Рішення

від 23.01.2015 по справі 904/8253/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.15р. Справа № 904/8253/14

За позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Торгово промислова група АЛВІС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСТІНГ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 436,76 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Препелиця Ю.В., довіреність б/н від 05.11.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово промислова група Алвіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластінг" про стягнення 1 436,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку по сплаті отриманого товару за видатковою накладною № 000012532 від 30.07.2014р.

Ухвалою суду від 22.10.2014р. було порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 03.11.2014р.

03.11.2014р. розгляд справи будо відкладено на 01.12.14р.

У зв'язку з перебуванням судді Мілєвой І.В. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справ. Справу передано на розгляд судді Ніколенко М.О.

Ухвалою суду від 04.12.14р. справу прийнято до свого провадження суддею Ніколенко М.О., розгляд справи призначено на 13.01.2015р.

У зв'язку з поверненням судді Мілєвої І.В. з відпустки, на підставі доповідної записки судді Ніколенко М.О. від 08.12.2014р. справу № 904/8253/14 передано на розгляд судді Мілєвій І. В.

Ухвалою суду від 09.12.2014р. справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 15.01.2015р.

24.11.2014р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовною вимогою та вважає її такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на наступне. Відповідач стверджує, що здійснив оплату за отриманий товар в сумі 1 436,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 317 від 02.09.2014р. на реквізити вказані в рахунку-фактурі № СФ-013594 від 29.07.2014р. (а.с. 19), а саме р/р 26006001307050 в ПАТ "Акта банк" МФО 307394.

05.01.2015р. позивач подав до суду пояснення до позову. Позивач стверджує, що відповідно до ст. 692 ЦК України відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар в день передачі такого товару за видатковою накладною, а саме 30.07.2014р., натомість здійснив платіж лише 02.09.2014р. за платіжними реквізитами в ПАТ "Акта банк".

15.01.2015р. в засіданні оголошено перерву до 21.01.2015р.

У судове засідання з'явився представник відповідача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач та відповідач у судовому засіданні пояснили, що між ними існувала усна домовленість на купівлю-продаж товару.

Так, позивач передав відповідачу товар за видатковою накладною № 0000012532 від 30.07.2014р. на суму 1 436,76 грн., яка підписана та засвідчена печатками сторін, що відповідачем не заперечується.

Позивач стверджує, що відповідач не оплатив отриманий товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1 436,76 грн., що й стало причиною звернення до суду.

24.11.2014р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовною вимогою та вважає її такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на наступне. Відповідач стверджує, що здійснив оплату за отриманий товар в сумі 1 436,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 317 від 02.09.2014р. на реквізити вказані в рахунку-фактурі № СФ-013594 від 29.07.2014р. (а.с. 19), а саме р/р 26006001307050 в ПАТ "Акта банк" МФО 307394.

05.01.2015р. позивач подав до суду пояснення до позову. Позивач стверджує, що відповідно до ст. 692 ЦК України відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар в день передачі такого товару за видатковою накладною, а саме 30.07.2014р., натомість здійснив платіж лише 02.09.2014р. за платіжними реквізитами в ПАТ "Акта банк".

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. (п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Позивач подав до суду видаткову накладну № 0000012532 від 30.07.2014р., в якій вказано реквізити оплати р/р 26008516610800 в ПАТ "Укрсиббанк" МФО 351065 (а.с. 33).

Переказ коштів відповідач здійснив 02.09.2014р. (платіжне доручення № 317) (а.с.19) на р/р 26006001307050 в ПАТ "Акта банк" МФО 307394.

Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" переказ вважається закінченим з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Однак, з довідки ПАТ "Акта банк" № 2709 від 20.10.2014р.(а.с. 32) вбачається, що позивач з 08.08.2014р. закрив рахунки ПАТ "Акта банк", т.ч. рахунок № 26006001307050.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що попередня оплата за виставленим рахунком від 29.07.2014р. відповідачем не була здійснена, після чого (як зазначили представники сторін у судовому засіданні 15.01.2015р.) вони домовились про поставку товару без проведення попередньої оплати. Позивач поставив товар 30.07.2014р. (вказавши у видатковій накладній інші реквізити для оплати). Відповідно до приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України у відповідача після прийняття товару виник обов'язок щодо його оплатити, який ним належним чином (у передбачені законом строки та за реквізитами, зазначеними у видатковій накладній від 30.07.2014р.) не був виконаний.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1 436,76 грн. є правомірними та підлягають задоволенню

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1 827,00грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1 , 33 , 34 , 43 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластінг" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Лешко-Попеля, буд. 13, ідентифікаційний код 36641833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова промислова група Алвіс" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, буд. 35, ідентифікаційний код 37071386) заборгованість у розмірі 1 436,76 грн ., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластінг" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Лешко-Попеля, буд. 13, ідентифікаційний код 36641833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова промислова група Алвіс" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, буд. 35, ідентифікаційний код 37071386) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн ., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.2015

Суддя І.В. Мілєва