Рішення

від 13.01.2015 по справі 906/1538/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" січня 2015 р. Справа № 906/1538/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Василенко Н.В. - довіреність №761 від 25.12.2014;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Публічного акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів"

про стягнення 69465,96 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 69465,96 грн. заборгованості, з яких: 50000,00 грн. - основний борг, 8733,08 грн. - інфляційні, 1709,59 грн. - 3% річних, 9023,29 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення 8733,08 грн. - інфляційні, 1709,59 грн. - 3% річних, 9023,29 грн. - пеня, зазначив, що 50000,00 грн. основного боргу відповідачем сплачено.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

Крім цього в матеріалах справи міститься лист відповідача за вих. №45 від 27.11.2014, згідно якого останній повідомляє, що 27.11.2014 сплачено суму основного боргу в повному обсязі, а нараховані інфляційні, 3% річних та пеню гoтові сплатити після погодження. Також відповідач просив розглядати справу без присутності їх представника.

Враховуючи викладене, а також, те, що строк розгляду справи передбачений ст. 69 ГПК України спливає (позовна заява надійшла до суду 18.11.2014), клопотання про продовження строку розгляду справи сторони до суду не подавали, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (постачальник/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" було укладено договір №135, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно врожаю 2011 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору (п.п. 1.1. договору).

Пунктом 3 договору визначено, що одиницею виміру товару, що поставляється па умовах даного договору, с метрична тонна. Товар за даним договором поставляється партіями протягом періоду. вказаного в специфікаціях до цього договору. Кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього договору, визначаються в специфікаціях до цього договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами нього договору.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору постачальник поставляє товар па умовах ЕХW ФРАНКО-ЕЛЕВАТОР згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р., за винятком застережень, прямо передбачених даним договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Датою поставки товару вважається дата переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на сертифікованому елеваторі.

Відповідно до п. 5 договору оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку:

30% вартості товару здійснюється у формі передоплати згідно специфікації;

70% вартості товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту поставки товару.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30 червня 2014 року, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно Специфікації № 1 від 06.06.2013 сторони погодили поставку 596 тонн пшениці 3 класу за ціною 1905,00 грн. за метричну тонну, на загальну суму 1135280,00грн.

Специфікацією №2 від 12.06.2013 сторони погодили поставку 316 тонн пшениці 3 класу за ціною 1920,00 грн. за метричну тонну, на загальну суму 606720,00 грн.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу 911,783 тонн зерна, що підтверджується складською квитанцією №5 від 19.06.2013 серії АТ №765639 (а.с. 17) на суму 1714683,36 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого йому товару виконав частково в сумі 1691683,36 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день подачі позову до суду становила 50000,00 грн., що підтверджується листом ПАТ "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" за вих. №45 від 27.11.2014 (а.с. 59).

Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову до суду відповідачем сплачено основну суму боргу в розмірі 50000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1042 від 26.11.2014 (а.с. 60).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на день розгляду справи відсутня, що підтверджується і актом звірки розрахунків (а.с.94-95), підписаним позивачем.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач сплатив суму основного боргу в повному обсязі після пред'явлення позову до суду, господарський суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 50000,00 грн. на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 8733,08 грн. - інфляційних, 1709,59 грн. - 3% річних, 9023,29 грн. - пені.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Відповідно до п.п. 8.3. договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договоре покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунки позивача та беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума пені складає 3336,02 грн., нарахованої за період з 01.11.2013 по 30.04.2014 на суму боргу 50000,00 грн. В задоволенні вимог щодо стягнення 5687,27 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд вважає останні вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3336,02 грн. - пені, 8733,08 грн. - інфляційних та 1709,59 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та припиняє провадження у справі в частині стягнення 50000,00грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" (11100, Житомирська область, м. Овруч, вул. Леніна, 72, ід. код 00953987)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ід. код 37243279) 3336,02 грн. - пені, 8733,08 грн. - інфляційних та 1709,59 грн. - 3% річних, а також 1677,42 грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.01.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

3 - відповідачу (рек. з повід.)