Постанова

від 15.01.2015 по справі 813/8158/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року № 813/8158/14

12 год. 32 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 5

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.

представників сторін:

від представника позивача - Абакумова С.В.

від представника відповідача - Іванський В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» (далі - ТзОВ «Трускавецький водоканал») звернулось до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 13.11.2014 року № 0005702210, прийняте Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією, яким ТзОВ ««Трускавецький водоканал» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 9547,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 4774,00 грн.;

- від 13.11.2014 року № 0005712210, прийняте Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією, яким ТзОВ ««Трускавецький водоканал» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 10640,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 575,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що висновки, викладені в акті від 27 жовтня 2014 року щодо безтоварності господарських операцій в діяльності ТОВ «Трускавецький водоканал» з ТзОВ «Оріон» ЛТД» є припущенням, суб'єктивною думкою ревізора, не доведені у судовому порядку, не ґрунтуються на законі, а тому не можуть бути підставою для твердження відповідача про відсутність об'єкту оподаткування з придбання товарів (робіт, послуг) та застосування відповідальності до ТОВ «Трускавецький водоканал» і призвели до неправомірного прийняття податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснення надала аналогічні до викладеного у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю. Додатково зазначила, що висновки викладені в акті від 27 жовтня 2014 року не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам законодавства, порушують права та інтереси позивача як суб'єкта господарювання. Вважає винесені податкові повідомлення-рішення незаконними, та такими, що порушують норми чинного податкового законодавства, а відтак, підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що аргументи наведені в позовній заяві, не спростовують наявності порушень зафіксованих в акті перевірки та відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Окрім того, в письмових запереченнях на позовну заяву за вх. № 43433, зазначено, що на підтвердження виконання умов договору № 1 від 04.01.2011 року між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Оріон ЛТД» було надано податкові і видаткові накладні, журнал реєстру довіреностей, подорожні листи та платіжні доручення, однак такі документи не можуть підтверджувати факт поставки товару. Із наданих подорожніх листів від 10.09.2011 року, 25.08.2011 року, 30.08.2011 року, 21.09.2011 року, 31.10.2011 року, 21.11.2011 року, 27.12.2011 року транспортування товару нібито здійснювалось транспортним засобом марки Сітроен з державним номерним знаком ВС4187ВМ. Однак, згідно бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України (право на використання якої підтверджується листом МВС центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем від 27.12.2013 року № 45/6027) даний транспортний засіб був зареєстрований у власності позивача лише з 29.05.2012 року, а отже не міг здійснювати постачання товару у 2011 році. Також, в подорожньому листі від 20.10.2011 року зазначено про транспортний засіб з державним номерним знаком ВС1605, проте згідно баз даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України за позивачем зареєстровано ряд транспортних засобів, серед яких відсутній транспортний засіб із вищезгаданим номерним знаком.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

ТзОВ «Трускавецький водоканал» зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.05.1993 року, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 382669, номер запису в ЄДР про державну реєстрацію № 1 415 120 0000 009404.

На підставі направлення від 14 жовтня 2014 року № 892/22-10, виданого Дрогобицькою ОДПІ, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Дрогобицької ОДПІ Федуняк Оксаною Михайлівною згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), та наказу Дрогобицької ОДПІ від 13.10.2014 року № 895 проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТзОВ «Трускавецький водоканал», код за ЄДРПОУ 33086713, з питання дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у ТзОВ «Оріон» код за ЄДРПОУ 20829031, за період з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 27.10.2014 року № 699/2210/33086713 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки", у висновках якого встановлено наступні порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку з прибутку всього в сумі 10640,00 грн., у т.ч. за III квартали 2011 року у сумі 4485,00 грн., за IV квартали 2011 року в сумі 5008,00 грн. за I квартал 2012 року в сумі 901,00 грн., за II квартал 2012 року в сумі 45,00 грн., за III квартал 2012 року в сумі 16,00 грн. та за 2013 рік в сумі 185,00 грн.;

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 9547,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року у сумі 4042,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 663,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 2445,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 916,00 грн. та за грудень 2011 року в сумі 1481,00 грн.;

- не підтверджено реальність здійснення операцій з наступним контрагентом-постачальником, а саме з ТзОВ «Оріон».

До таких висновків, при проведенні перевірки позивача, відповідач дійшов використавши наступне:

- інформаційні бази ІС «Податковий блок», Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України; АС «Податковий блок».

- акт Дрогобицької ОДПІ від 28.08.2012 року № 180/22-5/20829031 про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Оріон ЛТД» (код за ЄДРПОУ 20829031 з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ПП «Велес ЛВ» (код за ЄДРПОУ 36078988), ПП «Захід-Торг» (код за ЄДРПОУ 36501261), ПП «Децимус» (код за ЄДРПОУ 35816946), ПП «Мрія-Дім» (код за ЄДРПОУ 34943530), ТОВ «Маст-Опт» (код за ЄДРПОУ 31773946) за період з 01.01.2010 року по 30.04.2012 року.

03 листопада 2014 року ТзОВ «Трускавецький водоканал» подано заперечення на акт перевірки від 27.10.2014 року № 699/2210/33086713.

Листом від 10 листопада 2014 року № 8936/10/13-09-22-10-09 податковим органом було надано відповідь на заперечення до акту перевірки, в якій зазначено, що згідно наданих до перевірки документів не підтверджено факту придбання матеріалів, запчастин та МШП ТзОВ «Трускавецький водоканал» на загальну суму 57282,00 грн. в т.ч. ПДВ 9547,00 грн. у ТзОВ «Оріон» (ПДВ в сумі 9547,00 грн. з якого включено до складу податкового кредиту в податковій Декларації з ПДВ за період серпень-грудень 2011 року та віднесено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)). Таким чином, вивчивши матеріали заперечення вважають, що висновки зроблені в акті перевірки від 27.10.2014 року № 699/2210/33086713 є правомірними.

На підставі Акта перевірки від 27.10.2014 року, відповідачем 13 листопада 2014 року складено і підписано наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» за № 0005702210, яким ТзОВ «Трускавецький водоканал» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 9547,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 4774,00 грн.;

- форми «Р» за № 0005712210, яким ТзОВ ««Трускавецький водоканал» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 10640,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 575,00 грн.

Платник податків не погодився як з висновками акта перевірки від 27.10.2014 року, що і зазначив після ознайомлення з ним, так і з прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 13.11.2014 року, які оскаржив до суду.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється.

Відповідно до підпункту 16.1.2. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу закріплено обов'язок платників податків забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Щодо господарських операцій позивача і його контрагента, суд встановив наступне.

04.01.2011 року між позивачем - «Покупцем» та ТзОВ «Оріон ЛТД» - «Продавцем», укладено купівлі-продажу № 1, згідно якого Продавець зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцю визначений товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного Контракту. Предметом купівлі-продажу є інструмент, підшипники, матеріали, автозапчастини, згідно замовлення Покупця, який вказаний в рахунках на здійснення попередньої оплати. Загальна сума товару по даному Контракту становить 500000,00 грн.

Придбані у ТзОВ «Оріон ЛТД» товарно-матеріальні цінності були оплачені ТзОВ «Трускавецький водоканал», що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, які також представлялись податковому органу до перевірки, а саме: № 116 від 02 серпня 2011 року на суму 4639,92 грн., № 124 від 09 серпня 2011 року на суму 6137,64 грн., № 146 від 19 серпня 2011 року на суму 5438,64 грн., № 1311 від 26 серпня 2011 року на суму - 8035,26 грн., № 1364 від 20 вересня 2011 року на суму - 3976,44 грн., № 272 від 19 жовтня 2011 року на суму - 6313,26 грн., № 299 від 02 листопада 2011 року на суму - 8356,56 грн., № 322 від 18 листопада 2011 року на суму - 5499,36 грн., № 398 від 20 грудня 2011 року на суму - 2754,78 грн. та № 409 від 23 грудня 2011 року на суму - 6130,56 грн.

На виконання умов цього договору позивач також долучив:

- видаткові накладні: № 18 від 10 серпня 2011 року на загальну суму 4639,92 грн. в т.ч. 773,32 грн.; № 19 від 10 серпня 2011 року на загальну суму 6137,64 грн. в т.ч. ПДВ 1022,94 грн.; № 45 від 25 серпня 2011 року на загальну суму 5438,64 грн. в т.ч. ПДВ 906,64 грн.; № 62 від 20 серпня 2011 року на загальну суму 8035,20 грн. в т.ч. ПДВ 1339,20 грн.; № 33 від 21 вересня 2011 року на загальну суму 3976,44 грн. в т.ч. ПДВ 662,74 грн.; № 23 від 20 жовтня 2011 року на загальну суму 6313,26 грн. в т.ч. ПДВ 1052,21 грн.; № 39 від 28 жовтня 2011 року на загальну суму 8356,56 грн. в т.ч. ПДВ 1392,76 грн.; № 24 від 21 листопада 2011 року на загальну суму 5499,36 грн. в т.ч. ПДВ 916,56 грн. та № 34 від 27 грудня 2011 року на загальну суму 8885,34 грн. в т.ч. ПДВ 1480,89 грн.;

- копії відповідних податкових накладних, підписаних та скріплених печаткою (а.с.95-103);

- копія акту на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів;

- копії актів списання (а.с. 105-174).

Усі видаткові накладні підписані зі сторони постачальника (про видачу товару) та покупця (про отримання товару), із зазначенням номерів і дат довіреностей. Із копії журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Трускавецький водоканал» за 2011 рік, яка долучена до матеріалів справи, вбачається, що для отримання матеріальних цінностей в ТзОВ «Оріон ЛТД» 25.08.2011 року було видано довіреність № 000119, а 21.09.2011 року - довіреність № 000139. Доказом їх використання є зазначені в журналі видаткові накладні, видані в ТзОВ «Оріон ЛТД» - № 45 від 25.08.2011 року і № 33 від 21.09.2011 року, які знаходяться в ТзОВ «Оріон ЛТД», наявність яких у постачальника підтверджено ревізором про що зазначено також в акті.

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи ряд подорожніх листів від 25 серпня 2011 року, 30 серпня 2011 року, 10 вересня 2011 року, 21 вересня 2011 року, 31 жовтня 2011 року, 21 листопада 2011 року, 27 грудня 2011 року про транспортування товару транспортним засобом СITROEN ВС4187 ВМ та від 20 жовтня 2011 року - транспортним засобом ГАЗ ВС 1605 ВВ.

Представником відповідача у письмових запереченнях на позовну заяву зазначено, що транспортування товарів у період з серпня по грудень 2011 року не могло здійснюватись транспортними засобами марки СITROEN BERLINGO ДНЗ ВС 4187 ВМ та ГАЗ 53А ДНЗ ВС 1605 ВВ, оскільки СITROEN BERLINGO ДНЗ ВС 4187 ВМ був зареєстрований у власності позивача тільки з 29.05.2012 р., а ГАЗ 53А ДНЗ ВС 1605 ВВ за ТОВ «Трускавецький водоканал» не зареєстрований взагалі.

Проте, суд вважає таке твердження відповідача безпідставним, оскільки позивачем долучено лист Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування міст Дрогобич, Трускавець, Борислав та Дрогобицького району при ГУМВС України у Львівській області № 3625 від 18 грудня 2014 року, в якому зазначено, що згідно комп'ютерного обліку за ТОВ «Трускавецький водоканал» автомобіль СITROEN BERLINGO ДНЗ ВС 4187 ВМ був зареєстрований з 15.07.2008 року по 07.06.2014 року, автомобіль ГАЗ 53 А ДНЗ ВС 1605 ВВ - з 07.06.2007 року по сьогоднішній день.

Використання цих автомобілів у господарській діяльності з дня їх реєстрації підтверджується наказом по підприємству від 01.08.2008 року № 113, з якого вбачається, що автомобілі були закріплені за водіями ТОВ «Трускавецький водоканал».

Отже, перевезення вантажів з ТзОВ «Оріон ЛТД» у період з серпня по грудень 2011 року здійснювалось вказаними вище автомобілями, як зазначено у подорожніх листах.

До матеріалів справи позивачем додано копію журналу реєстрації перевірок ТзОВ «Трускавецький водоканал», з якого вбачається, що в рядку під № 3 зазначено орган, що скерував на перевірку - ДОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, підстава проведення перевірки - наказ Дрогобицької ОДПІ від 13.10.2014 року № 895, та посада - головний державний ревізор-інспектор відділу податкового аудиту - Федуняк О.М. з її підписом.

З приводу відсутності товарно-транспортної документації, суд зазначає наступне.

Міністерство доходів і зборів України у своєму листі від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 зазначило, що підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлені податкова накладна, митна декларація, заява зі скаргою на постачальника, подана відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, бухгалтерська довідка, складена відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, або інші документи, передбачені п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Відсутність товарно - транспортних накладних не є спростуванням реального характеру здійснених господарських операцій. Транспортна документації визначає взаємовідносини між перевізником та замовником по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Сама по собі відсутність транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних документів щодо господарської операції є недостатньою для висновку про безтоварність операції з придбання товару.

Крім того, судом враховано, що згідно зі ст. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року № 493/92 (з наступними змінами та поповненнями) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України. Однак, спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" N 488/346, 29.12.1995 року, яким затверджено форму товарно-транспортних накладних 1-ТН, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у позивача скртифікатів (паспортів) якості товару у відповідності до ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 року № 2406-ІІІ, суд зазначає:

Згідно ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності», виробник зобов'язаний сприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлених для конкретного виду продукції; наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; компенсувати споживачам продукції завдані їм збитки в разі виявлення невідповідності продукції вимогам, зазначеним у декларації про відповідність та/або сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності; надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; супроводжувати продукцію декларацією про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; надавати на вмотивовану вимогу органів, яким відповідно до законів України належать повноваження щодо перевірки якості та безпеки продукції, завірені виробником або імпортером копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо її наявність у виробника передбачена технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Наведена стаття Закону України не містить обов'язку виробника надавати постачальнику сертифікат якості або декларацію відповідності, а зобов'язує його тільки інформувати постачальника про сертифікацію або декларування відповідності. Копія сертифікату може бути надана тільки на обґрунтовану вимогу уповноважених щодо перевірки якості продукції органів, до яких не належать податкові органи.

Крім того, Наказом Держспоживстандарту України № 28 від 01.02.2005 року затверджено «Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», з якого вбачається, що інструменти, підшипники, електроди, свинець, шнур чеканочний, вазелін технічний, віник Сарго і т.і., що отримані ТОВ «Трускавецький водоканал» від ТзОВ «Оріон ЛТД» не підлягають обов'язковій сертифікації та декларуванню відповідності.

Положеннями пп.14.1.179. п.14.1. ст.14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно пп.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 138.2. ст. 138 цього Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього ж Кодексу.

У відповідності до п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Оріон».

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. ( п.198.4. ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства.

Як вбачається з вищесказаного, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, витрати ТзОВ «Трускавецький водоканал» для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснених господарських операцій.

Суд зазначає, що отримані позивачем від ТзОВ «Оріон» податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 року № 143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТзОВ «Оріон» з придбання товарів, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, укладені позивачем правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

Господарські операції із контрагентом позивача спричинили реальні зміни його майнового стану. Відповідачем не спростовано факту використання позивачем у власній господарській діяльності переданих йому товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та не спростовано руху активів у процесі здійснення згаданих господарських операцій, про що свідчать долучені до матеріалів справи докази.

В акті перевірки від 27 жовтня 2014 року відповідач, також зазначив, що господарські операції ТзОВ «Оріон ЛТД» з його контрагентами ПП «Велес-ЛВ», ПП «Мрія-Дім», ПП «Захід-торг», ПП «Децимус», ТзОВ «Маст-ОПТ» є безтоварними.

На спростування даного твердження представником позивача подано копію постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року у справі № 2а-14614/11/1370 щодо правовідносин ТзОВ «Оріон»ЛТД» та ПП «Децимус», ТзОВ «Маст-ОПТ», в якій, зокрема, суд визначив: «ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства при виконанні зазначеного господарського договору. ТзОВ «Оріон» ЛТД» не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа - контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (позиція ВАСУ в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10)». Дана постанова набрала законної сили 12.11.2014 року.

Окрім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі № 2а-6778/12/1370, якою визнано протиправними дії Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції, які полягали у викладенні в акті перевірки № 180/22-5/20829031 від 25.06.2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ТзОВ «Оріон ЛТД» з його контрагентами. Дане рішення не набрало законної сили.

Проте, суд зазначає, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку, і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача. Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з ТзОВ «Оріон» не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 151-154, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0005702210 та № 0005712210 від 13 листопада 2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» (82200, м.Трускавець, вул.І.Франка, 59, код ЄДРПОУ - 33086713, р/рахунок 2600130152 у ПАТ АКБ «Львів», МФО 325268 ) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 21 січня 2015 року.

Суддя Тертичний В.Г.