Рішення

від 21.01.2015 по справі 910/26683/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26683/14 21.01.15

За позовом Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі

1) Державного концерну «Укроборонпром»

2) Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тяжмаш-Комплекс»

про стягнення 58 738,00 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури: Тимко В.В. - представник за посвідченням від 15.04.14

від позивача-1: не з'явились

від позивача-2: Глухов А.В. - представник за довіреністю № 1881 від 18.12.14

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 21.01.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» та Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тяжмаш-Комплекс» про стягнення 58 738,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура зазначила, що 02.07.2014 року відповідно до рахунків-фактур № СФ-0000082 та № СФ-0000083 від 27.06.2014 р. ДП «Красилівський агрегатний завод» перерахувало на рахунок ТОВ «Тяжмаш-Комплекс» передплату за продукцію у сумі 58 938,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8490 від 02.07.2014 р. 29.10.2014 року ТОВ «Тяжмаш-Комплекс» повернуло ДП «Красилівський агрегатний завод» 200,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 237 від 29.10.2014 р. З метою досудового врегулювання спору ДП «Красилівський агрегатний завод» 14.11.2014 р. направило на адресу ТОВ «Тяжмаш-Комплекс» вимогу про поставку оплаченого товару або повернення коштів у розмірі 58 738,00 грн. Вказана вимога залишена без реагування з боку ТОВ «Тяжмаш-Комплекс». У зв'язку з чим орган прокуратури просить суд стягнути грошові кошти у розмірі 58 738,00 грн з ТОВ «Тяжмаш-Комплекс» на користь ДП «Красилівський агрегатний завод».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 порушено провадження у справі № 910/26683/14 за вказаною позовною заявою та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2015.

У судове засідання 21.01.2015 представники прокуратури та позивача-2 з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та позивач-1 не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача-1 та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України ).

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Тяжмаш-Комплекс» (надалі - відповідач) було виставлено Державному підприємству «Красилівський агрегатний завод» (надалі - позивач-2) рахунки-фактури № СФ-0000082 та № СФ-0000083 від 27.06.2014 р на оплату товару на загальну суму 58 938,00 грн, які були оплачені позивачем-2 повністю, що підтверджується платіжним дорученням № 8490 від 02.07.2014 р.

Матеріалами справи підтверджується факт повернення відповідачем позивачу-2 грошових коштів у сумі 200,00 грн (копія платіжного доручення № 237 від 29.10.2014 р., міститься в матеріалах справи).

14 листопада 2014 року позивач-2 направив на адресу відповідача вимогу № 18-1696 про поставку товару протягом 7 днів або ж повернення грошових коштів за непоставлений та оплачений товар у сумі 58 738,00 грн (58 938,00 грн - 200,00 грн).

За доводами прокуратури та позивача-2 вказана вимога залишена відповідачем без реагування, у зв'язку з чим прокуратура та позивач-2 просять стягнути з відповідача заборгованість у сумі 58 738,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України , ст. 173 Господарського кодексу України , в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України ).

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем-2 та відповідачем правочину в усній формі, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за отриманий товар і в частині поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактур № СФ-0000082 та № СФ-0000083 від 27.06.2014 р. позивач-2 здійснив передоплату продукції на загальну суму 58 938,00 грн. Відповідачем в свою чергу було повернуто позивачу-2 грошові кошти у сумі 200,00 грн. За доводами позивача-2 та органу прокуратури, продукція на суму 58 738,00 грн відповідачем поставлена не була.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач-2 направляв відповідачу вимогу від 14.11.2014 № 18-1696 щодо виконання обов'язку по поставці оплаченої продукції протягом семи днів, або повернення коштів у разі не поставки такого товару. Проте, вимога відповідачем залишена без реагування, грошові кошти на рахунок позивача не перераховані.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи той факт, що відповідач не здійснив поставку товару і отриману від позивача попередню оплату в сумі 58 738,00 грн не повернув, суд, вважає що позовна вимога прокуратури про стягнення з відповідача на користь позивача-2 грошової суми у розмірі 58 738,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання щодо поставки виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем-2 та драгун прокуратури.

За таких обставин, позовні вимоги Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» та Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки позов подано прокурором, якій звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» та Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тяжмаш-Комплекс» (03148, м. Київ, вул. Строкача Тимофія, буд. 1 А; ідентифікаційний код 38760760) на користь Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Правдинська, буд. 1; ідентифікаційний код 14307831) 58 738 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 00 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тяжмаш-Комплекс» (03148, м. Київ, вул. Строкача Тимофія, буд. 1 А; ідентифікаційний код 38760760) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.01.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.