Ухвала

від 20.01.2015 по справі 826/15283/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15283/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Федоренка О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМВ Енерго АГ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМВ Енерго АГ» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 № 0010732203, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМВ Енерго АГ» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 № 0010732203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 28.08.2014 по 03.09.2014 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМВ Енерго АГ» (код ЄДРПОУ 35436923) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мегарід» (код ЄДРПОУ 38449998) за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 204 667,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 09.09.2014 № 1008/26-54-22-03-07/35436923 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 № 0010732203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 307 000,50 грн., в тому числі: 204 667,00 грн. - основний платіж та 102 333,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано всіх первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

При цьому, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМВ Енерго АГ» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегарід» (виконавець) укладено договір від 03.01.2014 №0301/14, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати правову допомогу клієнту з питань застосування законодавства України в господарській діяльності клієнта. Клієнт доручає, а виконавець, зобов'язується протягом дії даного договору надавати правову допомогу з питань, сформованих клієнтом, в тому обсязі та на тих умовах, закріплені за взаємною згодою у даному договорі.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем надано копії договору від 03.01.2014 №0301/14, акту прийому-передачі робіт № 193 від 31.03.2014 на загальну суму 742 680,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 123 780,00 грн., податкової накладної № 97 від 31.03.2014, виписаної ТОВ «Мегарід» на загальну суму 742 680,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 123 780,00 грн., переліку наданих юридичних послуг та виконаних робіт за № 193 від 31.03.2014, в яких зазначено, що клієнтом підтверджено отримання юридичних, консультаційних та інших пов'язаних з ними послуг, у тому числі письмові та усні консультації з питань законодавства, підготовку договорів, висновків, правового аудиту, супроводження виконання угоди та іншої документації.

Крім цього, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМВ Енерго АГ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегарід» (виконавець) укладено договір від 04.02.2014 №0402/14, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги направлені на сферу розробки системи організаційно-технічних заходів по комплексному дослідженню цільового сегменту ринку замовника.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії договору від 04.02.2014 №0402/14, акту прийому-передачі робіт № 192 від 31.03.2014 на загальну суму 485 320,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 80 886,67 грн., податкової накладної № 96 від 31.03.2014, виписаної ТОВ «Мегарід» на загальну суму 485 320,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 80 886,67 грн., в яких зазначено, що клієнтом отримано комплекс маркетингових послуг та інших пов'язаних з ними послуг, у тому числі письмові та усні консультації з питань управління, організації, планування в господарській діяльності, оцінка існуючих бізнес-процесів на підприємствах, моделювання більш ефективних концепцій діяльності підприємства.

Однак, позивачем не було надано до перевірки та матеріали даної справи також не містять замовлень клієнта, договорів, які були підписані ТОВ «ЕМВ Енерго АГ» за участю виконавця, підготовлених виконавцем висновків, письмових консультацій та довідок, погоджених сторонами розрахунків оплати за кожен вид послуг, звітів виконавця про виконані роботи, надані послуги, понесені витрати.

В наявних в матеріалах справи актах прийому-передачі послуг, податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача. Наданий позивачем перелік послуг колегія суддів оцінює критично, оскільки не містить жодних реквізитів, підписів, невідомо, коли і ким він був складений та не відображає реальність виконання умов договорів.

Із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, не надано підтвердження того, що отримання вказаних послуг збільшило доходи підприємства та їх отримання було пов'язано з використанням їх у власній господарській діяльності (підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці).

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, договори, укладені між позивачем та ТОВ «Мегарід» від 04.02.2014 № 0402/14 та від 03.01.2014 № 0301/14 мали різний предмет та були направлені на надання замовнику виконавцем різних за своєю природою послуг. З актів прийому-передачі робіт за вказаними договорами вбачається, що вони є типовими, тобто були надані ідентичні послуги за різними договорами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у контрагента, оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Таким чином, договори відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності, і згідно ст. 216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Позивачем не надано належних доказів щодо використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності, що виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі укладених договорів.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі в обґрунтування своєї правової позиції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2014 року по справі № 826/12154/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року та якою було зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відновити показники податкової звітності з ПДВ за період з 01.03.2014 по 30.06.2014 та дані змінені на підставі акту від 30.07.2014 № 2105/26-55-22-07/38449998 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мегарід», колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане не є підтвердженням реальності здійснення господарських операцій за договорами від 04.02.2014 № 0402/14 та від 03.01.2014 № 0301/14 та правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Крім цього, та обставина, що контрагент позивача на момент господарських взаємовідносин з позивачем був зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, не дає підстав вважати, що вони мали на меті настання реальних правових наслідків, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту колегія суддів вважає також безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність фактичного виконання укладених договорів, про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що в сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Надані представником позивача копії запитів та відповідей про надання консультацій, копії моніторингів законодавства та копія звіту про виконання маркетингових послуг колегія суддів оцінює критично, оскільки дані документи стосуються іншого періоду господарської діяльності позивача з контрагентом, аніж той, за який було проведено перевірку відповідачем. Крім цього, вказані документи не були надані суду першої інстанції під час розгляду та вирішення даної справи, а також відповідачу на момент проведення ним перевірки позивача.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, повністю доведено правомірність прийнятого нею податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 № 0010732203.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМВ Енерго АГ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 23.01.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.