Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/25588/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25588/14 13.01.15 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інжірінг Сервіс"

про стягнення 150 189,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Жданюк Д.В. - представник за довіреністю № 48.2-08д/220/14 від 05.02.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інжірінг Сервіс" про стягнення 150 189,22 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інжінірінг Сервіс» укладено договір овердрафту № 101-07/08.2 (в подальшому номер договору змінено на 11409783000), відповідно до умов якого банк надає позичальнику овердрафт за поточним рахунком останнього за № 26008192723100 відкритим в АКІБ «Укрсиббанк» в м. Київ, зі сплатою процентів, інших платежів на умовах цього договору. Ліміт овердрафту встановлюється на загальну суму 100 000,00 грн. якщо не встановлено інший ліміт (змінено додатковою угодою № 2 від листопада 2008 року), за час фактичного користування овердрафтом позивач сплачує банку проценти з розрахунку 25 % річних на строк з 30.07.2008 року до повного повернення кредиту.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельтабанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі право вимоги за договором овердрафту № 101-07/08.2., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 3749.

Таким чином, позивач набув статусу нового кредитора по кредитному договору № 101-07/08.2. від 30.07.2008 року.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання по договору, у зв'язку з чим у останнього станом на 12.10.2014 року утворилась заборгованість по кредитному договору в розмірі 49 998,74 грн. за кредитом, 85 778,85 грн. заборгованість за відсотками, 5 469,73 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 8 941,90 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду щодо сплати суми кредиту, нарахованих відсотків та пені по сумі кредиту і відсоткам.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.11.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.12.2014 року.

В судове засідання 08.12.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 20.11.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 20.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.12.2014 року розгляд справи відкладено на 13.01.2014 року.

В судове засідання 13.01.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 20.11.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03035, м. Київ, вул. Сурікова, будинок, 5, корпус 37, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 19.11.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інжінірінг Сервіс» укладено договір овердрафту № 101-07/08.2 (в подальшому номер договору змінено на 11409783000), відповідно до умов якого банк надає позичальнику овердрафт за поточним рахунком останнього за № 26008192723100 відкритим в АКІБ «Укрсиббанк» в м. Київ, зі сплатою процентів, інших платежів на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.5. договору, який змінено додатковою угодою № 2 від листопада 2008 року, ліміт овердрафта встановлюється на загальну суму 100 000,00 грн. якщо не встановлено інший ліміт овердрафта відповідно до умов, визначених цим договором.

П. 1.2. договору встановлено, що позичальник має можливість отримання офердрафта, починаючи з дня складання та підписання сторонами цього договору по 30 червня 2009 року включно, якщо інший термін припинення надання овердрафта не становлено випадками, визначеними договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» виконав свої зобов'язання перед позичальником, шляхом надання останньому грошових коштів, що підтверджується випискою по кредитному договору відповідача за період з 23.01.2009 року по 11.04.2012 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

П. 2.7.1. договору передбачено, що заборгованість за овердрафтом повинна бути погашена позичальником:

- на протязі 30 календарних днів із дня отримання кожного окремого овердрафта, у випадку якщо день погашення кожного окремого овердрафта припадає на вихідний, святковий або неробочий день, днем погашення заборгованості вважається робочий день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню.

Відповідно до п.2.1 кредитних договорів, протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п. 1.2.1 договору.

Відповідно до п. 2.6.3. договору за час фактичного користування овердрафтом позичальник сплачує банку проценти з розрахунку 25 % річних.

Відповідно до п. 2.8.3. договору базою нарахування процентів є дебетове сальдо поточного рахунку позичальника (з урахуванням кількості годин використання овердрафта), котре відслідковується банком погодинно (з періодичністю в одну годину) якщо інше не визначено умовами цього договору.

При цьому розрахунок процентів здійснюється погодинно кожного дня, з періодичністю в одну годину ( з першої по двадцять четверту годину включно), а кількість днів при нарахуванні процентів визначається:

- в національній валюті за методом «факт/факт», що передбачає використання фактичної кількості днів у місяці та році, з урахуванням визначення фактичної кількості годин використання овердрафту у дні та кількості годин у році;

- в іноземній валюті за методом «факт 360», що передбачає використання фактичної кількості днів у місяці, але умовно у році 360 днів та, з урахуванням визначення фактичної кількості годин використання овердрафту у дні та кількості годин у 360 днях, якщо інше не визначено умовами цього договору.

Згідно з п. 2.8.6. договору проценти сплачуються позичальником на протязі 30 календарних днів із дня їх нарахування, а при закінченні строку дії договору в день їх нарахування. При цьому у разі наявності на поточному рахунку позичальника коштів нараховані проценти погашаються банком самостійно, на умовах договірного списання, визначеного цим договором, починаючи з дня нарахування таких процентів.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (який є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк») та Публічним акціонерним товариством «Дельтабанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі право вимоги за договором овердрафту № 101-07/08.2., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 3749.

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами з урахуванням положень цього договору та відповідно до них, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Документи за договором овердрафту № 101-07/08.2. (№ 11409783000) були передані позивачеві, що підтверджується актом прийому-передачі документації від 28.04.2012 року.

Позивач також повідомив відповідача про відступлення права вимоги, що підтверджується повідомленням про передачу та списком № 039150808904 згрупованих рекомендованих відправлень від 22.01.2012 року.

Таким чином, позивач набув статусу нового кредитора по кредитному договору № 101-07/08.2. від 30.07.2008 року.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за договором , в зв'язку з чим станом на 12.10.2014 року утворилась заборгованість по кредитному договору в розмірі 49 998,74 грн. за кредитом та 85 778,85 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 12.10.2014 року факт наявності заборгованості по кредитному договору в розмірі 49 998,74 грн. за кредитом та 85 778,85 грн. заборгованості за відсотками позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував 5 469,73 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 8 941,90 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку порушення позичальником термінів погашення овердрафта, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 5 469,73 грн.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Відповідно до діючого законодавства пеня сплачується в розмірі, що передбачена згодою сторін , а вказаним договором не передбачена сплата пені за несвоєчасне повернення процентів, тільки порушення позичальником термінів погашення овердрафта. Окрім того, сторони в розділі «терміни, що використовуються в цьому договорі» чітко визначили термін «прострочена заборгованість» та/або «прострочені проценти» та «овердрафт».

Оскільки, договором, не передбачено відповідальність сторін, тому, вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 8 941,90 грн. за несвоєчасне повернення відсотків є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інжірінг Сервіс" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, будинок, 5, корпус 37; ідентифікаційний код: 35571980) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) заборгованість за кредитом в розмірі 49 998 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 74 коп., заборгованість за відсотками 85 778 (вісімдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 85 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту 5 469 (п'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 825 (дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 05 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.01.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий