Постанова

від 22.01.2015 по справі 803/2720/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 803/2720/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі Волинської області до Державного підприємства "Торфодобувне підприємство "Журавичі" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі Волинської області (ВФСС у Ківерцівському районі) звернулося з адміністративним позовом до Державного підприємства "Торфодобувне підприємство "Журавичі" (ДП "Торфодобувне підприємство "Журавичі") про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в розмірі 7 157 грн. 65 коп. за січень-вересень 2014 року.

Позов обґрунтовується тим, що відповідач в силу вимог статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (Закон № 1105-XIV) є страхувальником від нещасного випадку. Відповідно до звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 9 місяців 2014 року, поданого відповідачем, сума несплачених платежів по страхових внесках до Фонду становить 7 157 грн. 65 коп. Самостійно вказану суму заборгованості відповідач не сплатив, тому позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Письмових заперечень проти позову відповідач суду не надав.

В судове засідання представник позивача не прибув, проте подала до суду письмову заяву від 20 січня 2015 року про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 23).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, поштове відправлення з ухвалами про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду разом з повісткою про виклик до суду надіслане за місцем державної реєстрації відповідача та повернулось до суду з довідкою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає", тобто не вручене адресату з незалежних від суду причин, а тому відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) вважається, що останній належним чином був повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, при цьому позивачем було заявлено письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних у ній доказів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 10 червня 2003 року Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області здійснено перереєстрацію ДП "Торфодобувне підприємство "Журавичі", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, довідкою № 1351 про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій від 11 червня 2003 року (а.с. 4, 5). Згідно із страховим свідоцтвом № 0306000238 від 11 вересня 2010 року ДП "Торфодобувне підприємство "Журавичі" зареєстроване у відділенні Фонду як страхувальник зі сплати обов'язкових страхових платежів (а.с. 6). Крім того, згідно із повідомленням про взяття на облік № 138.2 страховий тариф на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для відповідача становить 3,56 % (а.с. 7).

У жовтні 2014 року позивач подав звіт щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 9 місяців 2014 року, в якому зазначено, що заборгованість зі сплати страхових внесків становить 7 157 грн. 65 коп.

Відповідно до статей 6, 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, які спричинили втрату працездатності" (з наступним змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальниками є роботодавці. Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Згідно із пунктом 7 частини другої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, які спричинили втрату працездатності" роботодавець як страхувальник зобов'язаний подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом. Статтею 52 цього ж Закону передбачено, що страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розмір страхового внеску підприємства залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство за видом економічної діяльності.

Підпунктами 2.1 та 2.2 пункту 2 Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 31 від 30 листопада 2010 року "Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" передбачено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134. Страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду звітність до повного погашення заборгованості за формою, наведеною у додатку до постанови.

Підпунктами 4.1, 4.10, 4.12, 4.13 пункту 4, Інструкції № 36 визначено, що сума страхового внеску розраховується відповідно до страхового тарифу, установленого законом, залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено страхувальника.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються - для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб. Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється чинним законодавством та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

Страхові внески сплачуються - страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки. При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи в натуральній формі платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

Нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною першою статті 71 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду доказів про відсутність у нього заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за січень-вересень 2014 року в розмірі 7 157 грн. 65 коп., не спростував обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та норми законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття постанови про стягнення з ДП "Торфодобувне підприємство "Журавичі" заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у сумі 7 157 грн. 65 коп.

Керуючись частиною шостою статті 128, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із Державного підприємства "Торфодобувне підприємство "Журавичі" (Волинська область, Ківерцівський район, село Журавичі, вулиця Перемоги, 25А, ідентифікаційний код 21739554,) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі Волинської області (Волинська область, Ківерцівський район, місто Ківерці, вулиця 17 Вересня, будинок 31, ідентифікаційний код 25910134, 45200,) заборгованість зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у сумі 7 157 грн. 65 коп. (сім тисяч сто п'ятдесят сім грн. 65 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова