Рішення

від 20.01.2015 по справі 910/24796/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24796/14 20.01.15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРГРАНІТ ГРУП» До Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМБУД» Простягнення 25 221, 51 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Козолуп М.С. - за дов.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 25 221, 51 грн. за Договором поставки від 05.05.2014р. №43-УГГ.

18.12.2014р. представник позивача через відділ діловодства господарського суду надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2014р., а також надав заяву про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 2 000, 00 грн., що були витрачені Позивачем для оплати послуг адвоката для представлення інтересів по судовій справі №910/24796/14, в порядку ст. 49 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 13.11.2014 р. про порушення провадження у справі та ухвалу про відкладення справи від 18.12.2014р. не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМБУД»: 04205, м. Київ, пр. Оболонський, 18.

Водночас, зазначені ухвали суду направлені на зазначену адресу відповідача.

Ухвала суду від 13.11.2014р. була повернута суду поштою з зазначенням: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Тому повернення ухвали господарського суду від 13.11.2014р. з зазначенням: «за закінченням встановленого строку зберігання» з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п.3 ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГРАНІТ ГРУП» (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СИМБУД» (Відповідачем) було укладено договір поставки № 43-УГГ (далі - Договір).

За умовами Договору Позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність в обумовлені строки будівельну продукцію за потребами покупця (Відповідача) далі - Товар, в строки та в порядку, що встановлені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, одиниці виміру, ціна Товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості Сторін наступним чином: 1) в специфікації до Договору або 2) у товарно-транспортних накладних або 3) у рахунку на оплату Товару та/або у видаткових накладних на такий Товар.

Відповідно до п. 1.3. Договору сторони домовились, що умови Договору розповсюджуються на поставку кожної партії Товару. Під партією Товару розуміють асортимент і кількість Товару, який вказаний в одній видатковій або товарно-транспортній накладній, оформленій в порядку виконання Договору.

Згідно п. 5.1. Договору передбачено, що моментом поставки партії Товару вважається дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній, а згідно п. 5.6.4. Договору, сторони домовились, що якщо на товарно-транспортній та/або видатковій накладній проставлена основана оригінальна кругла печатка покупця, то в такому випадку покупець не має право заперечувати факт не прийняття Товару або прийняття його не уповноваженою особою.

За п. 6.2.1. Договору, Відповідач зобов'язався сплачувати вартість партії Товару шляхом 100% передплати протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку Позивача.

Відповідно до п. 6.2.2. Договору, якщо вартість партії Товару, що прийнята Відповідачем, не оплачена останнім в порядку п. 6.2.1. Договору, Відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість такої партії Товару упродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту поставки.

Судом встановлено, що в період дії Договору Позивач здійснив поставку Товару на користь Відповідача відповідно до умов Договору, що підтверджується належними доказами, а саме: видатковими накладними, скріпленими основною круглою печаткою Відповідача (видаткові накладні складалися та підписувалися сторонами за фактом кожної поставки партії Товару на користь Відповідача); товарно-транспортними накладними на умовах п. 4.1.1. Договору; актами звіряння взаємних розрахунків.

Однак, Відповідач не здійснив оплати за поставлений Товар, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 21 917, 61 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

За своєю правовою природою, Договір №43-УГГ від 05.05.2014 року, укладений між Позивачем та Відповідачем є Договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що за видатковими накладними: № 241 від 03.06.2014р., №248 від 05.06.2014р., № 280 від 16.06.2014р., №283 від 17.06.2014р., № 291 від 18.06.2014р., № 296 від 19.06.2014р., № 300 від 20.06.2014р. Позивач поставив Відповідачу товар, визначений договором, на суму 21 917, 61 грн. Однак, Відповідач не оплатив зазначеної суми за поставлений товар на користь Позивача.

Таким чином, факт передачі товару Позивачем та його прийняття Відповідачем суду належним чином доведений.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, зокрема Акт звіряння взаємних розрахунків за період півріччя 2014р. між сторонами, що Відповідачем не сплачено грошову суму в розмірі 21 917, 61 грн. за поставлений Товар.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором поставки від 05.05.2014р. за № 43-УГГ у сумі 21 917, 61 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статті 230-232 Господарського кодексу України передбачають застосування господарських санкцій у вигляді, зокрема, пені та/або штрафу у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.4 Договору, у випадку несвоєчасної оплати партії Товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати покупця.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за поставлений Товар, передбачений умовами Договору поставки від 05.05.2014р. за № 43-УГГ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до Договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 2 039, 87 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 259, 52 грн. 3% річних та 1 004, 51 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат, понесених на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн., що передбачено ст. 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до п.10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями і змінами), витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат , як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн. представник позивача адвокат Байдерін О.А. надав Договір № 31-ПД про надання правової допомоги від 04.11.2014р., який укладений між позивачем та адвокатом Байдеріним О.А., Додаткову угоду №1 від 04.11.2014р. до Договору №31-ПД про надання правової допомоги від 04.11.2014р., Свідоцтво №2299 про право на заняття адвокатською діяльністю Байдеріна О.А., рахунок №1 від 15.12.2014р. на суму 2 000,00 грн. та опис рахунка 328618.26208020122212.980 про сплату за надання правової допомоги згідно рахунку №1 від 15.12.2014р., згідно Договору №31-ПД від 04.11.2014р. та Додаткової угоди №1.

Однак, суд критично відноситься до вищезазначеного опису рахунку та не вважає його належним доказом, який достовірно підтверджує сплату Позивачем наданих йому юридичних послуг, оскільки суду не доведено юридичної сили такого рахунку, не відомо належного органу, який видавав представнику Позивача такий рахунок, не має відповідного та належного штампу уповноваженого органу та підпису на опису рахунку.

Крім того, на виконання пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», представником Позивача не надано суду належного розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, який роз'яснював би, які саме юридичні послуги надавались Позивачу, не надано акту прийому-передачі виконаних робіт, який би підтверджував, які саме юридичні послуги були надані Позивачу адвокатом Байдеріним О.А. Також судом взято до уваги той факт, що у судових засіданнях інтереси Позивача представляв не адвокат Байдерін О.А., а зовсім інший представник Позивача за відповідною довіреністю.

З огляду на зазначене, суд відмовляє Позивачу у задоволені його вимоги про стягнення з Відповідача судових витрат у розмірі 2 000, 00 грн., що складаються зі сплаченого гонорару за правову допомогу адвоката.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИМБУД» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 18; Код ЄДРПОУ: 33227379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГРАНІТ ГРУП» (65121, Одеська обл., м. Одеса, пр.-т Маршала Жукова, 4/Д; Код ЄДРПОУ: 38573650) суму основного боргу в розмірі 21 917 (двадцять одна тисяча дев'ятсот сімнадцять) грн. 61 коп., пеню в розмірі 2 039 (дві тисячі тридцять дев'ять) грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 52 коп., індекс інфляції в розмірі 1 004 (одна тисяча чотири) грн. 51 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:23.01.2015р.

Суддя І.І.Борисенко