Рішення

від 20.01.2015 по справі 922/5611/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 922/5611/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-Плюс", м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратон", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 22 303,80 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Кулієв М.К., довіреність б/н від 10.10.2014 р.;

представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Позитив-Плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратон", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 22303,80 грн.;

- стягнути з відповідача на корить позивача суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2014 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2014р. розгляд справи відкладено на 20.01.2015р.

У призначеному 20.01.2015 р. судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь заявлену суму заборгованості. Через канцелярію суду надав пояснення по справі (вх. №279), яке судом досліджене та долучене до матеріалів справи.

У призначене 20.01.2015 р. судове засідання відповідач не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, в судове засідання свого повноважного представника не направив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та позовній заяві, а також повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 08.12.2014 р., 23.12.2014р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

16 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Позитив-Плюс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стратон" був укладений Договір поставки №145/13 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору та складена на підставі замовлення покупця. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору право власності на товар і ризик випадкової загибелі (втрати) товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару на складі покупця та засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару покупцем вказується в накладній, про що покупець робить відповідну відмітку.

Відповідно до п. 3.4. Договору поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцеві у власність, що засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупровідними документами, зазначеними в цьому договорі. При не наданні постачальником відповідно до п. 2.6. цього договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається нездійсненою, а зобов'язання постачальника з постачання невиконаними.

Відповідно до умов Договору разом з товаром позивач надавав відповідачу всі передбачені Договором супровідні документи. Жодних претензій з цього приводу позивач від відповідача не отримував.

Згідно з п. 5.1. Договору в узгодженій редакції згідно з Протоколом розбіжностей від 16.12.2013 р. по Договору покупець зобов'язаний оплатити постачальникові повну ціну кожної поставленої за даним договором окремої партії товару протягом 60 календарних днів з моменту передавання відповідної партії товару покупцеві у власність. Під "окремою партією товару" за даним договором сторони розуміють весь обсяг (кількість) товару, переданого постачальником покупцеві по одній видатковій накладній. Покупець проводить оплату товару шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання коштів з банківського рахунка покупця.

Згідно п. 9.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2014 року.

Позивач вказує на те, що ним на виконання умов вказаного договору за період з 21.01.2014р. до 03.06.2014р. було поставлено товар відповідачу на загальну суму 67303,80 грн. на підставі видаткових накладних №1ППУХ000000878 від 23.01.2014р., №1ППУХ000001225 від 30.01.2014р., №1ППУХ000001472 від 04.02.2014р., №1ППУХ000001495 від 05.02.2014р, №1ППУХ000002779 від 27.02.2014р., №1ППУХ000002971 від 28.02.2014р., №1ППУХ000003059 від 04.03.2014р., №1ППУХ000003891 від 20.03.2014р., №1ППУХ000004096 від 25.03.2014р., №1ППУХ000005508 від 19.04.2014р., №1ППУХ000007466 від 03.06.2014р.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей №1/1051 від 23.01.2014р., №1/1060 від 30.01.2014р., №1/1072 від 05.02.2014р., №1/1123 від 27.02.2014р., №1/1128/а від 28.02.2014р., №1/1139 від 04.03.2014р., №1/1184 від 20.03.2014р., № 1/1200 від 25.03.2014р., №1/1270 від 19.04.2014р., №1/1349 від 03.06.2014р., які видані на отримання цінностей від ТОВ "Позитив-Плюс".

Судом встановлено, що всі видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками, що підтверджує отримання відповідачем товару на суму 67303,80 грн.

Проте відповідач, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору, лише частково оплатив за отриману продукцію в розмірі 45 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою банківської установи.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2014р. до 02.07.2014р., відповідно до якого вбачається, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений товар станом на 03.07.2014р. складає 22 303,80 грн.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено акт звірки взаємних розрахунків за період з 16.12.2013р. по 13.11.2014р. за Договором поставки №145/13 від 16.12.2013р. Однак, зазначений акт з підписом та печаткою відповідача на адресу позивача не надходив.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої суми заборгованості в розмірі 22 303,80 грн. в добровільному порядку.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 22 303,80 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 55, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 530, 599, 612, 627, 628, 629, 638, 692 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратон" (61054, м.Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, код ЄДРПОУ 37874470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-Плюс" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37375009) суму основного боргу у розмірі 22 303 (двадцять двi тисячi триста три) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.01.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/5611/14