Постанова

від 20.01.2015 по справі 910/11402/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/11402/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Легкої С.М. - дов. №185 від 30.05.2014 р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Станція технічного обслуговування «ПІТ-Сервіс»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 30.09.2014 р. (суддя Полякова К.В.)

у справі №910/11402/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Inter Cars Ukraine» (далі - ТОВ «Inter Cars Ukraine»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Станція технічного обслуговування «ПІТ-Сервіс»

(далі - ТОВ «СТО «ПІТ-Сервіс»)

про стягнення заборгованості та неустойки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. у справі №910/11402/14 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «СТО «ПІТ-Сервіс» на користь ТОВ «Inter Cars Ukraine» 8 131,89 грн. основного боргу, 488,00 грн. пені, 503,31 грн. 15% річних, 857,80 грн. інфляційних втрат та 1 821,53 грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. За твердженнями апелянта додані до позовної заяви документи первинної бухгалтерської звітності не відповідають умовам договору поставки №V24731 від 22.10.2013 р. (далі - Договір), зокрема, їх складено за відсутності замовлень покупця (відповідача), рахунків на оплату і підтвердження замовлень, відображена в накладних поставка товару відбулась не за умовами Договору, відтак не встановлено строку оплати поставленого товару, як і відповідальності за порушення строків оплати тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 р. апеляційну скаргу ТОВ «СТО «ПІТ-Сервіс» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 20.01.2015 року.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи його повідомлено належно ( в матеріалах справи наявне відповідне повідомлення), про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Представник позивача вважав за можливе справу розглядати за відсутності представника апелянта.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (п.п.3.9.1, 3.9.2) визначено, що за змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази вручення апелянту ухвали про порушення апеляційного провадження у даній справі (а.с.115), а неявка його представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо розгляду справи за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Inter Cars Ukraine» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «СТО «ПІТ-Сервіс» про стягнення заборгованості та неустойки. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого йому на підставі Договору товару, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 15 011,00грн., включаючи інфляційне збільшення суми боргу, пеню та проценти згідно Договору.

В ході розгляду спору судом першої інстанції в зв'язку з проведенням відповідачем часткових оплат боргу, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 8 131,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 887,80 грн., пеню в розмірі 488,00 грн. та суму нарахованих процентів в розмірі 503,31 грн., загалом 10 011,00 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог й прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд посилався на те, що позивачем виконано свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, поставлено відповідачу товар на суму 26 387,98 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи накладними, однак оплату поставленого товару відповідачем здійснено частково, в зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 8 131,89 грн. З огляду на це суд вважав позовні вимоги в частині основного боргу, пені та процентів за Договором обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Водночас, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 887,80 грн., місцевий суд вважав обґрунтованою суму цих втрат в розмірі 857,80 грн. тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обґрунтованими.

Так, як встановлено матеріалами справи, 22.10.2013 р. між ТОВ «Inter Cars Ukraine» (постачальником), ТОВ «СТО «ПІТ-Сервіс» (покупцем) та ТОВ «Автомотів Технології» (третьою стороною) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався використовуючи послуги третьої сторони передати на замовлення та у встановлений строк покупцю товар окремими партіями в асортименті (номенклатурі) за цінами та у кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є специфікаціями в розумінні ст. 266 ГК України та складають його невід'ємну частину, а покупець зобов'язався приймати товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець на підставі ч. 1 ст. 692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

У відповідності до п. 5.1 Договору покупець за визначеною законодавством формою розрахунків оплачує повну ціну товару на умовах або: попередньої оплати - відповідно до оформленого третьою стороною рахунка постачальника, при цьому перебіг строку поставки починається з наступного після надходження суми передплати на банківський рахунок постачальника дня; відстрочення платежу - протягом 14 календарних днів після приймання такої партії від постачальника (від дня підписання покупцем накладної постачальника).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання обумовлених Договором зобов'язань позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 26 387,98 грн., що підтверджено підписаними обома сторонами накладними: №UJ5_130022504 від 26.11.2013 р. на суму 7 711,08грн.; №UJ5_130022792 від 28.11.2013 р. на суму 17 289,83 грн.; №UJ5_140001218 від 20.01.2014 р. на суму 1 228,49 грн.; №UJ5_140001257 від 21.01.2014 р. на суму 158,58 грн.

Як встановлено судом першої інстанції й жодним чином не спростовано апелянтом, зобов'язання щодо оплати поставлених товарів відповідачем виконано частково та з порушенням встановленого Договором строку розрахунку, тому на момент прийняття оскарженого рішення за ТОВ «СТО «ПІТ-Сервіс» утворився борг перед ТОВ «Inter Cars Ukraine» в розмірі 8 131,89 грн.

Зобов'язанням на підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, аналогічні положення передбачено ст. 193 ГК України. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на наведені положення закону та підтвердження матеріалами справи поставки товару відповідачу на суму 26 387,98 грн., не оплати його на момент прийняття оскарженого рішення, відсутність доказів на спростування згаданого, апеляційний господарський суд вважав, що місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8 131,89 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апелянта стосовно того, що строк оплати за поставлений товар не встановлено в зв'язку з ненаданням позивачем до матеріалів справи замовлень на згаданий товар та рахунків-фактур не заслуговують на увагу.

Інформаційним листом №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» судом касаційної інстанції надано роз'яснення, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Сторони на підставі п. 5.1.2 Договору погодили відстрочення платежу за поставлений товар - протягом 14 календарних днів після отримання такої партії від постачальника (від дня підписання покупцем накладної постачальника), а факт підписання накладної підтверджує отримання відповідачем (покупцем) товару та є відліковим моментом, з якого починається сплив 14-денного терміну відстрочення платежу за нього.

Апеляційний господарський суд погоджується й з висновками місцевого суду про те, що підписуючи накладні, відповідачем посвідчено факт отримання у власність поставленого позивачем товару, а відтак обумовлено й виникнення обов'язку по його оплаті тощо.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст.612 ЦК України).

Приписами ст.ст.549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Передбачений ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється на підставі ст. 3 цього Закону від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Сторони погодили, що покупець у разі несвоєчасної оплати товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період від прострочення суми, а також проценти на прострочену суму в розмірі 15% річних (п. 10.6 Договору).

З урахуванням наведених положень законодавства, умов Договору та періодів прострочення, апеляційний господарський суд здійснив власний перерахунок пені, 15% річних та інфляційних втрат, відтак встановив, що висновки місцевого суду про стягненню пені в розмірі 488,00 грн., 15% річних в розмірі 503,31 грн. та інфляційних втрат в розмірі 857,80 грн. є законними.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станція технічного обслуговування «ПІТ-Сервіс» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. у справі №910/11402/14 - без змін.

Матеріали справи №910/11402/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун