Постанова

від 19.01.2015 по справі 925/1700/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа№ 925/1700/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Світ ласощів"

на рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2014р.

у справі № 925/1700/14 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Чумацький Шлях"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Світ ласощів"

про стягнення 8 987,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Чумацький Шлях" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Світ ласощів" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за транспортно-експедиторським договором № ТР 41 від 04.10.2013р. в розмірі 7 833,14 грн., та 143,57 грн. - 3% річних, 1 011,21 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання договору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.11.2014р. у справі № 925/1700/14 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7 833,14 грн. основного боргу, 38,63 грн. - 3% річних, 291,64 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору та додаткової угоди до нього, положення ЦК України та ГК України, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав зобов'язання з оплати вартості додаткових послуг.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2014р. у справі № 925/1700/14 скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права. Скаржник зазначає, що ТОВ ,,Чумацький Шлях" порушено п. 4.1.15 договору, не повідомлено клієнта про строки та причини затримки вантажів, та про те, що 02.11.2012р. між ним та ФОП Демирджи Б.Х. укладено договір купівлі - продажу № 02/11/12, відповідно до п.6.1 якого ТОВ ,,Світ ласощів" здійснюється поставка товару на кордон Україна - Росія, тобто, на думку відповідача, він повинен оплатити транспортно - експедиторські послуги на ділянці ст. Черкаси - Червона Могила, а послуги на ділянці ст. Червона Могила - екс. - Ашхабат за договором повинен сплатити ФОП Демерджи Б.Х. Крім того, скаржник вказує на ту обставину, що судом першої інстанції не надано оцінки обставинам щодо пропуску позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 315 ГК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014р. у справі № 925/1700/14 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Світ ласощів" на рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2014р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 19.01.2015р.

В судове засідання 19.01.2015р. з'явились представники позивача, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 04.12.2014р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411611954204.

У вирішенні питання про можливість розгляду справи у відсутності відповідача представники позивача зазначили про можливість такого розгляду.

Згідно з п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду скарги, відсутність його заяв чи клопотань про відкладення судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

04.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Чумацький Шлях" (далі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Світ ласощів" (далі - клієнт, відповідач) укладено транспортно-експедиторський договір №ТР 41 (далі - договір, а.с. 9-13), відповідно до п. 1.1 якого сторони погодили, що даний договір регулює взаємини сторін, відповідно до якого експедитор зобов'язується за дорученням, за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних із транспортно-експедиторським обслуговуванням внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів, порожнього рухомого складу (далі - вантажів) клієнта, по державах СНД, країнах Балтії і третіх країнах, наданням додаткових послуг, зв'язаних з цими перевезеннями та попередньої оплатою їх клієнтом за погодженими ставками.

Згідно з п.1.2 договору він є загальним, організація перевезень вантажів клієнта, надання послуг, здійснюється відповідно до інструкцій (доручень) клієнта у вигляді письмових заявок, в яких зазначається конкретний перелік послуг, їх вартість, строк виконання і інші домовленості та узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного договору.

Так, пунктами 2.1, 2.2 договору сторони домовились про однозначне трактування в рамках даного договору термінів клієнт та експедитор. Клієнт - особа, що на підставі даного договору передає експедиторові права й обов'язки, зв'язані з перевезенням вантажів, виконання інших послуг і приймає на себе певні обов'язки, спрямовані на забезпечення виконання експедитором умов договору. Експедитор - суб'єкт підприємницької діяльності, що діє на підставі даного договору, за дорученнями, в інтересах, і за рахунок клієнта, і забезпечує виконання заявленого комплексу транспортно - експедиторського обслуговування вантажів клієнта.

Розділом 5 договору сторони погодили порядок розрахунків. Відповідно до п. 5.1 договору сторони погоджують вартість перевезення вантажів (інших послуг) і фіксують її в додатках до договору у вигляді протоколу узгодження договірної ціни, що після підписання сторонами стають невід'ємною частиною даного договору.

Після 100% передоплати (якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору, наприклад протоколом узгодження ціни) клієнтом вартості перевезення вантажів, експедитор надає клієнтові транспортну інструкцію на кожне конкретне перевезення, або приступає до виконання інших послуг (п. 5.5).

По закінченні календарного місяця, в якому відбулося перевезення, сторони оформляють і підписують Акт прийому-здачі виконаних робіт. У випадку не підписання клієнтом акта прийому-здачі виконаних робіт протягом 20 календарних днів з дати акта (датою акта вважається останній календарний день звітного місяця перевезення) і не подачі з цього приводу письмового обґрунтування, акт вважається затверджений обома сторонами. Сума виявленої дебіторської або кредиторської заборгованості, з урахуванням даних по фактичному завантаженню й іншим додатковим витратам експедитора, що не були враховані при узгодженні вартості перевезення, перераховується сторонами протягом 23 календарних днів з дати акта прийому-здачі виконаних робіт (п. 5.6).

Після підписання акту прийому-здачі виконаних робіт клієнт не має права пред'являти претензії експедитору (п. 5.7).

07.10.2013р. між сторонами укладена Додаткова угода №1/10/2013 (протокол узгодження договірної ціни), якою сторони узгодили перевезення вантажу у вагоні зі станції Черкаси до станції Ашгабат, вартість, ставку, перелік послуг, що надаються, терміни та умови оплати (а.с. 14).

Відповідно до умов додаткової угоди сторони погодили розрахункове користування вагоном по 36,00 доларів за добу на суму 2 016,00 доларів США, що в розрахунку становить 56 діб.

Пунктом 2.4 додаткової угоди встановлено, що вартість користування вагоном врахована розрахункова, по прибутті на станції України, користування вагоном буде перераховано за фактично використані доби з розрахунку 36 доларів США за добу.

На виконання умов договору 16.10.2013р. відповідач направив позивачу заявку на перевезення вантажу по маршруту Черкаси (Україна) - Ашгабат (Туркменія), розрахунковою вагою 24,17 тон, кількість вагонів - 1, де вантажовідправником вказано відповідача, вантажоотримувачем - підприємця Демирджи Б.Х. (а.с.15).

31.10.2013р. відповідач сплатив позивачу 26 518,55 грн. попередньої оплати за перевезення, що підтверджується банківською випискою (а.с.34).

На виконання умов договору та додаткової угоди до нього, подача порожнього вагону № 58029471 під завантаження на станцію Черкаси була оформлена по станції Дарниця 17.10.2013р., а повернувся порожній вагон з під вивантаження на станцію Дебальцево - Сортувальне 08.01.2014р. Тобто, фактичне користування вагоном становить 84 доби, а не 56, як то було попередньо погоджено сторонами.

Відповідно до звітів та інформації про вагонні операції позивач надав відповідачу послуги по маршруту Черкаси (Україна) - Ашгабат (Туркменія) та повернення порожнього вагону на ст. Дебальцево - Сорт. (а.с.16-29).

31.12.2013р. позивачем виписано рахунок-фактуру №2520 на доплату за фактичне користування критим вагоном за маршрутом Черкаси-Ашгабат по заявці від 16.10.2013р. на суму 7 833,14 грн. (а.с.35).

31.12.2013р. позивачем складено Акт №ОУП-000685 виконаних робіт (наданих послуг) до рахунку фактури №2520, згідно якого загальна вартість послуг (відшкодування витрат в межах митної території України та додаткових витрат, послуг експедитора) становить 5 179,50 грн. (а.с.36).

30.01.2014р. позивач направив відповідачу лист за вих. №12, яким зазначив, що подача порожнього вагону №58029471 під завантаження на станцію Черкаси була оформлена по станції Дарниця 17.10.2013р., а повернувся порожній вагон 58029471 з під вивантаження на станцію Дебальцево-Сортувальне 08.01.2014р., що становить фактичне користування вагоном 84 доби. Відповідно до додаткової угоди №1/10/2013 від 07.10.2013р. на ТОВ ,,Світ Ласощів" був виставлений рахунок №2520 на оплату додаткових 28 діб на суму 7 833,14 грн. Даним листом позивач просив відповідача оплатити рахунок не пізніше 31.01.2014р. (а.с.30).

31.01.2014р. позивачем складено Акт №14 виконаних робіт (наданих послуг) до рахунку фактури №2520, згідно якого загальна вартість послуг (відшкодування витрат в межах митної території України та додаткових витрат, послуг експедитора) становить 2 653,64 грн. (а.с.37).

20.03.2014р. позивач направив відповідачу лист за вих. №30, яким повторно просив оплатити рахунок №2520 на суму 7 833,14 грн. (а.с.31).

Доказів направлення та отримання відповідачем вказаних актів та листів, так само як і відповідей на листи матеріали справи не містять.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію від 01.07.2014р. за вих. № 73, у якій запропоновано до 20.07.2014р. погасити борг в сумі 7 833,14 грн. (оплата додаткових 28 діб фактичного користування вагоном). До претензії позивачем додано, зокрема, копії актів виконаних робіт № 000685 від 31.12.13р., № 14 від 31.01.14р., копію рахунку № 2520 від 31.12.13 р. (а.с.32-33).

Претензія з доданими до неї документами отримана відповідачем 04.07.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 44).

Відповіді на претензію та доказів сплати коштів за рахунком № 2520 від 31.12.13 р. матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач на даний час має непогашену заборгованість перед позивачем в розмірі 7 833,14 грн. за користування вагоном додаткових 28 діб, яка розрахована з огляду на п. 2.4 додаткової угоди № 1/10/2013 від 07.10.2013р. (7 833,14 грн. = 28 діб * 36,0 дол. США за добу (по курсу НБУ на день виставлення рахунку), та просить стягнути з відповідача, крім основного боргу, - 3 % річних в розмірі 143,57 грн., 1 011,21 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання договору.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, зазначаючи про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7 833,14 грн. за користування вагоном додаткових 28 діб, та здійснив перерахунок 3% річних і інфляційних втрат з 21.07.2014р.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами виникли договірні правовідносини пов'язані з транспортним експедируванням.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Аналіз вказаної статті дає підстави дійти висновку, що права та обов'язки експедитора і клієнта визначаються укладеним ними договором.

Судом встановлено, що відповідачем було доручено ТОВ ,,Чумацький Шлях", яким, в свою чергу, для виконання покладених на нього функцій за транспортно - експедиторським договором з організації перевезення, залучено в якості перевізника ДП ,,УТЛЦ" (вагон № 58029471), перевезення кондитерських виробів за маршрутом станція Черкаси - станція Ашгабат (Туркменія) (додаткова угода № 1/10/2013 від 07.10.2013р., заявка на перевезення від 16.10.2013р.).

Подача порожнього вагону № 58029471 під завантаження на станцію Черкаси була оформлена по станції Дарниця 17.10.2013р., а повернувся порожній вагон з під вивантаження на станцію Дебальцеве - Сортувальне 08.01.2014р. Таким чином, фактичне користування вагоном становить 84 доби. Попередньо погоджено сторонами та оплачено за 56 діб (2 016,00/36).

Підтвердженням належного виконання позивачем своїх зобов'язань в частині організації перевезення вантажу є звіти та інформація про вагонні операції з перевезення вантажу по маршруту Черкаси (Україна) - Ашгабат (Туркменія) та повернення вагону на станцію Дебальцево - Сорт. (а.с.16-29).

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Пунктом 2.4 додаткової угоди № 1/10/2013 від 07.10.2013р. (протокол узгодження договірної ціни) встановлено, що вартість користування вагоном врахована розрахункова, по прибутті на станції України, користування вагоном буде перераховано за фактично використані доби з розрахунку 36 доларів США за добу.

З огляду на п. 2.4 додаткової угоди позивачем розраховано вартість послуг за 28 діб додаткового користування вагоном, яка становить 7 833,14 грн., та вираховується таким чином: 28 діб * 36,0 дол. США за добу (по курсу НБУ на день виставлення рахунку).

31.12.2013р. позивачем виписано рахунок-фактуру №2520 на доплату за фактичне користування критим вагоном за маршрутом Черкаси-Ашгабат по заявці від 16.10.2013р. на суму 7 833,14 грн. та складено акт виконаних робіт № ОУП - 000685 від 31.12.2013р.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем як рахунку фактури так і актів виконаних робіт (наданих послуг) № ОУП - 000685 від 31.12.2013р., № 14 від 31.01.2014р.) 04.07.2014р. (а.с. 44).

Однак, на час розгляду справи відповідач не повернув позивачу підписані акти виконаних робіт, так само, як і не надав письмового обґрунтування відмови від його підписання), тому, виходячи з п. 5.6 договору, акти вважаються затвердженими обома сторонами.

Відповідач, в порушення умов договору та зазначених норм чинного законодавства свої зобов'язання з оплати вартості додаткових послуг в сумі 7 833,14 грн. не виконав.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 833,14 грн., як оплата вартості додаткових послуг за фактичне користування вагоном.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 143,57 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 07.02.2014р. (7 днів з моменту отримання претензії відповідно до вимог ст.530 ЦК України) по 18.09.2014р. (день подачі позову) та 1 011,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період лютого-серпня 2014р. за неналежне виконання договору.

Враховуючи встановлення судом факту невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо порядку розрахунків за транспортно-експедиційні послуги, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Перевіривши правильність обрахування судом першої інстанції 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем листа від 30.01.2014р., тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат підлягає за період з 21.07.2014р., оскільки позивач у претензії від 01.07.2014р., яка отримана відповідачем 04.07.2014р., вимагав оплати наданих послуг до 20.07.2014р., тому зобов'язання є простроченим з 21.07.2014р. та має нараховуватись по 18.09.2014р., що становить 38,63 грн. - 3% річних та 291,64 грн. - інфляційних втрат, тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За вищевказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що позивачем порушено п. 4.1.15 договору, не повідомлено клієнта про строки та причини затримки вантажів клієнта та згідно з п. 4.3.2 договору експедитор не використав свого права та не запропонував клієнту вжити будь - яких заходів для недопущення затримки вантажів. Вказані обставини, на думку скаржника, призвели до виникнення спірної суми.

Колегія суддів відхиляє такі доводи, як необґрунтовані, оскільки в підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано належних та допустимих, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказів, які б підтверджували, що затримка сталася з вини експедитора.

Крім того, скаржник зазначає, що 02.11.2012р. між ним та ФОП Демирджи Б.Х. укладено договір купівлі - продажу № 02/11/12, відповідно до п.6.1 якого ТОВ ,,Світ ласощів" здійснюється поставка товару на кордон Україна - Росія. На думку відповідача, він повинен оплатити транспортно - експедиторські послуги на ділянці ст. Черкаси - Червона Могила, а послуги на ділянці ст. Червона Могила - екс. - Ашхабат за договором повинен сплатити ФОП Демерджи Б.Х.

Такі доводи колегією суддів відхиляються, як безпідставні, оскільки укладання названого договору не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за транспортно - експедиторським договором № ТР 41 від 04.10.2013р. та додатковою угодою від 07.10.2013р. до договору, за якою сторони узгодили перевезення вантажу у вагоні зі станції Черкаси до станції Ашгабат, вартість, ставку, перелік послуг, що надаються, терміни та умови оплати.

Посилання відповідача на положення ч. 5 ст. 315 ГК України та пропуск позивачем строку позовної давності колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

За змістом ч. 5 ст. 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Однак, у даному випадку, наведена норма не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки позивач не є перевізником, а лише надає послуги з організації перевезення вантажу. Доказів того, що позовні вимоги виникли з договору перевезення відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2014р. у справі № 925/1700/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 04.11.2014р. у справі № 925/1700/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Світ ласощів" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 21.01.2015р.