Рішення

від 21.01.2015 по справі 902/1682/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 січня 2015 р. Справа № 902/1682/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАФАРМ»

(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 6)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ ЛТД»

(23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леніна, б. 110, кв. 10)

про стягнення 16 611,96 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін :

позивача : Сіваш С.В. за довіреністю б/н. від 02.01.2015 року;

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛАФАРМ» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ ЛТД» заборгованості в загальному розмірі 16 611,96 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання укладеного 20.03.2014 року договору поставки № 51-55, позивач за видатковими накладними поставив відповідачеві лікарські засоби, вироби медичного призначення та продукцію інших товарних груп на загальну суму 17 211,94 грн., за який останній зобов'язався провести розрахунки у строки, визначені п. 4.1. договору. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не провів розрахунків в повному обсязі, в результаті чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 16 611,96 грн..

Ухвалою суду від 01.12.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1682/14 та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення даного спору.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів та забезпечення явки представників. Востаннє, ухвалою суду від 05.01.2015 року розгляд справи відкладено на 21.01.2015 року.

В судове засідання 21.01.2015 року з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому, про розгляд справи в суді останній повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 116 від 12.01.2015 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛАФАРМ» (позивач, за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ ЛТД» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 51-55 (надалі Договір).

Згідно з предметом даного Договору, Постачальник зобов'язаний здійснити Покупцеві поставку, а Покупець зобов'язаний прийняти у власність та оплатити відповідно до умов даного Договору лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп, в подальшому Товар, асортимент, кількість та ціна яких зазначені у видаткових накладних (Специфікаціях) Постачальника, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Розділом 2 Договору Сторони погодили загальні положення та умови передачі товару.

За домовленістю Сторін оплата за поставлений Постачальником Товар може здійснюватися Покупцем у формі: повної або часткової передплати, повної або часткової оплати «по факту» постачання Товару Покупцеві, відстрочення платежу на різні терміни, що зазначаються у кожній видатковій накладній Постачальника. Покупець зобов'язаний у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого Товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній Постачальника. В разі, якщо у видатковій накладній Постачальника термін оплати поставленої партії Товару не вказаний, Покупець зобов'язаний повністю оплатити Товар в строк 30 (тридцять) календарних днів з моменту його прийняття. (п. 4.1. Договору).

Даний Договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами або з моменту отримання Постачальником повідомлення Покупця про прийняття пропозиції щодо його укладення, і діє на протязі 2-х років, включаючи строки виконання Сторонами невиконаних зобов'язань. При відсутності письмових заперечень Сторін дія Договору вважається продовженою на аналогічний строк та на аналогічних умовах (п. 9.2. Договору).

В рамках Договору позивач за видатковими накладними (а.с. 13-28) поставив відповідачеві товар 17 211,94 грн..

Як свідчать матеріали справи, а саме виписка банку від 01.09.2014 року (а.с. 57) та пояснення представника позивача, відповідачем в рахунок проведення розрахунків за Договором 01.09.2014 року перераховано на рахунок позивача 600,00 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача за Договором складає 16 611,96 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 16 611, 96 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ ЛТД» (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леніна, буд. 110, кв. 10, код ЄДРПОУ 23101583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАФАРМ» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6, код ЄДРПОУ 30886474) 16 611 (шістнадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 96 коп. - боргу; 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачеві рекомендованим листом.

Повне рішення складено 23 січня 2015 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Леніна, б. 110, кв. 10, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)