Постанова

від 21.01.2015 по справі 904/9261/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015 року Справа № 904/9261/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Ужва К.В., довіреність №1211-14 від 12.11.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 року у справі № 904/9261/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Промтехнологія", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 74 567,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича комерційна фірма „Промтехнологія" до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про стягнення 55 553, 77 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 511130084 від 03.01.13 р., 10 943, 84 грн. - інфляційних втрат, 1 662, 01 грн. - 3% річних, 6 407, 65 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 511130084 від 03.01.2013 року, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 року (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича Комерційна фірма „Промтехнологія" 55 553,77 гривень основного боргу, 10 943,84 гривень інфляційних втрат, 1 662,01 гривень 3% річних, 3 927,10 гривень, 1 680,59 гривень судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав повністю, а відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар не виконав та не оплатив товар.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Промтехнологія" в частині стягнення пені у розмірі 3927,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 140,44 грн. - відмовити.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд не врахував, що в п.7.5 договору не встановлений конкретний розмір пені, а лише обмежений її максимальний розмір подвійною ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ), у зв'язку з чим вважає розмір пені таким, що не встановлений.

Також, вважає, що судом здійснено неправильний розрахунок інфляційних втрат - збільшено на 140,44 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Промтехнологія" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2014 року прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 21.01.2015 року.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. 21.01.2015 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від нього на адресу суду надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання з причини участі в судовому засіданні в Шевченківському районному суді м. Києва.

Колегія суддів не задовольняє дане клопотання з наступних підстав.

Відповідач є юридичною особою - публічним акціонерним товариством. Клопотання підписане начальником юридичного відділу, що свідчить про наявність у відповідача цілого штату юристів, і зайнятість одного працівника не перешкоджала іншим особам прийняти участь у розгляді даної справи, як працівникам юридичного управління так і іншим, які відповідно до ст.28 ГПК України можуть представляти юридичну особу.

З урахуванням аналогічних дій відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції (жодного разу представник відповідача не був присутнім у судових засіданнях, надаючи аналогічні заяви про відкладення розгляду справи (а.с. 33, 34)) колегія суддів розцінює дії відповідача як такі, що направлені на затягування розгляду справи.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні 21.01.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

03.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробнича комерційна фірма „Промтехнологія" ( Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", згідно змін внесених Додаткової угоди № 1, ( Покупець), укладено договір поставки № 511130084 (а.с.10-12).

Згідно п. 1.1. договору поставки на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменуються товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його часткою.

В пункті 10.1. договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.13 р., а в частині невиконаних зобов'язань по Договору - до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Згідно п.3.1 договору товар за договором поставляється на умовах, вказаних в Специфікаціях до договору, згідно Інкотермс 2000.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, ціна товару, що поставляється за договором, визначається в гривнях і вказана в Специфікаціях до Договору. Ціна Товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України. Ціна Товару визначена з урахуванням умов постачання (згідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною Специфікацією до Договору.

Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за Договором проводяться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії Товару на рахунок Постачальника в порядку і терміни, вказані в Специфікаціях до Договору.

Сторонами на виконання умов договору підписані Специфікації на постачання інструменту у 2013 року №№ 1-8.

На підтвердження виконання зобов'язань за договором позивачем надано видаткові накладні:

1) № ПТ -0000480 від 15.05.13р. на суму 1687,50 грн.;

2) № ПТ-0000667 від 26.06.13 р. на суму 2475, 00 грн.;

3) № ПТ - 0000872 від 08.08.13 р. на суму 24270,77 грн.;

4) № ПТ - 0001055 від 19.09.13 р. на суму 27120,00 грн. (а.с.18,20,22,24),

а також товарно-транспортні накладні:

1) № 130515 від 15.05.2013р.;

2) № 130626 від 26.06.2013 р.;

3) № 130808 від 08.08.2013р.;

4) № 130919 від 19.09.2013 р. (а.с. 19, 21, 23,25).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки № 511130084 від 03.01.2013 року позивач за видатковими накладними: № ПТ -0000480 від 15.05.13р. на суму 1687,50 грн., № ПТ-0000667 від 26.06.13 р. на суму 2475, 00 грн., № ПТ - 0000872 від 08.08.13 р. на суму 24270,77 грн., № ПТ - 0001055 від 19.09.13 р. на суму 27120,00 грн. своєчасно поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 55 553,27 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується вищезазначеними накладними, а також довіреностями та товарно-транспортними № 130515 від 15.05.2013р., №130626 від 26.06.2013р., №130808 від 08.08.2013р., № 130919 від 19.09.2013 року, які підписані представниками відповідача і наявні в матеріалах справи.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеним договором поставки № 511130084 від 03.01.2013 року.

На підставі п. 3.1. договору та строків, зазначених у специфікаціях Відповідач повинен оплатити вартість поставленого Товару наступним чином: за видатковою накладною № ПТ-0000480 від 15.05.13р. (кількість днів відстрочки - 80) - в строк до 03.08.2013 року включно; за видатковою накладною № ПТ-0000667 від 26.06.13р. (кількість днів відстрочки - 80) - в строк до 14.09.2013 року включно; за видатковою накладною № ПТ-0000872 від 08.08.13р. (кількість днів відстрочки - 75) - в строк до 22.10.2013 року включно; за видатковою накладною № ПТ-0001055 від 19.09.13р. (кількість днів відстрочки - 75) - в строк до 03.12.2013 року включно.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором та специфікаціями строк не оплатив, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем станом на 11.11.2014 року рахується основна заборгованість в розмірі 55 553,77 грн. (а.с. 4-5).

Окрім того, позивач відповідно до п. 7.5 Договору та приписів ст. 625 Цивільного кодексу України розрахував та заявив до стягнення з відповідача 10 943,84 грн. - інфляційних втрат, 1 662, 01 грн. - 3% річних, 6 407, 65 грн. - пені (а.с. 4-5).

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів повної оплати товару або повернення переданого товару на суму 55 553,77 грн., а відтак, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 55 553,77 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується, що господарський суд відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних у розмірі 1 662, 01 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 943,84 грн. правильно задовольнив дані вимоги.

У зв'язку з тим, що на час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних перед позивачем не надано, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 55 553,77 грн., інфляційних втрат у сумі 10 943,84 грн. та 3% річних у сумі 1 662, 01 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що господарським судом необґрунтовано нараховані та стягнуті інфляційні втрати у розмірі 10 943,84 грн., оскільки у застосуванні індексації господарським судом враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду в частині стягнення пені у сумі 3 927,10 гривень з наступних підстав.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції передбачені договором.

Відповідно до п. 7.5. Договору, у разі невчасного здійснення розрахунків за цим Договором, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв'язку з чим, колегія суддів констатує, що сторони в договорі не встановили конкретний розмір пені, а обмежили лише її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та стягнення її судом є неправомірним. Тому, в частині стягнення пені рішення суду підлягає скасуванню і в позові в цій частині слід відмовити.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 91,40 % - з Відповідача; 8,60 % - з Позивача.

У зв'язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 1 669,88 грн. - судового збору за подачу позовної заяви, а з Позивача на користь Відповідача необхідно стягнути 78,56 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м Дніпропетровськ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 року у справі № 904/9261/14 - скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича Комерційна фірма „Промтехнологія", м. Дніпропетровськ - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, р/р 2600930000321 в ПАТ „Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, код ЄДРПОУ 053931116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича Комерційна фірма „Промтехнологія" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 6, п/р 26006248842 в АТ „Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 34682574) 55 553 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні) 77 коп. - основного боргу, 10 943 (десять тисяч дев'ятсот сорок три гривні) 84 коп. - збитків від інфляції, 1 662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві гривні) 01 коп. - 3% річних, 1 669 (одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять гривень) 88 коп. судового збору.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича Комерційна фірма „Промтехнологія" на користь Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" 78,56 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 22.01.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд