Рішення

від 17.01.2015 по справі 904/8667/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.15р. Справа № 904/8667/14 За позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОТО-ПЛАСТ", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю промислова компанія "Лідер"

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Слободянюк А.Г., дов. № 449/11.5.2 від 01.09.2014 року, представник;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОТО-ПЛАСТ", м. Дніпропетровськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю промислова компанія "Лідер" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про відкриття валютної кредитної лінії №06.33-17-1/07-КЛ, укладеного в рамках Генеральної угоди від 21.09.2007 року, в частині повного та своєчасного повернення кредиту.

25.11.2014 року до господарського суду надійшов відзив відповідача, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на припинення договору поруки.

25.11.2014 року до господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

10.12.2014 року до господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача, з яких вбачається, що останній просить зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки вважає їх надмірно великими.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2014 року строк розгляду вирішення спору було продовжено до 13.01.2015 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.01.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія „Лідер" (клієнтом) було укладено Генеральну угоду №06.17-1/07СК (надалі - Генеральна угода)

30.06.2011 року між сторонами укладено договір про внесення змін №1 до генеральної угоди №06.17.-1/07-СК від 21.09.2007 року, відповідно до умов якої генеральний договір викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1, з урахуванням договору про внесення змін №1, банк на умовах цього договору надає клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорами про відкриття кредитної лінії, договорами про відкриття валютної кредитної лінії, договорами про надання гарантії, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву (далі -кредитні договори), укладених у рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

В межах цього договору встановлюється ліміт надання банком кредитних коштів, який в будь - який момент під час дії цього договору не повинен перевищувати суми еквівалентної 2 500 000 доларів США. 00 центів за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту; термін дії угоди по 21 вересня 2017 року включно (пункти 1.2, 1.3 Генеральної угоди).

Відповідно до пункту 2.1 Генеральної угоди банк надає клієнту кредитні кошти на умовах його забезпеченості, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання.

29.11.2007р. між Відритим акціонерним товариством ВТБ Банк (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія „Лідер" (позичальником) було укладено договір про відкриття валютної кредитної лінії №06.33-17-1/07-КЛ (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, з урахуванням договору про внесення змін від 30.06.2011 року, Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти (далі - Кредит) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, який укладено в межах Генерального договору № 06.17-1/07СК від 21 вересня 2007 року (далі - Генеральний договір), а Позичальник зобов'язаний прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку Кредит, а також сплатити Проценти за користування Кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що визначені цим Договором.

Згідно з п.3.4.3 договору, з урахуванням договору про внесення змін від 12.12.2012 року, у випадку невиконання зобов'язань, передбачених п.5.3.12 цього Договору, розмір Процентів підвищується на 2% (два відсотки) річних а порівнянні з передбаченою підпунктом 3.3.1 за цим Договором, з третього робочого дня після закінчення строку, вказаного в л 5.3.12 цього Договору.

Про збільшення розміру Процентів Банк повідомляє Позичальника шляхом направлення листа та нового Графіка повернення Кредиту і сипати Процентів.

Збільшення розміру Процентів відповідна до цього підпункту Договору не є односторонньою зміною умов цього Договору, а відбувається автоматично та охоплюється домовленістю Сторін про розмір Процентів за цим Договором.

При цьому, Позичальник підписанням цього Договору підтверджує, що для вказаною вище застосування нового розміру Процентів не вимагається підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів/договорів, крім цього Договору, оскільки невиконаний Позичальником зобов'язань, передбачених п.5.3.12 цього Договору, є обставинами/факторами від яких залежить розмір Процентів за цим Договором.

Після усунення Позичальником порушення зобов'язань, передбачених п 5.3.12 цього Договору, а саме вчинення всіх дій, передбачених п. 5.3.12 цього Договору, розмір Процентів за цим Договором зменшується на 2% (два відсотки) річних (у випадку якщо підвищення було на 2% річних у зв'язку із невиконанням Позичальником п. 5 3.12 цього Договору) з дати вчинення всіх дій, передбачених п. 5 3.12 цього Договору.

Позивач належним чином виконав свій обов'язок по Кредитному договору щодо надання Позичальнику грошових коштів (кредиту) - в сумі 150000,00 доларів США 00 центів, що підтверджує меморіальний валютний ордер №ТR.65849.1.16 від 05.12.2007р.

Відповідач свої обов'язки по поверненню Кредиту та відсотків за користування Кредитом не виконав.

Станом на 02.10.2014 року заборгованість Позичальника по Кредиту складає 150000,00доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,950006 грн. становить 1 942 500,90 грн., заборгованість по відсоткам за користування Кредитом складає 14 374,98доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,95006 грн. становить 186 156,07 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, Кореспондуючу норму містить стаття 629 ЦК України,

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Банком 13 березня 2014 року на адресу Позичальника було направлено лист з вимогою дострокового виконання порушеного зобов'язання (додаток).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 частини 1 статті 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривні; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" перед Публічним акціонерним товариством „ВТБ Банк" по кредиту складає 150000 доларів США (в еквіваленті 1 942 500,90 грн..), а заборгованість по процентам складає 14374,98доларів США (в еквіваленті 186 156,07грн).

На момент розгляду справи доказів повернення позивачу кредитних коштів та погашення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами перед ВАТ „ВТБ Банк" Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.1. У разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення Кредиту та/або сплати його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник зобов'язанні сплатити на користь Банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення прострочки заборгованості, включаючи день такого погашення. Якщо Позичальник самостійно не сплатив на користь Банка пеню, яка передбачена цим пунктом, банк має право проводити договірне списання пені з Рахунку Позичальника, який відкритий буде відкритий) Позичальником в Банку При цьому, пеня яка передбачена цим пунктом, стягується виключно в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату сплати.

Господарським судом здійснено перерахунок пені, та встановлено, що оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів складає 75 865,11 грн. за період з 03.10.2013 року по 02.10.2014 року, а пеня за несвоєчасну сплату процентів складає 11 320,00 грн.

Посилання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки вважає їх надмірно великими, не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені, штрафу).

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 23.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами винятковості даного випадку, тому господарський суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

05 листопада 2009 року між ТОВ Промислова компанія «Лідер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рото-Пласт» (далі - Відповідач, Поручитель), було укладено Договір поруки № 06.61/09-ДП4 (далі - Договір поруки).

Умовами Договору поруки, а саме, п. 1. передбачено, що Поручитель поручається перед Позивачем за виконання Позичальником зобов'язань, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 30.06.2011р. Сторони Договору визначили, що у випадку порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом. Комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань Позичальником.

Отже, умовами Договору поруки встановлено, що Поручитель за порушення Позичальником зобов'язань за Кредитним договором несе солідарну відповідальність Поручителя та відповідає перед Позивачем в тому ж обсязі, що і Позичальник.

У зв'язку з невиконанням ТОВ Промислова компанія «Лідер» зобов'язань за Кредитним договором, та на виконання п. 2.6. Договору поруки, позивачем 13.03.2014 року на адресу Відповідача було направлено лист з вимогою повністю погасити заборгованість Позичальника за Кредитним договором, однак заборгованість не погашена.

Посилання відповідача на припинення поруки у зв'язку з тим, що кредитор не пред'явив вимогу до поручителя протягом 6 місяців з моменту порушення зобов'язань, не приймаються судом з огляду на наступне.

В пункті 4.1.7 постанови Пленуму ВГСУ №1 від 24.11.2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" зазначено, що якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.1 договору про відкриття валютної кредитної лінії №06.33-17-1/07-КЛ строк повного погашення кредиту з урахуванням процентів за користування кредитними коштами встановлено до 27.11.2009 року.

Пунктом 1, в редакції додаткового договору № 1 від 31.07.2009 року, внесено зміни до п. 1.1 договору про відкриття валютної кредитної лінії №06.33-17-1/07-КЛ та встановлено строк повного погашення кредиту з урахуванням процентів за користування кредитними коштами до 27.11.2010 року.

Пунктом 1, в редакції додаткового договору № 2 від 05.11.2009 року, внесено зміни до п. 1.1 договору про відкриття валютної кредитної лінії №06.33-17-1/07-КЛ та встановлено строк повного погашення кредиту з урахуванням процентів за користування кредитними коштами до 27.06.2011 року.

30.06.2011 року між сторонами укладено договір про внесення змін №3, відповідно до умов якого, договір про відкриття кредитної лінії №06.33-.17-1/07-КЛ викладено в новій редакції.

Пунктом 3.3. договору, в редакції від 30.06.2011 року передбачено, що позичальник повинен повернути кредит в повному обсязі 27.05.2015 року.

Таким чином, кінцевий строк повного погашення кредиту - 27.05.2015 року.

В свою чергу, Договором поруки від 05.11.2009 року передбачено, що поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, тощо зі строком повернення до 27.06.11 року.

Договором поруки від 05.11.2009 року, в редакції від 30.06.2011 року, встановлено, що поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, тощо зі строком повернення до 27.05.2015 року.

12.12.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін та доповнень №2, відповідно до якого встановлено строк дії Договору поруки до 27.05.2018 року.

Отже, з урахуванням змін внесених додатковими угодами в кредитний договір, було змінено строки виконання основного зобов'язання, а саме: до 27.11.2009 року, до 27.11.2010 року, до 27.06.2011 року, до 27.05.2015 року. В свою чергу договір поруки укладено 05.11.2009 року, з подальшими змінами та доповненнями від 30.06.2011 року та 12.12.2012 року.

Таким чином, з укладенням вищезазначених додаткових угод здійснювалось відтермінування по сплаті основного боргу та змінювався строк дії поруки.

З урахуванням приписів постанови Пленуму ВГСУ №1 від 24.11.2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

Господарський суд дійшов висновку, що на момент настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі, порука не припинена, а позивачем дотримано строк пред'явлення вимоги, оскільки враховуючи зміну строку виконання основного зобов'язання саме в межах шестимісячного строку вносились зміни до діючого договору поруки, а відтак строк дії поруки було продовжено.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт" (49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 162 М, код ЄДРПОУ 35394957) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бул. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) 150 000 доларів США (еквівалент - 1 942 500,90грн.) - заборгованості по кредиту, 14 374,98 доларів США (еквівалент - 186 156,07 грн.) - заборгованості по відсоткам, 75865,11 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 11 320,00коп. - пені за несвоєчасну сплату відсотків та 44 316,84 грн. - витрати по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.01.2015року.

Суддя С.В. Мартинюк