Постанова

від 19.01.2015 по справі 910/19758/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа№ 910/19758/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Райківський С.Г. (довіреність б/н від 19.01.2015 р.), Кондратенко С.В. - директор (згідно витягу з ЄДРЮОФОП)

від відповідача - Баховський М.М. (довіреність б/н від 01.10.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р.

у справі №910/19758/14 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український аудиторський центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український аудиторський центр» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» про стягнення з відповідача заборгованості за бухгалтерське обслуговування за договором про надання послуг із ведення бухгалтерського обліку №08-11-13/Б від 01.10.2013 р. у розмірі 19000,00 грн., 35140,00 грн. штрафних санкцій, 1763,30 грн. інфляційних втрат, 251,63 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги у розмірі 19000,00 грн. та 618,17 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

01.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український аудиторський центр» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» (замовник) укладено договір №08-11-13/Б про надання послуг із ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг із ведення бухгалтерського обліку в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.3.2. договору, замовник зобов'язується оплатити надані за цим Договором послуги.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість послуг виконавця становить 42000,00 грн./міс з ПДВ.

Згідно п. 3.2. договору, замовник здійснює оплату послуг виконавця згідно рахунків, виставлених виконавцем до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.

Відповідно до п. 4.1. договору, замовник має право на здійснення перевірки якості надання послуг за умови, що такі перевірки не становлять необґрунтованого втручання у господарську діяльність виконавця.

Згідно п. 5.1. договору, щомісяця в останній робочий день звітного місяця виконавець надає замовникові акт приймання-передачі наданих послу та їх вартість згідно з цим договором. Форма акта встановлюється виконавцем.

Відповідно до п. 5.2. договору, замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи в той самий строк направити виконавцеві мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послугі не відповідають фактично наданим виконавцем згідно з умовами цього договору та вимогами встановленими чинним в Україні законодавством. Інакше односторонній акт приймання-передачі послуг (без підпису замовника) підтверджує факт надання послуг належним чином у повному обсязі та є підставою для оплати замовником наданих йому послуг протягом 15 днів із моменту отримання акта.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року (включно) позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги згідно вищевказаних умов договору, що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року (включно) на суму 25200,00 грн.

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду підписані між сторонами акти наданих послуг за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року (включно), які повинен був оплатити відповідач (згідно п. 3.2. договору) за отримані послуги.

Щодо акта надання послуг №18 від 30.04.2014 р., то вказаний документ містить лише підпис виконавця, підпис замовника у вказаному акті відсутній. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення вказного акта позивачем відповідачу. А відтак, вказаний акт не може бути прийнятий судом до уваги в якості підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем послуг згідно договору.

Відповідачем частково оплачено вартість отриманих послуг в розмірі 10400,00 грн.

Однак, з матеріалів справи слідує, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості отриманих послуг відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року (включно) виникла заборгованість по оплаті отриманих послуг в розмірі 14800,00 грн. (без врахування акта надання послуг №18 від 30.04.2014 р.).

Листом від 29.07.2014 року вих. №5 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, однак лист залишився без відповіді а заборгованість не оплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві послуги за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року (включно) не сплатив на користь позивача повну вартість отриманих послуг в розмірі 14800,00 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, спростував частково, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 19000,00 грн. - заборгованості за надані послуги, підлягають частковому задоволенню у розмірі 14800,00 грн. (25200,00 грн. (підписані обома сторонами акти надання послуг з жовтня 2013 р. по березень 2014 р.) -10400,00 грн. (кошти сплачені відповідачем)).

Щодо позовних вимог про стягнення 35140,00 грн. штрафніих санкцій, 1763,30 грн. інфляційних втрат та 251,63 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що замовник здійснює оплату послуг виконавця згідно рахунків, виставлених виконавцем до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.

В якості належного та допустимого доказу направлення відповідачу рахунків на оплату наданих послуг за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року (включно) позивач надав суду лише опис вкладення у цінний лист від 15.10.2014 року та фіскальний чек №0975 від 15.10.2014 року.

А тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач не порушив основне зобов'язання (яке пов'язано з моментом його настання передбаченим п. 3.2. договору) щодо оплати вартості отриманих послуг згідно рахунків, виставлених виконавцем до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 35140,00 грн. штрафних санкцій, 1763,30 грн. інфляційних втрат та 251,63 грн. 3% річних, не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим що застосування такої міри відповідальності як стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних втрат можливе лише при порушенні основного зобов'язання, а так як відповідачем не було порушено основне зобов'язання, то до нього не застосовуються вищезазначені штрафні санкції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. у справі №910/19758/14 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український аудиторський центр» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» (02090, м. Київ, вул. Калачівська, будинок 11, код ЄДРПОУ 36515686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український аудиторський центр» (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 25, квартира 26, код ЄДРПОУ 38454882) 14800 (чотирнадцять тисяч вісімсот ) грн. 00 коп. - заборгованості за надані послуги, 481 (чотириста вісімдесят одна) грн. 52 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український аудиторський центр» (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 25, квартира 26, код ЄДРПОУ 38454882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-СЕРВІС» (02090, м. Київ, вул. Калачівська, будинок 11, код ЄДРПОУ 36515686) 201 (двісті одну) грн. 93 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/19758/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун