Рішення

від 19.01.2015 по справі 910/24825/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24825/14 19.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит"

про стягнення 235 824,00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Галай О.О. по довіреності № б/н від 05.01.2015р.

Від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит" вартості переданого в оренду обладнання в сумі 235 440,00 грн. та заборгованість по орендній платі в розмірі 384,00 грн. позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №88 від 21.07.2005р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2014р. порушено провадження у справі № 910/24825/14, розгляд справи призначено на 08.12.2014р.

В судовому засіданні 08.12.2014р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 15.12.2014р.

15.12.2014р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит" вартість переданого в оренду обладнання в сумі 233 108,00 грн. та заборгованість по орендній платі в розмірі 384,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2014р., відповідно до ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 19.01.2015р.

В процесі провадження від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит" зазначає наступне.

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №88 від 21.06.2005 року (далі - «Договір»), предметом якого є поставка мастильних матеріалів фірм «ESSO» та «MOBIL1». Відповідно до даного договору Позивач також надав Відповідачу обладнання в оренду, найменування, кількість і вартість якого міститься у Додатку №2 до Договору та Актах прийому-передачі. Згідно п.3.1.а) Договору Відповідач зобов'язаний придбавати у Позивача, по цінам вказаним у специфікації, мастильні матеріали фірми «ESSO» протягом 5 років в кількості не менше 600 (шестисот) літрів у місяць. Відповідно до п.7.6. даного Договору у разі систематичного невиконання (більше 4-х місяців) пункту 3.1.а) Договору Відповідач зобов'язаний викупити поставлене згідно Додатку №2 обладнання по ціні вказаній у Додатку №2.

Відповідно до наданих Позивачем даних бухгалтерського обліку по кількості придбаних Відповідачем мастильних матеріалів за період дії Договору вбачається, що порушення Відповідачем п.3.1.а) Договору було здійснено у жовтні 2006 р., листопаді 2006 р., грудні 2006 р., січні 2007 року. Таким чином, передбачений п.7.6. Договору обов'язок Відповідача викупити обладнання настав 01.02.2007 року. І з 01.02.2007 року у Позивача виникло право пред'явити вимогу про виконання даного зобов'язання Відповідачу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Таким чином, 01.02.2010 року було останнім днем строку спливу позовної давності за вимогою щодо викупу обладнання Відповідачем.

Оскільки позовна заява подана позивачем лише 05.11.2014 року, тобто після спливу строку позовної давності, потрібно застосувати положення ч.4 ст.267 ЦК України, відповідно до якого сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так само потрібно застосувати строк позовної давності і до вимоги сплатити заборгованість з орендної плати. Це випливає з наступного. Відповідно до п. 2.1 .а) договору Позивач надав Відповідачу обладнання в оренду на строк 5 років та розмір орендної плати становив 6 (шість) гривень у місяць з ПДВ. Остання партія обладнання була передана Відповідачу 02.08.2005 року, що підтверджується Актами прийому-передачі, які наявні у матеріалах справи. Таким чином, строк оренди обладнання і нарахування орендної плати сплив 02.08.2010 року. І 02.08.2013 року було останнім днем строку спливу позовної давності за вимогою щодо виплати нарахованої орендної плати за обладнання.

Суд розглянувши заявлене клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, заслухавши думку представника позивача, відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Положеннями Договору № 88 від 21.06.2005 року не встановлено строк викупу обладнання у випадку порушення зобов'язання Відповідачем. Також даним Договором не визначено момент вимоги, тобто не встановлено термін для позивача звернутися з вимогою про виконання зобов'язання. Таким чином, виконання зобов'язання Відповідача підлягає негайному виконанню і, з урахуванням вказаного вище винятку, перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором. Така вимога була направлена Відповідачу 22.09.2014 року.

Пунктом 4.4. вказаної постави встановлено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Відповідно до п. 23 Листа Вищого господарського суду № 01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України". Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Такими діями є придбання та оплата отриманого товару або визнання заборгованості за отриманий товар в меншій кількості ніж передбачено Договором, проте Відповідач кожного наступного місяця виявляв волю до виконання зобов'язання з придбання визначеного договором об'єму мастильних матеріалів.

12.03.2014р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди обладнання № О-281/А від 20.03.2013р. в розмірі - 11 697,73 грн. та штраф за порушення строків оплати - 2 339,54 грн. Всього 14 037,27 грн.

В процесі провадження від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит" заперечує проти позову в повному обсязі з огляду на наступне.

По-перше, Договору №88 від 21.07.2005 року, на який Позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, не існує і він ніколи сторонами не укладався. Натомість між сторонами укладено Договір №88 від 21.06.2005 року. При цьому необхідно акцентувати увагу на те. що судом не може бути розглянута справа та прийняте рішення, яке базується па помилкових підставах. Законодавець передбачив таку ситуацію і у ст.22 ПІК України надав для цього Позивачу можливість змінювати підстави позову, але виключно до початку розгляду справи по су ті шляхом подання письмової заяви.

По-друге, якщо все таки розглядати положення укладеною між сторонами Договору №88 від 21.06.2005 року, то вбачається що предметом даного договору є поставка мастильних матеріалів. При цьому, оренда обладнання не є предметом даного договору. Оскільки предмет договору відповідно до положень п.3 ст.1 80 ГК України є істотною умовою договору, то положення даного Договору не можуть регулювати відносини між сторонами з питань оренди обладнання.

По-третє, норми, що регулюють відносини між сторонами з питань оренди обладнання містяться у розділах Договору «Обов'язки продавця», яким є Позивач, та «Право власності та ризики». Таким чином дані норми Договору не є обов'язками Відповідача та не можуть бути підставою для даного позову.

По-четверте. у Договорі №88 від 21.06.2005 року взагалі немає норми, яка зобов'язує Відповідача сплачувати орендну плату. Також не передбачено штрафних санкцій чи інших наслідків для Відповідача за несплату орендної плати. Жодних рахунків на оплат) орендної плати Відповідач не отримував. До юго ж Позивачем не надано розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати.

По-п'яте. обов'язок передбачений п.3.1.а) Договору вказує на необхідність Відповідача придбавати мастильні матеріали у кількості 600 літрів у місяць виключно по цінам, зазначеним у Специфікації. При цьому. Позивач самовільно, без підписання змін до існуючої Специфікації або підписання нової Специфікації в односторонньому порядку підвищив ціни на поставляємі мастильні матеріали. На окремі позиції ціни були підняті більше ніж на 30% від ціни у Специфікації. Дане одностороннє неузгоджене підняття цін було у 2006 році, коли курс долара США був незмінний по відношенню до гривні і будь-яких об'єктивних причин для цього не існувало. Дане підвищення цін підтверджується видатковими накладними, які є у матеріалах справи. Таким чином Позивач неналежним чином виконував свої обов'язки по Договору №88 від 21.06.2005 року. Відповідно до ч.1 ст..193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ч.6 ст..193 ГК України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що с необхідною умовою виконання.

Таким чином, відмова ТОВ «Автокредит» від виконання зобов'язання у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Торговий дім «Весма» обов'язків, що є необхідною умовою виконання, не може вважатися порушенням зобов'язання. Тому посилання Позивачем як на підставу своїх позовних вимог на невиконання Відповідачем обов'язків по придбанню визначеного об'єму мастильних матеріалів та сплати орендної плати не відповідають дійсності.

Крім того, позивачем надано невірний розрахунок вартості переданого в оренду обладнання. Зокрема він безпідставно вимагає оплату суми, еквівалентної 18000 доларів США, у гривнях по курсу НБУ. оскільки згідно п.7.6 Договору №88 від 21.06.2005 року зобов'язаний викупити обладнання саме по ціні, яка вказана у Додатку №2 (Специфікації), а не по ціні, яка вказана у Договорі. Як вбачається з Додатку №2 (Специфікації), ціна обладнання зафіксована виключно у гривнях та не містить перерахунку або посилань на будь-яку іншу іноземну валюту чи застережень про застосування розрахунків у прив'язці до іншої валюти. До того ж у Договорі міститься лише загальна ціна обладнання, яка повинна була складати еквівалент 90900.00 грн. Але згідно Додатку №2 (Специфікації) та Актів-прийому передачі вартість переданого обладнання склала лише 24563.21 грн. + 8690.40 грн. » 34998.00 грн. 21748.38 грн. 89999.99 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 99 коп. що не відповідає сумі вартості обладнання, вказаної у Договорі. Таким чином, встановлюючи суму вартості обладнання, потрібно виходити з даних Додатку №2 (Специфікації) та Актів-прийому передачі, відповідно до яких вона встановлена виключно у гривнях та дорівнює сумі 89999.99 грн.

При цьому, п.7.7. Договору встановлюється, що Відповідач має право викупити обладнання за ціною, яка розрахована з урахуванням куплених по даному Договору мастильних матеріалів. Тому у розрахунку вартість обладнання ціною 89999.99 грн. потрібно додатково зменшити на кількість придбаних мастильних матеріалів, у розмірі як мінімум 15845.1 літрів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

У судовому засіданні 19.01.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

21 червня 2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» (далі - продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит» (далі - покупець) укладено Договір № 88.

За умовами договору, продавець зобов'язується поставити покупцю мастильні матеріали «ESSO» та «MOBIL1» (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2. договору, асортимент (номенклатура) товару вказується в специфікації, яка являється невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1).

Пунктом 1.3. договору визначено, що асортимент (номенклатура) товару може змінюватися на протязі дії даного договору.

Згідно з положеннями п. 2.1. договору продавець приймає на себе наступні обов'язки по даному договору:

а) передати покупцю обладнання в оренду (оперативний лізинг) строком на п'ять років відповідно (додаток № 2) на загальну суму 18 000 дол. США, що складає в перерахунку на національну валюту України за курсом НБУ на 28.05.2005р. (курс 5.05) 90 900,00 грн. Розмір орендної плати при цьому складає шість гривень в місяць, в тому числі ПДВ.

Вартість переданого в оренду обладнання може бути переглянута в результаті зміни курсу долара США по відношенню до національної валюти, який визначається курсом НБУ, на день підписання (додаток 2).

б) навчити персонал;

в) поставити покупцю необхідну кількість товару;

г) забезпечувати рекламну підтримку, надаючи рекламні матеріали фірми «ESSO» та «MOBIL1».

За умовами договору (п. 3.1.) покупець приймає на себе наступні обов'язки:

а) з моменту набрання чинності даним договором купувати у продавця за цінами вказаними в специфікації, мастильні матеріали фірми «ESSO», на протязі п'яти років в кількості не менш ніж 600 (шістсот) літрів в місяць;

б) розмістити на території станції технічного обслуговування, яка належить покупцю, обладнання, надане продавцем відповідно до п. 2.1. «а» даного договору;

в) розмістити на території станції рекламні матеріали фірми «ESSO» та «MOBIL1»;

г) на протязі дії даного договору використовувати на станції технічного обслуговування мастильні матеріали фірми «ESSO» та «MOBIL1», придбаних лише у офіційного дилера ESSO MOBIL ТОВ «ТД «Весма».

Відповідно до п. 4.1. договору, поставка товару здійснюється партіями.

Поставка чергової партії товару здійснюється за заявкою покупця з дотриманням умов п. 3.1. «а» даного договору, після оплати попередньої (п.4.2.).

Згідно з п. 4.3. договору, строк поставки чергової партії узгоджується сторонами в залежності від кількості і асортименту (номенклатури) замовленого товару.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що асортимент, ціна за одиницю, загальна кількість та вартість партії товару вказується в накладній.

Факт поставки товару оформлюється видатковою накладною підписаною сторонами (п. 4.6. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України.

Покупець оплачує поставлений товар на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його поставки на склад покупця, на основі видаткової накладної (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, право власності на товар переходить до покупця в момент виконання поставки.

Положеннями п. 7.6. договору встановлено, що у випадку систематичного невиконання (більше 4-х місяців) пункту 3.1. «а» даного договору, покупець зобов'язується викупити поставлене відповідно (додаток 2) даного договору обладнання за ціною вказаної в Додатку 2.

Матеріалами справи підтверджується, що:

- відповідно до Акту прийому передачі обладнання до договору № 88 від 01.07.2005р., продавець передав, а покупець прийняв наступне обладнання на умовах оренди: верстат шино монтажний 10 «-23» напівавтомат в кількості - 1шт. та верстат балансоутримуючий 10»-26», 65 напівавтомат у кількості - 1шт. загальною вартістю відповідно до специфікації 24 563,21 грн. з ПДВ.

- відповідно до Акту прийому передачі обладнання до договору № 88 від 07.07.2005р., продавець передав, а покупець прийняв наступне обладнання на умовах оренди: стенд розвал/сходження у кількості - 1шт. та стенд розвал/сходження СКО-1М у кількості 1 шт., загальною вартістю відповідно до специфікації 8 690,40 грн. разом з ПДВ.

- відповідно до Акту прийому передачі обладнання до договору № 88 від 21.06.2005р., продавець передав, а покупець прийняв наступне обладнання на умовах оренди: автопідйомник BRONTO Атлант ПА 4-219 2 стю. 4т в кількості - 1 шт. та автопідйомник «Гетьман» двохстоєчний з синхронізацією у кількості - 2 шт, загальною вартістю відповідно до специфікації 34 998,00 грн. з ПДВ.

- відповідно до Акту прийому передачі обладнання до договору № 88 від 07.06.2005р., продавець передав, а покупець прийняв наступне обладнання на умовах оренди: комплект верстатний 12о у кількості - 3 шт.; верстак 22 Д у кількості -3 шт., тумба інструментальна ЗМСБ у кількості 10 шт., шафи одягові ШО-300/2 у кількості - 10 шт., набір інструментів 75 од. у кількості 3 шт. та набір ключів рожково-накладних 18 од. у кількості 3 шт. загальною вартістю відповідно до специфікації 21 748,38 грн. разом з ПДВ.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе обов'язки по придбанню визначеного об'єм мастильних матеріалів та сплаті орендної плати. Відповідачем за 2006р. в сукупності було придбано у позивача 7 914 л. мастильних матеріалів, у 2007р. - 4940 л., у 2008р. - 369,6л., у 2009р. - 513 л., у 2010р. 415,00 грн., 2011р. - 927,5 л., у 2012р. - 750 л., у 2013 р. - 8 л., у 2014р. - 8 л.

З наведених даних слідує, що Відповідач за період 2008-2014 роки жодного разу не виконав свій обов'язок по придбаванню визначеної в Договорі кількості Товару, чим порушив умови Договору, внаслідок чого у Позивача, на підставі п. 7.6. Договору, виникло право стягнути з Відповідача вартість переданого обладнання.

Пунктом 7.6 Договору встановлено, що у випадку систематичного невиконання (більш ніж 4-ри місяці) п. 3.1.а) Договору, Відповідач зобов'язаний викупити поставлене згідно Додатку № 2 до Договору обладнання за ціною визначеній в Додатку № 2.

Ціна обладнання, в сумі всіх Додатків № 2, становить суму еквівалентну 18 000,00 доларів США (по курсу НБУ на дату укладення Договору, 1 долар США = 5.05 грн.), що зафіксовано в п. 2.1. а) Договору.

Згідно ст. 533 ЦК України та ч. 2 ст. 198 ГК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, вартість обладнання, яку повинен сплатити Відповідач становить суму еквівалентну 18 000,00 доларів США по курсу НБУ станом на дату подання позову, згідно якого вартість 1 долару США дорівнює 13,08 грн. Отже вартість обладнання становить 233 108,88 грн.

Крім цього, Відповідач, отримавши в оренду обладнання та фактично користуючись ним до цього часу, не сплачував орендну плату. Так, на дату подання позову заборгованість Відповідача з орендної плати становить 384,00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит" 233 108,88 грн. - вартості переданого в оренду обладнання та 384,00 грн. орендних платежів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дослідивши умови договору від 21.07.2005 року № 88, судом встановлено, що вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить в собі положення договору оренди та договору поставки.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Судом встановлено, що в порушення умов Договору, відповідачем не було оплачено в повному обсязі орендну плату в сумі 384,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями п. 7.6. договору встановлено, що у випадку систематичного невиконання (більше 4-х місяців) пункту 3.1. «а» даного договору, покупець зобов'язується викупити поставлене відповідно (додаток 2) даного договору обладнання за ціною вказаної в Додатку 2.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором від 21.07.2005 року №88 у вигляді боргу по сплаті вартості обладнання переданого Відповідачу в оренду в сумі 233 108,88 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги повністю, в сумі 233 108,88 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит" (02217, м. Київ, вул. вул. Драйзера, буд. 1, код 30366438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, н/п 43, код 32250025) заборгованість по сплаті орендних платежів в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп., 233 108 (двісті тридцять три тисячі сто вісім) грн.. 88 коп. вартості переданого в оренду обладнання та судовий збір в розмірі 4 669 (чотири тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн.. 85 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.01.2015р.

СуддяТрофименко Т.Ю.