МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв.
21 січня 2015 року Справа № 814/3668/14
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030
довідповідача 1: приватного підприємства "Техпром-К", пр-т Г.Сталінграду, 20-А, м. Миколаїв, 54025 відповідача 2: реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, вул. Потьомкінська, 17/4, м. Миколаїв, 54030 проприпинення юридичної особи, визнання недійсними установчі та реєстраційні документи, В С Т А Н О В И В:
До суду з адміністративним позовом звернулася державна податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Позивач) до приватного підприємства "Техпром-К" (далі - Відповідач 1) і реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області (далі - Відповідач 2).
Позивач просить суд визнати недійсними установчі та реєстраційні документи підприємства з моменту реєстрації та припинити юридичну особу. Свої вимоги Позивач обґрунтував тим, що Товариство зареєстровано з подальшою передачею в управління підставній особі всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства з метою ухилення від сплати податків.
Відповідачі не подали заперечення на позовну заяву.
У судове засідання прибув представник Позивача, Відповідачі в судове засідання не прибули. Ухвала суду, направлена на юридичну адресу Відповідача 1, повернулася без вручення адресату.
Згідно ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно ст. 128 ч. 4 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник Позивача, а Відповідачі належним чином повідомлені про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні.
З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідач 1 зареєстрований як юридична особа 29.09.2010 р. Засновником і директором підприємства є ОСОБА_1.
Згідно отриманої інформації від Національного Інспекторату Розслідувань при Головному Інспектораті Поліції Республіки Молдова, ОСОБА_1 є громадянином Молдови. У 2012 р. знаходився в м. Дніпропетровську з приводу найму на роботу. Передав незнайомій особі оригінали документів, що посвідчують особу. Він підписував документи українською мовою, зміст яких невідомий. Не знає обставин, за яких здійснена реєстрація 40 підприємств на його ім'я та не має відношення до їхньої фінансово-господарської діяльності, до підписання договорів, відкриття розрахункових рахунків і подання звітності. На території України він ніколи не реєстрував підприємства і не здійснював підприємницьку діяльність.
Матеріали справи не містять інформації про порушення кримінального провадження за даним фактом.
Недійсність установчих документів Позивач обґрунтував наявністю в діяльності Товариства ознак фіктивності.
Підпунктом 20.1.27 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звернення до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України, ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи-підприємця, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, зокрема є реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.
Отже, висновок про наявність ознак фіктивності має ґрунтуватися на доведеному належними доказами факті передачі суб'єкта господарювання підставним особам або особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність (реалізовувати повноваження).
Відповідні докази в матеріалах справи відсутні.
Доказом існування в діяльності Товариства ознак фіктивності Позивач визначив пояснення засновника Відповідача 1.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Відповідно, з урахуванням положень ст. 70 і 72 КАС України, належним доказом фіктивності підприємництва (протиправних дій певних фізичних осіб) є вирок суду у кримінальній справі.
Позивач вирок суду у кримінальній справі не надав. Таким чином, Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами ознак фіктивності Відповідача 1.
Позивачем також не доведено, що установчі документи Товариства не відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, що при реєстрації підприємства було допущено порушення ст.ст. 8, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності; неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом; нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль; неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.
Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Позивач не надав суду доказів існування будь-яких з перелічених вище обставин, які б могли бути підставою для припинення юридичної особи.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. В. Лісовська
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2015 |
Оприлюднено | 26.01.2015 |
Номер документу | 42405254 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Лісовська Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні