Постанова

від 14.01.2015 по справі 910/22976/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа№ 910/22976/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Підченко О.Ю.

за участю представників:

від позивача: Музичук К.В. за довіреністю від 09.01.2015;

від відповідача: Гарапач Н.Є. за довіреністю від 03.03.2014;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрліфтсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014

у справі №910/22976/14 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрліфтсервіс"

про визнання недійсним п. 1.3 договору та стягнення 123881,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (далі - відповідач) про визнання недійсним п. 1.3 договору та стягнення 123881,45 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" задоволено частково.

Визнано недійсним п.1.3. договору підряду №06/10М від 05.10.2010, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР ЛІФТ" в частині слів "в п`ятиденний термін з того дня, коли ГУ ЖГ КМДА повністю виконає свої зобов`язання перед Замовником відповідно до згаданого Договору №109/13 від 14 липня 2009 року (добровільно або примусово)".

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (02093, м.Київ, вул.Бориспільська, 24-А, ідентифікаційний код 05472637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ'ЄР ЛІФТ" (01032, м.Київ, вул.Жилянська, б. 107, ідентифікаційний код 35210959) основний борг у розмірі 88000 (вісімдесят вісім тисяч) грн 00 коп, інфляційні втрати у розмірі 19478(дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 00 коп, 3% річних у розмірі 11409 (одинадцять тисяч чотириста дев'ять) грн 21 коп, судовий збір у розмірі 3546 (три тисячі п'ятсот сорок шість) грн 64 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрліфтсервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрліфтсервіс" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрліфтсервіс" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.01.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

У судове засідання 14.01.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду у даній справі просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

05.10.2010 між ВАТ "Укрліфтсервіс", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрліфтсервіс" (замовник, відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю (підрядник, позивач) укладено договір №06/10М на виконання робіт з заміни та модернізації ліфтів, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання комплексу робіт по заміні та модернізації ліфтів, що включає в себе: виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та робіт з диспетчеризації відповідно до проектно-кошторисної документації на об`єктах, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору даний договір і правовідносини між його сторонами є цивільно-правовими, спрямованими на виконання замовником своїх зобов'язань перед третьою особою - Головним управлінням житлового господарства Київської міської державної адміністрації (Код ЄДРПОУ 33695577, надалі - ГУ ЖГ КМДА), що виникли з укладеного між ГУЖ Г КМДА та замовником Договору №109/13 від 14.07.2009, відповідно до якого замовник виконує функції підрядника і зобов'язується здійснити монтаж і налагодження ліфтів, а ГУЖ Г КМДА зобов'язується прийняти виконані роботи і сплатити ціну договору після одержання відповідного фінансування з бюджету.

Згідно з п. 1.3 договору даний договір відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України укладено з відкладальною умовою в частині виникнення зобов'язання замовника по сплаті ціни договору підряднику, а саме: сторони домовились, що у відповідності до статті 212 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний сплатити підряднику за умови підписання сторонами договору Акту приймання-передачі визначену в пункті 2.2 договору ціну у п'ятиденний термін з того дня, коли ГУ ЖГ КМДА повністю виконає свої зобов`язання перед Замовником відповідно до згаданого Договору №109/13 від 14.07.2009 (добровільно або примусово).

Вартість робіт визначена виходячи з договірної ціни, яка є твердою та погоджується сторонами (п. 2.1 договору).

Загальна вартість робіт за договором визначається додатком №1 до договору, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що в кінці кожного місяця підрядник надає замовнику акт виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та КБ-3, який оформлюється в 2 (двох) примірниках.

Відповідно до п. 2.3 договору замовник підписує форми №КБ-2в та КБ-3, засвідчує печаткою і на протязі 3-х робочих днів з дня отримання повертає підряднику по 1 (одному) примірнику.

Оплата за виконані підрядником роботи здійснюється на підставі п. 1.3 договору( п. 2.4 договору).

Згідно з п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє 12 місяців. У випадку невиконання стороною свого зобов'язання за цим договором дія договору продовжується на 2 місяці.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на невідповідність положень п. 1.3 договору підряду №06/10М від 05.10.2010 імперативним вимогам ч. 1 ст. 854 ЦК України, а надходження коштів від ГУ ЖГ КМДА не є обставиною, яка має неминуче настати. Також, вимогу про стягнення боргу в сумі 88000,00 грн. позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду №06/10М від 05.10.2010 відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути з відповідача 88000,00 грн боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено вище, 05.10.2010 між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач взяв на себе обов'язок з виконання комплексу робіт по заміні та модернізації ліфтів, що включає в себе: виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та робіт з диспетчеризації відповідно до проектно-кошторисної документації на об`єктах, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних підрядних робіт від 30.12.2010 на загальну суму 108000,00 грн, позивач роботи здав, а відповідач їх прийняв і жодних зауважень щодо якості робіт позивачу не надіслав.

Як зазначено у позові, відмову від проведення оплати заборгованості відповідач пояснює ненадходженням коштів від генпідрядника, аргументуючи це положеннями п. 1.3. договору, відповідно до якого оплата фактично виконаних позивачем робіт здійснюється відповідачем у п'ятиденний термін з того дня, коли ГУ ЖГ КМДА повністю виконає свої зобов`язання перед замовником відповідно до згаданого договору №109/13 від 14.07.2009.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи між сторонами укладено договір підряду, згідно з яким відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що замовник зобов'язаний сплатити підряднику за умови підписання сторонами договору акту приймання-передачі визначену в пункті 2.2 договору ціну у п'ятиденний термін з того дня, коли ГУ ЖГ КМДА повністю виконає свої зобов`язання перед замовником відповідно до згаданого договору №109/13 від 14 липня 2009 року (добровільно або примусово).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Вказана норма у частини 1 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 217 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності окремих частин правочину, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір підряду є оплатним, обов'язок відповідача як генпідрядника за договором № 06/10М оплатити прийняті роботи виникає в силу положень закону та п. 1.2, п. 3.1.1 Договору № 06/10М від 05.110.2010.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що спірний пункт договору, який регламентує порядок проведення розрахунків за виконані роботи на підставі актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 після надходження коштів від замовника - ГУ ЖГ КМДА, суперечить імперативним приписам ч. 1 ст. 854 ЦК України, згідно з якою у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п. 1.3 договору визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження коштів від замовника (генпідрядника). Проте, така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, визначеної в договорі як генерального підрядника без зазначення реквізитів цієї особи.

Тобто, спірним пунктом договору сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на дію особи, яка не є стороною такого договору.

Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 ст. 528 ЦК України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ч. 2 ст. 838 ЦК України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

У правовідносинах за спірним договором, генеральним підрядником є відповідач, а тому саме він відповідає перед позивачем (субпідрядником) за виконання обов'язків особами, визначеними у договорі як замовник та несе відповідальність перед цими особами.

У зв'язку з наведеним вище, доводи апелянта спростовуються. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що сторони при визначенні порядку оплати в спірному пункті 1.3. договору керувалися принципом свободи договору, який визначено ст. 3 Цивільного кодексу України як загальна засада цивільного законодавства. При цьому відповідачем не прийнято до уваги загальні засади цивільного законодавства, одні з яких зазначені у ст. 6 Цивільного Кодексу України, де вказано, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, висновок суду про те, що п.1.3. договору №05/10М від 05.10.2010 року в частині слів «в п'ятиденний термін з того дня, коли ГУ ЖГ КМДА повністю виконає свої грошові зобов'язання перед замовником відповідно до згаданого договору №109/13 від 14.07.2009 (добровільно або примусово)» не відповідає вимогам ст. 511, 617, 838, 854 Цивільного кодексу України і є вірним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до актів виконаних робіт форми КБ2в та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ3 від 30.12.2010 на загальну суму 108000,00 грн позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, а відповідач безпідставно ухиляється від покладених на нього зобов'язань та не здійснює повного розрахунку.

Отже, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 854 ЦК України відповідач повинен був оплатити виконані роботи у строк до 31.12.2010. При цьому, як вбачається із матеріалів справи ТОВ "Укрліфтсервіс" свої зобов`язання за договором виконав частково, лише на суму 20000,00 грн. (банківські виписки від 22.02.2013 та від 08.07.2013). Доказів погашення заборгованості у розмірі 88000,00 грн. відповідачем суду не надано.

Перевіривши розрахунки суду першої інстанції суд прийшов до висновку що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 11409,21грн. та інфляційних втрат у розмірі 19478,00грн.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України вказує, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 Цивільного кодексу України вказує, що Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 629 Цивільного кодексу України визначає, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, судом вірно встановлено, що відповідно до актів виконаних робіт за формою КБ-2 та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, наявних у матеріалах справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, а відповідач безпідставно ухиляється від покладених на нього зобов'язань та не здійснює повного розрахунку.

У зв'язку з викладеним, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті виконаних позивачем робіт, а також 3% річних та інфляційних витрат, вірно визнано судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрліфтсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №910/22976/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №910/22976/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22976/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Л.В. Чорна