договору).

Як визначено ст.ст.144, 174 Господарського кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання та господарські зобов'язання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між сторонами цивільні права та обов'язки виникли на підставі Договору міжнародної купівлі-продажу № 2 від 14.11.2012 р. та Додаткових угод до нього, що за правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцевій), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.

На виконання умов даного Договору позивач - ТзОВ «Тигрес-Люкс» здійснив відвантаження Товару відповідачу - ТзОВ «Тигрес» м. Москва, згідно Рахунків-фактури№ 26/2014 від 25.09.2014 р., № 27/2014 від 06.10.2014 р., № 28/2014 від 10.10.2014 р., № 29/2014 від 13.10.2014 р., № 30/2014 від 16.10.2014 р., № 31/2014 від 22.10.2014 р., № 32/2014 від 30.10.2014 р. на загальну суму 302 483, 06 дол. США. Зазначений факт підтверджується Міжнародними товаро- транспортними накладними від 26.09.2014 р., від 06.10.2014 р., від 10.10.2014 р., від 13.10.2014 р., від 16.10.2014 р., від 22.10.2014 р., від 30.10.2014 р. та вантажно митними деклараціями № 205070000/2014/039888, № 205070000/2014/041505, № 205070000/2014/042751, № 205070000/2014/042953, № 205070000/2014/044238, № 205070000/2014/045524, № 205070000/2014/047292.

Відповідно до Додаткової угоди № 9 від 10.12.2014 р. до Договору міжнародної купівлі-продажу № 2 від 14.11.2012 р. строк оплати товару, поставленого згідно рахунків - фактури № 26/2014 від 25.09.2014 р., № 27/2014 від 06.10.2014 р. закінчився 22.12.2014 р.

Відповідно до Додаткової угоди № 10 від 22.12.2014 р. строк оплати товару, поставленого згідно рахунків - фактури № 28/2014 від 10.10.2014 р., № 29/2014 від 13.10.2014 р., № 30/2014 від 16.10.2014 р., № 31/2014 від 22.10.2014 р., № 32/2014 від 30.10.2014 р. закінчився 09.01.2015 р.

Листами № 55 від 10.11.2014 р. та № 67 від 23.12.2014 р. ТзОВ «Тигрес» м. Москва повідомило ТзОВ «Тигрес-Люкс» про скрутне фінансове становище та не можливість проведення своєчасної та повної оплати товару.

Станом на день розгляду справи заборгованість становить 302 483, 06 дол. США, що підтверджується Актами звірки від 27.09.2014 р., 06.10.2014 р., 11.10.2014 р., 13.10.2014 р., 18.10.2014 р., 24.10.2014 р., 01.11.2014 р., листами відповідача від 10.11.2014 р., 23.12.2014 р. та не заперечується представником відповідача .

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Беручи до уваги те, що відповідачем не була здійснена оплата вартості товару, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 302 483, 06 дол. США підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач зі сплати судового збору в сумі 73 080, 00 грн. підлягають відшкодуванню у відповідності з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.144, 174, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 599, 612, 655 Цивільного кодексу України, Законом України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 32, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигрес» (127410, г.Москва, Алтуфьевское шоссе, 37, стр.7, ОГРН 1127747041685, ИНН 7715938535, КПП 771501001) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «Тигрес-Люкс» (45601, Волинська обл., Луцький район, с.Липини, вул.Перемоги, 25, код ЄДРПОУ 33837538) 302 483, 06 дол. США заборгованості по оплаті Товару, поставленого згідно Вантажних митних декларацій № 205070000/2014/039888 від 27.09.2014 р., № 205070000/2014/041505 від 06.10.2014 р., № 205070000/2014/042751 від 11.10.2014 р., № 205070000/2014/042953 від 13.10.2014 р., № 205070000/2014/044238 від 18.10.2014 р., № 205070000/2014/045524 від 24.10.2014 р., № 205070000/2014/047292 від 01.11.2014 р. та 73 080, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 23.01.2015 р.

Суддя В.А.Пахолюк