Постанова

від 20.01.2015 по справі 908/4172/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р. Справа № 908/4172/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Деппа Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився,

відповідача - Соловйова В.В., довіреність № 181, від 25.12.14р

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача (вх. №4264 З/1-42) на рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.14 у справі № 908/4172/14

за позовом ФОП ОСОБА_2,м. Кривий Ріг,

до ПАТ "КБ "Південкомбанк" м. Донецьк,

про стягнення 200 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05 листопада 2014 року у справі №908/4172/14 (суддя Азізбекян Т.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" (69035, м. Запоріжжя, вулиця Миру, 16 ; код ЄДРПОУ 19358767) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суму вкладу за договором № 29Д - 59Ю банківського вкладу "Овернайт" від 16 липня 2012 р. ( в редакції додаткової угоди № 2 від 08 липня 2013 р.) - 200 000 ( Двісті тисяч ) грн. 00 коп.

Відповідач з даним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом, здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

16 січня 2015 року від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№496), в яких останній просить розглядати справу без його участі, а також просить рішення Господарського суду Запорізької області від 05 листопада 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, яке відбулось 19 січня 2015 року з'явився представник відповідача.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступні обставини справи.

16 липня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» (банк) та Фізичною особою - підприємцем ФОП ОСОБА_2 (вкладник) був укладений договір № 29 Д -59 Ю банківського вкладу «Овернайт», відповідно до предмету якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3 в Криворізькому відділенні ПАТ «КБ «Південкомбанк», код банку 335946, вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, у вигляді траншів, а банк приймає перераховані вкладником грошові кошти .

Строк дії договору до 15 липня 2013 р.

За умовами пункту 1.4 договору № 29Д-59Ю банківського вкладу «Овернайт» від 16 липня 2012 р., процентна ставка, яка нараховується на суму вкладу, щоденно до 11 години 00 хвилин оприлюднюється банком на зовнішньому сайті за адресою: http://www.pivdecombank./ та встановлюється за датою надходження коштів кожного окремого траншу в залежності від терміну його розміщення / перерозміщення .

Поповнення суми вкладу здійснюється шляхом розміщення окремих траншів на термін до одного місяця та надання листа, в якому зазначається сума, строк та процента ставка розміщення коштів. В подальшому під вкладом розуміється сума грошових коштів (в тому числі додаткових траншів) , що фактично знаходиться на рахунку, зазначеному в пункті 1.1 цього договору .

Розділом 2 договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється щоденно за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та році). Проценти за користування вкладом нараховуються банком за фактичну кількість днів находження коштів на вкладному рахунку вкладника.

Проценти нараховуються від дня надходження суми траншу у банк (в тому числі додаткові транші), до дня, який передує поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав за фактичний строк знаходження вкладу на рахунку .

Сплата процентів здійснюється у валюті вкладу шляхом їх безготівкового перерахування на поточний рахунок вкладника, вказаний у розділі 7 цього договору, щомісячно, з першого по п'ятий банківський день місяц , наступного за тим, за який вони нараховані, та в день закінчення строку дії договору. Якщо днем сплати процентів є вихідний, святковий (неробочий день), то нараховані проценти за вкладом перераховуються на поточний рахунок вкладника на наступний банківський день .

Банк використовує кошти вкладника на власний розсуд протягом строку дії цього договору .

Сторонни за договором домовились, що збільшення суми вкладу здійснюється вкладником шляхом перерахування суми траншів на рахунок, вказаний в пункті 1.1 , та надання листа, в якому вказані конкретні терміни та ставки розміщення грошових коштів особисто або засобами системи «Банк - Клієнт» до 14-00 у день розміщення коштів.

Пунктом 2.8 договору визначено, що після закінчення строку дії цього договору, зазначеного у пункті 1.3 договору, банк повертає кошти, розміщені на рахунку, на поточний рахунок вкладника .

Відповідно до розділу 3.2 договору банк зобов'язаний прийняти на зберігання суму грошових коштів вкладника, перерахувати суму вкладу на поточний рахунок вкладника за реквізитами, вказаними в розділі 7 договору, в день повернення вкладу. Якщо днем повернення вкладу є вихідний, святковий або неробочий день, то грошові кошти та нараховані проценти за вкладом повертаються на наступний робочий день .

В свою чергу, вкладник має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів, відповідно до умов цього договору .

08 липня 2013 р. сторонами за договором № 29Д-59Ю банківського вкладу «Овернайт» від 16 липня 2012 р. підписана додаткова угода № 2 від 08 липня 2013 р. про внесення змін до пункту 1.3 основного договору, виклавши його в наступній редакції: « 1.3. Банк зобов'язується повернути вкладнику вклад 07 липня 2014 р.».

Основний договір та додаткові угоди до договору договором № 29Д-59Ю банківського вкладу «Овернайт» від 16 липня 2012 р. підписані уповноваженими представниками банку та особисто позивачем, скріплені печатками банківської установи та ФОП.

Листами від 16 травня 2014 р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про намір перерозміщення раніше розміщеного траншу в сумі 200 000, 00 грн. на умовах договору банківського вкладу «Овернайт» № 29Д- 59Ю від 16.07.2012 р. терміном на 27 днів з 16 травня 2014 р. по 12 червня 2014 р. без повернення початкового траншу, раніше розміщеного, без зарахування його на поточний рахунок .

Згідно довідки Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» № 276 /4 від 26.05.2014 р. Залишок на депозитному рахунку 2610.9.025624.005, ФОП ОСОБА_2 (НОМЕР_1) становить 200 000, 00 грн.

Посилаючись на не повернення відповідачем в обумовлений договором строк суми вкладу у розмірі 200 000,00 гривень, позивач звернувся з даною правовою вимогою до суду першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, господарський суд здійснив задоволення позовних вимог з мотивів того, що відповідач за договором № 29Д - 59Ю банківського вкладу «Овернайт» від 16 липня 2012 р. (в редакції додаткової угоди № 2 від 08 липня 2013 р.) повинен був повернути вклад позивачу 07 липня 2014 р., а відтак, на його думку, вимоги позивача про стягнення суми грошового вкладу - 200 000, 00 грн., що заявлені вкладником у період дії тимчасової адміністрації підпадають під дію пункту 1 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підлягають обов'язковій виплаті .

Не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції, відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає про неможливість застосування в даному випадку положення частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виходячи з того, що позивач у відповідності до положення даного Закону не підпадає під визначення «вкладника».

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм законодавства враховуючи наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, судом встановлено що, 26.05.2014 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 37 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», згідно якого на підставі постанови Правління Національного банку України від 23 травня 2014 р. № 305 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» до категорії неплатоспроможних, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 12 та статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила: - розпочати процедуру виведення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (код ЄДРПОУ 19358767) з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 26 травня 2014 р. по 25 серпня 2014 р. включно; - призначити уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк».

Тобто дата повернення вкладу, визначена в додатковій угоді №2 до договору №29Д-59Ю Банківського вкладу «Овернайт» від 16 липня 2012 року -07 липня 2014 року підпадає під період існування в банку тимчасової адміністрації.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статті 1, 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюють, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Як наслідок, виходячи з аналізу вищенаведених положень, з урахуванням норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час дії тимчасової адміністрації вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки вони є кредиторськими вимогами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування у даних правовідносинах частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників, виходячи з наступного.

Згідно зазначеної норми закону, обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не поширюється на зобов'язання банку, зокрема щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників, виходячи з наступного.

В той же час, положенням статті 1 вказаного закону визначено, що вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Наведеною нормою закону встановлено імперативний припис, що вкладником за договорами банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката є виключно фізична особа.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, акцентує увагу, що фізичні особи підприємці, як в нашому випадку позивач, не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. І як наслідок, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зазначене свідчить про помилковість застосування судом першої інстанції положення частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до спірних правовідносин, що є предметом спору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 вересня 2014 року №101 розпочата процедура ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 26 вересня 2014 року.

А отже, на час прийняття оскаржуваного рішення, була розпочата процедура ліквідації банку.

Згідно ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено певний порядок погашення вимог кредиторів, в період здійснення ліквідаційної процедури банка, у зв'язку з чим виконання платіжних доручень про перерахування коштів на підставі договору банківського рахунку є неможливим, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

Разом з тим, згідно з пунктом 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється до закінчення строку дії зазначених обставин (передбачених пунктом 9 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, можливе винесення судом рішення про стягнення суми боргу фактично означає стягнення в подвійному розмірі, оскільки вимоги позивача можуть бути задоволені як у порядку процедури ліквідації банку, так і у виконавчому провадженні, що не допустимо та порушує права інших кредиторів банку.

З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів наголошує, що під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури у зв'язку з невідповідністю цієї процедури порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом "Про банки і банківську діяльність".

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний Закон є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин з банком лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В сукупному аналізу вищенаведених положень, вбачається, що ПАТ «КБ «Південкомбанк» не має жодних правових підстав задовольнити кредиторські вимоги позивача поза процедурою ліквідації, в іншій, ніж передбачено законом черговості, оскільки позивач має право отримати грошові кошти виключно у порядку та на умовах передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та підзаконними актами до нього, відповідно до встановленого порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції не було встановлено фактичних обставин справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду не відповідають цим обставинам та їм надана невірна юридична оцінка, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню, а судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Південкомбанк" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05 листопада 2014 року у справі № 908/4172/14 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (50006, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, код 37999654, МФО 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)") 2000,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 23 січня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.