Рішення

від 13.01.2015 по справі 922/1115/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р.Справа № 922/1115/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області, 2. Манченківської селищної ради Харківського району Харківської області, 3. Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, до приватного підприємства "Фірма "Стратос", п. Манченки Харківської області, про стягнення 16773,39 грн. за участю представників:

прокурора - Панова М.С. (посв.),

1-позивача - Сосіна І.О. (дов.),

2-позивача - не з'явився,

3-позивача - не з'явився,

відповідача - Залуцька Л.Г. (дов.),

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області, 2. Манченківської селищної ради Харківського району Харківської області, 3. Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Стратос" на користь бюджету збитків, що заподіяні внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в розмірі 16773,39 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014р. касаційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Стратос" задоволено частково, скасовано попереднє рішення по справі, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні прокурор та 1-позивач підтримали заявлені позовні вимоги.

2-позивач та 3-позивач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від 2-позивача через канцелярію суду 12.12.2014р. надійшло клопотання, в якому позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу за відсутності його представника.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Манченківської селищної ради та Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на невірний розрахунок завданих збитків.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 13.01.2015р. о 10:30 год.

Вислухавши прокурора, 1-позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу № 1202/01-03 від 06.09.2013 та направлення на перевірку № 1202/01-03 від 06.09.2013 Державною екологічною інспекцією в Харківській області (1-позивач) проведена планова перевірка дотримання ПП "Фірма "Стратос" (відповідач) вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт перевірки № 1202/01-03/06-11 від 12.09.2013-25.09.2013.

За результатами перевірки першим позивачем було виявлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинам.

Зокрема, контролюючим органом встановлено, що на території Харківської області розташовано 3 автомобільні газозаправочні станції відповідача за адресами: Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Станційна, 6; Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Сімферопольська, 1а; Харківська область, Харківський район, смт. Кулиничі, вул. Сіверська, 97.

Так, на автомобільній газозаправочній станції, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Станційна, 6, встановлено п'ять ємностей з паливом (чотири ємності об'ємом по 25 м3 та 1 ємність на 10 м3 - резервна) та одна ємність з газом об'ємом 10 м3 відповідно до паспортів ємностей.

У відповідача в наявності на час перевірки був дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6325157606-314 від 27.12.2012р. терміном дії по 27.12.2017р., на вказану АЗС з АГЗП на промисловому майданчику № 1 (т.1 а.с. 72).

Крім того судом встановлено, що відповідач мав відповідний дозвіл № 6325157606-16 від 12.10.20107р. строком дії до 12.10.2012р. (т. 1 а.с. 71).

Також перевіркою встановлено, що на автомобільній газозаправочній станції, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Сімферопольська, 1а, встановлено п'ять ємностей з паливом об'ємом по 25 м3 кожна та одна ємність з газом об'ємом 10 м3 відповідно до паспортів цих ємностей.

У відповідача в наявності на час перевірки був дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6325157900-315 від 27.12.2012р. терміном дії по 27.12.2017р., на вказану АЗС з АГЗП на промисловому майданчику № 2 (т.1 а.с. 73).

Крім того судом встановлено, що відповідач мав відповідний дозвіл на вказаний об'єкт № 6325157900-17 від 12.10.20107р. строком дії до 12.10.2012р. (т. 1 а.с. 114).

Таким чином, 1-відповідачем було встановлено, що відповідач в період з 13.10.2012 р. по 26.12.2012 р. здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне в період з 13.10.2012 р. по 26.12.2012 р. без спеціального дозволу не заперечується відповідачем.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Зі змісту ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" вбачається, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Порядок розрахунку розмірів компенсації збитків через наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 р. N 639 (далі - "Методика").

За результатами виявленого порушення, перший позивач здійснив розрахунок завданого відповідачем державі збитку у зв'язку з викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 13.10.2012 р. по 26.12.2012 р. без спеціального дозволу, загальна сума якого складає 16773,39 грн.

На оплату визначеного збитку в розмірі 16773,39 грн. перший позивач направив відповідачу претензію № 309 від 19.12.2013 р. (т. 1 а.с. 45-50) та претензію № 312 від 19.12.2013 р. (т. 1 а.с. 51-56).

Прокурор та перший позивач стверджують, що відповідач вказані вище завдані державі збитки в розмірі 16773,39 грн. не відшкодував, що і зумовило звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти позову посилається на невірний розрахунок завданих збитків.

Пунктом 2.1.2 Методики визначено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики).

Методикою (п. 3.11) визначено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до припису № 06-22-228 від 30.09.2013р., позивач витребував у відповідача інформацію стосовно кількості роботи (в годинах) АГЗП за адресами с. Санжари, вул. Станційна, 6 а, та смт. Пісочин, вул. Сімферопольська, 1а, за певні проміжки часу.

Згідно листа відповідача (а.с. 74) робота АГЗП, на який здійснювався викид забруднюючих речовин без спеціального дозволу, є цілодобовою.

1-позивачем за результатами перевірки відповідача внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 13.10.12р. по 26.12.12р. загальний розмір спричиненого відповідачем державі збитку визначено в сумі 16773,39 грн., в т.ч. 8464,16 грн. за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на АЗС за адресою Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Станційна, 6, та 8309,23 грн. - на АЗС за адресою Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Сімферопольська, 1а (розрахунки т. 1 а.с. 47-50, 53-56).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч. 4 ст. 47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч. 6 ст. 47 вказаного Закону).

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, посеред іншого, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В п. 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

З приписів вищенаведеного законодавства вбачається, що збитки (шкода) заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності стягується з порушника (суб'єкта господарювання) саме до спеціального фонду відповідних бюджетів, тобто в даному випадку, до спеціального фонду місцевого (місцевих) бюджету належить 50% суми шкоди, до спеціального фонду обласного бюджету - 20%, до спеціального фонду Державного бюджету України - 30%.

В постанові від 16.10.2014р. по даній справі Вищий господарський суд України зазначив про те, що судами не прийняті до уваги зазначені вище норми діючого законодавства стосовно розподілу суми збитків.

Прокурор у позовній заяві просить стягнути збитки на користь місцевого бюджету, тобто прокурор в своїх позовних вимогах невірно визначив отримувача грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в наслідок господарської та іншої діяльності, та не здійснив їх розподіл.

Про те, яким чином необхідно здійснити розподіл коштів, зазначив позивач у письмових поясненнях по справі від 02.12.2014р., а саме на користь бюджетів, р/р 33111331700440, УДКСУ у Харківському районі Харківської області 37999633, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 16773,39 грн., в тому числі до фондів охорони навколишнього природного середовища Пісочинської селищної ради Харківського району в розмірі 4193,35 грн. та Манченківської селищної ради Харківського району в розмірі 4193,35 грн., до фонду охорони навколишнього природного середовища Харківської обласної ради в розмірі 3354,68 грн. та до державного фонду охорони навколишнього природного середовища 5032,02 грн.

При цьому прокурором позовні вимоги не змінювались.

Стосовно самого розміру збитків та порядку її нарахування, суд зазначає, що позивач в розрахунку розміру відшкодування збитків (т.1 а.с.47) самостійно визначив, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до інших і на які не встановлені нормативи гранично допустимих викидів відповідно до законодавства, здійснив за формулою:

-3

mi = 3,6 х 10 х (qmi - qm норм) х Т ,

де mi - маса наднормативного викиду i-тої забруднюючої i речовини в атмосферне повітря від джерела викидів забруднюючих речовини, віднесених до інших, т;

qmi - середнє значення масової витрати i-тої забруднюючої речовини, г/с;

qm норм - значення затвердженого нормативу викиду i-тої забруднюючої речовини, наведеного в дозволі на викид, г/с;

Т - час роботи джерела викиду i-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду, год.

В письмових поясненнях від 02.12.2014р. 1-позивач посилається на те що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до інших і на які не встановлені нормативи гранично допустимих викидів відповідно до законодавства, здійснив за формулою відповідно до п. 3.2 Методики.

Суд зазначає, що позивачем вірно застосований пункт 3.2 Методики розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до інших і на які не встановлені нормативи гранично допустимих викидів відповідно до законодавства, та здійснив такий розрахунок розрахунковим методом.

Однак суд вважає, що при здійсненні вказаного розрахунку 1-позивачем невірно взятий показник Т - час роботи джерела викиду i-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду.

Так, 1-позивач ототожнює промисловий майданчик, яким є АЗС в цілому, з поняттям "джерелом викиду", і не вбачає між ними різниці. Також 1-позивач не вбачає різниці між АЗС (автомобільна заправочна станція) і АГЗП (автомобільний газо- заправочний пункт), що стало наслідком і зазначених вимог в приписі стосовно надання відомостей щодо кількості роботи в годинах в цілому АГЗП, а не джерела викиду.

Незважаючи на те, що позивач отримав від позивача відомості стосовно кількості годин роботи АГЗП (заправка автомобілів газом), ним нараховано і викиди з АЗС (заправка автомобілів бензином та дизпаливом).

При цьому, як зазначив представник відповідача та вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався з вимогою надати час роботи АЗС.

Замість здійсненого запиту, позивач повинен був звернутися до відповідача з вимогою про надання відомостей щодо кількості джерел викиду на кожному проммайданчику та час їх роботи. Відповідачем була надана відповідь на той запит, який був ним отриманий, а саме щодо часу роботи самого проммайданчику АГЗП, а не джерел викиду.

Суд зазначає, що джерело забруднення атмосфери, це об'єкт, з якого поширюється забруднююча речовина.

Загалом визначено декілька таких джерел, зокрема :

- стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу;

- пересувне джерело забруднення атмосфери - транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин;

- точкове джерело викидів - джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді точки в системі координат;

- лінійне джерело викидів - джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді лінії, і має початок і кінець в системі координат;

- площинне джерело викидів - джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється з поверхні, що має територіальні координати в системі координат;

- технологічне джерело забруднення - об'єкт, в якому утворення забруднюючих речовин спричинене технологічним процесом.

Як зазначив в судовому засіданні представник 1-позивача, вихідні дані для донарахування понаднормативних викидів ним взяті зі звіту відповідача з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами АЗС з АГЗП від 28.09.2012р.

З даного звіту вбачається, що на АЗС відповідача № 1 та № 2 знаходяться по 7 джерел викидів забруднюючих речовин, що відносяться до точкових джерел викидів, та зазначено час роботи таких джерел в розрахунку на рік (Т), який суттєво відрізняється від застосованих позивачем 24 год. на добу.

Зокрема, з документального обґрунтування обсягів викидів, що складалось відповідачем для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, вбачається, що підприємство працює 365 днів/рік цілодобово, при цьому баланс часу роботи устаткування складає :

- для резервуарів зберігання пального - 8760 год./рік;

- для заправної колонки з бензином - 100 год./рік;

- для заправної колонки з дизельним паливом - 70 год./рік;

- для заправної колонки з СУГ - 315 год./рік.

Таким чином, внаслідок невірного визначення показника Т - час роботи джерела викиду i-тої забруднюючої речовини в режимі наднормативного викиду, 1-позивачем невірно обраховано масу наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, а відповідно і невірно обраховано розмір збитків відповідно до п. 4.1 Методики.

Суд зазначає, що не є компетентним органом щодо здійснення обрахунку збитків, що завдані наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та не може самостійно здійснити суму перерахунку такого збитку. Таким органом не є і відповідач, а тому суд не приймає контррозрахунок наданий відповідачем.

З вищенаведеного вбачається, що позивачем при донарахуванні відповідачу розміру шкоди в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в порушення вимог Методики розрахунку невірно визначені як самі джерела викиду забруднюючих речовин, так і час роботи таких джерел, що призвело до невірного обрахунку завданих збитків.

Суд також зазначає, що в порушення вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" прокурором невірно визначені позовні вимоги в частині порядку розподілення коштів до спеціальних фондів, що надходять від погашення збитків (шкоди), заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

На підставі наведеного суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 49 ГПК України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій 1-го позивача, суд покладає обов'язок по сплаті судового збору саме на 1-го позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області ( 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх, код 37999518) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у сумі 1827,00 грн.

Повне рішення складено 19.01.2015 р.

Суддя В.О. Яризько