Рішення
від 21.01.2015 по справі 910/26105/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26105/14 21.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сита Хата»

про стягнення 9 536,32 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Кучерук В.В. -представник за довіреністю від 03.12.2014

від відповідача не з`явились

В судовому засіданні 21.01.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сита Хата» про стягнення 9 536,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.11.2013 між сторонами було укладено договір поставки, на підставі якого позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 7 629,91 грн., а відповідач прийняв товар, однак оплату за поставлений товар в повному обсязі не здійснив. Таким чином, у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 9 536,32 грн., з яких: 5034, 79 грн. - заборгованість за поставлений товар; 520,18 грн. - пеня; 166,40 - 3 % річних, 3 814,95 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26105/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 17.12.2014.

У судове засідання, призначене на 17.12.2014, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав документи, що долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 17.12.2014 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.01.2015 розгляд справи було відкладено на 21.01.2015.

У судове засідання 21.01.2015 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.01.2015 не з'явився вдруге, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03115, м. Київ, вул. Біличанська, буд. 1, кв. 62, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сита Хата» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 13/0680 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити у відповідності до замовлень покупця, а покупець прийняти за товарно-транспортними накладними (надалі - документи на відпуск) та оплатити, в порядку, визначеному договором, продукти харчування, в тому числі алкогольні напої (надалі - товар).

Право власності на товар і всі пов'язані з цим ризики та обов'язки переходять до покупця з моменту підписання документів на відпуск (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за одиницю товару встановлюється постачальником, виходячи із діючих цін постачальника на момент поставки, і вказується в документах на відпуск.

Згідно з п. 3.2. договору покупець здійснює відсоткову передплату товару, що постачається.

У відповідності до п. 3.3. договору покупець здійснює повний розрахунок за поставлену партію товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару. Товар вважається поставленим з моменту завірення представниками сторін документів на відпуску у відповідності до п. 2.5., п. 2.6. даного договору.

За доводами позивача, ТОВ «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» передало у власність відповідача товар на загальну суму 7 629,91 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними. Відповідачем у свою чергу було частково оплачено товар на суму 1 000,00 грн та повернуто на суму 1 595,12 грн. Відтак, у відповідача утворився борг перед позивачем на загальну суму 5 034,79 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.3. договору покупець здійснює повний розрахунок за поставлену партію товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7 629,91 грн, що підтверджується видатковими накладеними № РС_0013916 від 29.11.13 р., № РС_0013996 від 30.11.13, № РС_0013997 від 30.11.13, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, та товарно-транспортними накладними від 30.11.2013 р. Проте, відповідачем було частково оплачено товар на суму 1 000,00 грн та повернуто товар на суму 1 595,12 грн, що підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим виник борг у сумі 5 034,79 грн.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар на суму 7 629,91 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 5 034,79 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 5 034,79 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 520,18 грн, штраф у розмірі 3 814,95 грн та 3 % річних у розмірі 166,40 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 4.1 договору сторони визначили, що у випадку прострочки покупцем оплати товару у відповідності до п. 3.3. договору, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.

У випадку прострочки покупцем оплати товару більш ніж на 30 днів покупець додатково несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 50% від суми неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар понад 30 днів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 520,18 грн, штраф у розмірі 3 814,95 грн та 3 % річних у розмірі 166,40 грн, за обґрунтованими розрахунками позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сита Хата» (03115, м. Київ, вул. Біличанська, буд. 1, кв. 62; ідентифікаційний код 37395219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «УКРЮГТОРГ» (65012, Одеська область, м. Одеса, провулок Катаєва, буд. 3; ідентифікаційний код 23863896) заборгованість у розмірі 5 034 (п'ять тисяч тридцять чотири) грн 79 коп.; пеню у розмірі 520 (п'ятсот двадцять) грн 18 коп.; штраф у розмірі 3 814 (три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 95 коп.; 3 % річних у розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн 40 коп. та витрати по сплаті судових витрат у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.01.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.01.2015
Оприлюднено23.01.2015
Номер документу42388344
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/26105/14

Рішення від 21.01.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Ухвала від 25.11.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні