Рішення

від 13.01.2015 по справі 921/1342/14-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2015 р.Справа № 921/1342/14-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуддільниця", м. Бучач, вул. Галицька, 182, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 30903610

до відповідача: Сороківської сільської ради, с. Сороки вул. Центральна,14 Бучацького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04392764

За участю представників:

Позивача: Винниченка М.П.- юрисконсульта, довіреність від 19.06.14 р.; Грузовського М.І. - заступника директора, довіреність №1 від 18.06.14 р.;

Відповідача: не прибув;

Представникам позивача у судовому засіданні роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки відповідно до статті 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуддільниця", м. Бучач Тернопільської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Сороківської сільської ради, с. Сороки Бучацького району Тернопільської області про стягнення боргу в сумі 60418,33 грн. боргу, з яких 48 312,00 грн. основна заборгованість, 9 449,83 грн. - інфляційні втрати; 2 656,50 грн. - 3% річних, відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав Договір № 13 про виконання робіт від 29.12.2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року б/н, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 02.09.2014 року; Претензію № 91 від 03.09.2014 року, а також інші документи належним чином копії яких знаходять в матеріалах справи.

Вказує, що відповідно до укладеного договору ТзОВ "Рембуддільниця" виконано роботи з капітального ремонту приміщення дитячого садка в с. Сороки на суму 48 312,00 гривень. Зазначає, що станом на листопад 2014 року відповідач зазначеної суми заборгованості не сплатив, пояснюючи неналежним бюджетним фінансуванням. Претензію від 03.09.2014 р. № 91 залишено без відповіді та задоволення.

Посилається на приписи статей 526,610,625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 01 грудня 2014 року порушено провадження у справі № 921/1342/14-г/10 та призначено її до розгляду о 14 годині 15 хвилин 16 грудня 2014 року.

Ухвала суду про призначення судового засідання була направлена сторонам за адресами , вказаними у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 16.12.2014 року представника відповідача розгляд справи було відкладено до 14 год. 25 хвилин 13.01.2015 року в порядку статті 77 ГПК України.

Представники позивача у судове засідання 13.01.2015 року прибули, підтримали заявлені позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.2015 року не прибув, письмових пояснень щодо неявки та позовних вимог суду не надав.

У зв'язку з тим, що явка повноважного представника відповідача у судовому засіданні 13.01.2015 року не визнавалася судом обов'язковою, враховуючи, що подані позивачем докази є достатніми для розгляду спору по суті, тому справа розглядається без участі представника відповідача згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.01.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно приписів статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів.

Позивач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуддільниця", місце знаходження якого м. Бучач, вул. Галицька, 182, Тернопільської області є юридичною особою, яка зареєстрована в установленому законом порядку та включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 30903610, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 542363, а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Матеріали справи підтверджують, що 29 грудня 2012 року між Сороківською сільською радою с. Сороки Бучацького району (Замовник) з однієї сторони та ТзОВ «Рембуддільннця» (Підрядник) в особі Яструбського Степана Ярославовича, який діє на підставі Статуту укладено договір про виконання робіт на капітальний ремонт дитсадка, с. Сороки Бучацького району.

Договірна ціна роботи, яку доручено виконувати "Підряднику" складає 48 312 грн. (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 5.1. Договору "Замовник" приймає виконані роботи у "Підрядника" на підставі Акту виконаних робіт .

Пунктом 2.4. Договору сторони встановили , що взаєморозрахунки за обсяги виконаних робіт встановлюються щомісячно.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі на підставі договору №13 про виконання робіт від 29.12.2012 року суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору підряду, відноситься до господарських договорів, виходячи із змісту статей 173,174 ГК України і відповідно до статті 1 ГПК України є предметом його регулювання.

Так, статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. ст. 843 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Уклавши договір № 13 про виконання робіт сторони визначили умови, що є обов'язкові для них, зокрема, для відповідача прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

У судовому засіданні встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання, встановлені Договором № 13 про виконання робіт від 29.12.2012 року, про що свідчить:

- Акт б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року на суму 48 312,00 грн.(примірна форма № КБ-2в, затверджено Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року № 554).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків від 02.09.2014 року підписаного сторонами встановлене кінцеве сальдо на 01.09.2014 року на користь ТзОВ "Рембуддільниця", м. Бучач в сумі 48 312,00 грн.

Позивачем 03.09.2014 року на адресу відповідача було направлено претензію №91 про сплату заборгованості за договором № 13 про виконання робіт в сумі 48 312 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Пунктом 1 статті 202 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої так зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Доказів виконання зобов'язання в сумі 48 312,00 грн. відповідачем не надано.

З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором № 13 про виконання робіт від 29.12.2012 р., Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, Актом звірки взаєморозрахунків від 02.09.2014 року позивач по справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним, а тому позовні вимоги про стягнення з Сороківської сільської ради, с. Сороки Бучацького району боргу в сумі 48 312,00 грн. підтверджені документально та підлягають до задоволення.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у свої постанові від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення (згідно поданого розрахунку) 2 656,50 грн. - 3% річних та 9 449,83 грн. інфляційні втрати, що підтверджується розрахунком 3% річних та інфляційних втрат.

У п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати замість позивача "перерахунок" розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги частини першої статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування таких сум і в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перерахувавши суму 3% річних з урахуванням вищенаведених положень та інфляційних втрат, суд задовольняє вказані позовні вимоги стосовно стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 2 656,50 грн. та 9 449,83 грн. інфляційних втрат, як обґрунтовано заявлені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом даної справи, що складаються з судового збору в розмірі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193 ,202 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 837 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Сороківської сільської ради,48440, вул. Центральна ,14 с. Сороки Бучацького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04392764 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуддільниця", м. Бучач, вул. Галицька, 182, Тернопільської області, ідентифікаційний код 30903610 - 48 312,00 грн. боргу за виконані роботи; 9 449,83 грн. інфляційних втрат; 2 656,50 грн. - 3% річних; 1 827,00 грн. в повернення сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

5.Повне рішення складено та підписано 14 січня 2015 року.

Суддя М.Є. Півторак