Рішення

від 22.01.2015 по справі 903/1186/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2015 р. Справа № 903/1186/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Виробничого житлово-комунального господарства с. Липини, с. Липини Луцького району Волинської області

про стягнення 8 191,83 грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: Позивач- Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Виробничого житлово-комунального господарства с. Липини -про стягнення 8 191,83 грн., в тому числі 6 609,01грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті отриманого природного газу згідно договору про закупівлю природного газу №13/2255-БО-2 від 07.02.2013р., 1 430,80грн.-3% річних та 152,02грн.-інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого природного газу у встановлені договором про закупівлю природного газу №13/2255-БО-2 від 07.02.2013р. строки.

Ухвалою суду від 26.11.2014р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 17.12.2014р. на 12:00год.

Ухвалою суду від 17.12.2014р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання ними витребуваних судом доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів; докази часткової оплати; довідку казначейства про зарахування сплаченого судового збору; вказати періоди нарахувань пені, 3% річних, суми індексу інфляції; чіткий, обгрунтований розрахунок пені та 3% річних з врахуванням того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, 3% річних; уточнити позовні вимоги; відповідача- письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази часткової оплати; статут.

Позивач в судове засідання 20.01.2015р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів по справі суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301032867370 від 24.12.2014р.

Відповідач в судове засідання 20.01.2015р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів по справі суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301032867396 від 24.12.2014р.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору відкладався, спливає строк розгляду справи, сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку сторін не було визнано обов'язковою, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

07 лютого 2013р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (згідно п.п. 1-3 Статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" утворена на виконання Указу Президента України від 25.02.1998р. №151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" і є Публічним акціонерним товариством, офіційне найменування Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (продавець), в особі директора Департаменту реалізації газу Франчука Валентина Геннадійовича, який діє на підставі довіреності від 27.12.2012р. №14-501 та Виробничим житлово-комунальним господарством с. Липини (покупець), в особі начальника Давидчика Миколи Івановича, що діє на підставі Статуту, був укладений договір про закупівлю природного газу №13/2255-БО-2, згідно якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п.п. 1.2.-1.3. даного договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. природний газ в обсязі до 135,000 тис. куб.м., в тому числі по місяцях. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр приведений до стандартних умов. Обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат.

У відповідності до п. 3.1. договору ціна за 1 000 куб.м. природного газу установлюється НКРЕ та складає 3 509,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ-2%, податок на додану вартість за ставкою-20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами-305,60грн., крім того ПДВ-20%-61,12грн., всього з ПДВ-366,72грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу-3 884,78грн., крім того ПДВ-20%-776,96грн., всього з ПДВ-4 661,74грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 524 445,75грн., крім того ПДВ-104 889,15грн., разом з ПДВ-629 334,90грн.

Розділом 4 даного договору сторони порядок розрахунків, а саме оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. При невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 4.1 цього договору, продавець має право обмежити або припинити постачання газу покупцеві. У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Згідно п. 5.1. договору термін поставки газу: з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно.

Пунктом 7.3. цього договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків, річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно п. 10.1. цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє у частині поставки газу до 31.12.2013р. включно, а у частині розрахунків-до їх повного здійснення.

Розділом 12 даного договору передбачено, що невід'ємною частиною даного договору є Додаток №1 та інші додатки та додаткові угоди, які будуть укладені у майбутньому.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками продавця та покупця. (а.с. 13-17).

Додатком №1 до договору про закупівлю природного газу №13/2255-БО-2 від 07.02.2013р. сторони погодили умови поставки і обліку газу та інші права, обов'язки сторін та порядок приймання-передачі газу.

Даний додаток підписано сторонами, підписи скріплені їх печатками. (а.с. 18-20).

В додатковій угоді №1 від 16.07.2013р. до договору про закупівлю природного газу №13/2255-БО-2 від 07.02.2013р. сторони погодили викласти п. 1.2. договору в редакції, згідно якої продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2013р. природний газ в обсязі до 109,086 тис.куб.м., у т.ч. по місяцях кварталів.

З 01 липня 2013 року виклали п. 3.1. договору у наступній редакції: ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 459,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ-2%, податок на додану вартість за ставкою-20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами-295,60грн., крім того ПДВ-20%-59,12грн., всього з ПДВ-354,72грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу-3 823,78грн., крім того ПДВ-20%-764,76грн., всього з ПДВ-4 588,54грн. Загальна сума вартості природного газу за договором становить-420 420,11грн., крім того ПДВ-84 084,46грн. разом з ПДВ-504 504,57грн. (а.с. 21)

Додатковою угодою №2 від 07.10.2013р. до договору про закупівлю природного газу №13/2255-БО-2 від 07.02.2013р. сторони виклали п. 2.1. договору в редакції, згідно якої кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця. (а.с. 22)

Дані угоди підписані сторонами, підписи скріплені їх печатками.

На виконання умов договору про закупівлю природного газу №13/2255-БО-2 від 07.02.2013р. продавець поставив покупцю, а покупець прийняв природний газ в обсязі 63,603 тис.куб.м. на загальну суму 295 803,72 грн., що стверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р. на суму 86 078,95грн., від 28.02.2013р. на суму 66 662,82грн., від 31.03.2013р. на суму 74 098,29грн, від 30.04.2013р. на суму 25 294,59грн., від 31.10.2013р. на суму 10 425,14грн., від 30.11.2013р. на суму 12 751,53грн., від 31.12.2013р. на суму 20 492,40грн. (а.с. 23-29)

Таким чином, позивач виконав умови спірного договору та передав відповідачу природний газ на загальну суму 295 803,72грн. обсягом в 63 603 тис.куб.м. природного газу.

Пунктом 4.1. даного договору сторони порядок розрахунків, а саме оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором про закупівлю природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ розрахувався невчасно, чим порушив умови п. 4.1 договору (доказів в підтвердження протилежного сторонами не надано).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 №705 "гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є НАК "Нафтогаз України".

Як закупівля, так і постачання природного газу споживачам ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відбувається за цінами, що встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Позивач жодним чином не має можливості змінити встановлені тарифи.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не здійснює видобуток природного газу самостійно, про що свідчить Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 р. № 327-р "Про затвердження прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні на 2013 рік", а саме, відсутність Позивача у списку газодобувних підприємств.

Відтак, здійснюючи покладене державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, Компанія діє у жорстких рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, відповідач свої грошові зобов'язання за спірним договором не виконав належним чином, за поставлений природний газ розрахувався невчасно, чим порушив умови п. 4.1 договору (доказів належного виконання сторонами суду не надано).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу за договором про закупівлю природного газу №13/2255-БО-2 від 07.02.2013р.

Факт прострочення оплати стверджується нявними в матеріалах справи матеріалами (бухгалтерськими відомостями) (а.с. 30-31) та не оспорено відповідачем належними та допустимими доказми в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути 6 609,01грн.-пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті отриманого природного газу згідно договору про закупівлю природного газу №13/2255-БО-2 від 07.02.2013р., 1 430,80грн.-3% річних та 152,02грн.-інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.3. цього договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши розрахунок пені, річних та інфляційних втрат, доданий позивачем до позовної заяви суд зазначає наступне. Позивачем визначено періодами нарахування 3 % річних, пені з урахуванням положень чатини 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, положень пункту 1.4. та абзацу 2 пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та змісту пункту 4.1. договору, проте суд констатує, що вказані періоди нарахування 3% річних та пені позивачем визначено невірно, оскільки 3% річних та пеня мають нараховуватися з дня що передують дню виконання такого зобов'язання, тобто з 14-го числа місяця до дня зарахування коштів на рахунок позивача (сам день зарахування коштів не враховується).

Однак, позивачем помилково у кожний період прострочення заборгованості включався останній день, у який відбувалася проплата. Зокрема, враховуючи положення пункту 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день у який відбувається оплата заборгованості не вважається днем прострочення заборгованості.

Тому, при перевірці розрахунку пені згідно розрахунку позивача за період з 14.02.2013р. по 12.02.2014р. (по кожній поставці окремо) за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що пеня за даний період становить 6 373,76грн., а тому у стягненні пені в сумі 235,25грн. слід відмовити як нарахованої безпідставно (внаслідок неправильного визначення позивачем періоду прострочення, а саме врахування дня зарахування коштів) (розрахунок додається).

Щодо нарахування позивачем 3% річних, то суд зазначає, що при перевірці розрахунку 3% річних згідно розрахунку позивача за період з 14.02.2013р. по 12.02.2014р. (по кожній поставці окремо) за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що 3% річних за даний період становить 1 377,74грн., а тому у стягненні 3% річних в сумі 53,06грн. слід відмовити як нарахованих безпідставно (внаслідок неправильного визначення позивачем періоду прострочення, а саме врахування дня зарахування коштів) (розрахунок додається).

Водночас, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат згідно розрахунку позивача за період з листопада 2013 року по січень 2014 року (включно), проведений позивачем, погоджується з його вірністю та обгрунтованістю, і у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, задовільняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 152,02грн.

Дана правова позиція узгоджується з практикою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №902/1651/13 (постанова від 02.04.2014р.).

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,70грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 11, 202-205, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Виробничого житлово-комунального господарства с. Липини (Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Центральна, будинок 9, код 20148710)

на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, будинок 6, код 20077720)

7 903,52 грн., в т.ч. 6 373,76грн.-пені, 1 377,74грн.-3% річних, 152,02грн.-суми індексу інфляції та 1 762,70грн.-витрат пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В частині стягнення 235,25грн.-пені та 53,06грн.-3% річних-відмовити.

Повний текст рішення складено

22.01.2015р.

Суддя С. В. Бондарєв