Рішення

від 23.01.2015 по справі 220/1612/14-ц

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/1612/14-ц

Номер провадження № 2/220/24/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2015 року

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Єфименко В.І., при секретарі Тахтаровой Н.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Велика Новосілка справу за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства(надалі ФГ) «Костянтин» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов*язання повернути її,-

встановив:

За рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05.03.2010 року , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АИ№ 439593 від 16.08.2010 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі,позивач є власником земельної ділянки,загальною площею 7,0261(кадастровий номер 1421286400:01:002:0265) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шахтарської сільської ради Великоновосілківського райну Донецької області.До цього власником земельної ділянки була її мати- ОСОБА_3,яка померла в листопаді 2007 року, з якою відповідач 25.07.2007 року уклав договір оренди вищезазначеної земельної ділянки строком на 10 років, зареєструвавши його 02.08.2007 року за № 04-07-149-700191 у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державномуму комітеті України по земельних ресурсах».

Як зазначає позивач, при отриманні права власності на зазначену земельну ділянку, вона отримала також права та обов*язки за цим договором.

Оскільки , з деякого часу,її стало не влаштовувати виконання відповідачем умов договору, вона,13.04.2011 року надіслала йому заяву про розірвання договору, в якій навела підстави для виконання її прохання і ,зокрема зазначила: недотримання відповідачем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, недодержання стандартів ,норм і правил на що вказує ведення ним робіт без розробленого проекту землеустрою ділянки, сівозміну та впорядкування угідь ,що є істотним порушенням договору.Крім цього,як зазначає позивач , орендна плата не повинна бути меншою ,ніж 3% від нормативної грошової оцінки ділянки,але вона сумнівається у правильності розрахунку відповідача з нею.Крім цього,позивач вважає , що акт-приймання передачі земельної ділянки, який доданий до зазначеного договору не відповідає чинному законодавству і, зокрема в ньому не зазначено її,як сторону договору оренди і особи,яка повинна передати об*єкт оренди,та не вказана ідентифікована по індивідуальним ознакам такі, як площа,місцезнаходження,кадастровий номер,яка виступала об*єктом оренди і передається за цим актом.Крім того, їй не зрозуміло на підставі чого земельні ділянки передавалися через начальника районного відділу земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах Зубатенко О.Є.,оскільки у розумінні ст.17 ЗУ «Про оренду землі» і договору він не має достатніх правових підстав на передачу орендної земельної ділянки. В ході судового розгляду,позивач доповнила свої позовні вимоги ще однією підставою визнання вищезазначеного договору недійсним, до якої віднесла таку істотну умову,як необумовлення між сторонами орендної плати і зокрема,її форму,розмір та порядок виплати.Інших підстав,крім зазначених для визнання договору оренди недійсним,позивач не зазначає.

У зв*язку з цим,позивач просить розірвати вищезазначений договір оренди земельної ділянки, повернув її, а також стягнути на її користь з відповідача понесенні нею витрати по сплаті судового збору у сумі 243,60 грн..

В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги.

Представник відповідача - Чердаклі С.Г.їх не визнав, як безпідставні і надав суду письмову заяву про застосування до спірних правовідносин строк позовної давності..

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи,суд вважає,що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні знайшли підтвердження ті обставини і, зокрема,що позивач є власником земельної ділянки площею 7,0261 га,яка розташована на території Шахтарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області. Цільове призначення якої- ведення товарного сільськогосподарського виробництва.Ця земельна ділянка раніше належала матері позивача-ОСОБА_3, яка померла в листопаді 2007 року.

Право власності та цільове призначення земельної ділянки(кадастровий номер 1421286400:01:002:0265) підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії АИ № 439593 ,виданим Великоновосілківською райдержадміністрацією Донецької області 16.08.2010 року на підставі рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 05.03.2010 року(№2-143/10) та зареєстрованим в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01-10-149-00066.

У відповідності до вимог ч.1ст.90 ЗК України власник земельної ділянки має право,у тому числі,передавати її в оренду.

Згідно з ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму(оренди) земельної ділянки наймодавець зобов*язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

25.07.2007 року за договором оренди бувший власник звищезазначеної земельної ділянки-ОСОБА_3 передала її в оренду ФГ «Костянтин» строком на 10 років.

Цим договором встановлена орендна плата і до нього додані: план(схема) меж земельної ділянки, в якому вказаний її кадастровий номер ,з вказівкою орендованої площі- 7,03 га,експлікація земель.Договір оренди,а також план(схема) меж земельної ділянки підписані сторонами договору.

Доводи позивача про те, що до договору був доданий акт приймання-передачі,який був складений не по формі і в порушення діючого законодавства,так як в ньому не вказані індивідуальні ознаки ділянки,її площа і місцезнаходження ,не заслуговують на увагу,оскільки в судовому засіданні встановлено,що спірний договір оренди зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 04-07-149-700191 від 02.08.2007 року,пунктами 2-7 договору визначений об*єкт оренди,яким є земельна ділянка,площею 7,03га ріллі та зазначена нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки,строк дії договору-10 років,до договору доданий план- схема і кадастровий номер цієї ділянки, видана за період з 2008 року по 2014 рік орендна плата виплачується у смішаній формі, як зерном так і грошима., як того забажала сама позивач і до теперішнього часу не оспорювалась.Тобто, не можна погодитися з доводом позивача, що в укладеному договорі не містяться істотні умови договору,передбачені ст.15 ЗУ «Про оренду землі».

Що стосується акту приймання -передачі земельної ділянки,то Законом України «Про оренду землі» або іншими правовими нормами не встановлена форма та обов*язкові ріквізити цього документу. Тому доводи і в цій частині,а саме про передачу земельної ділянки з порушенням чинного законодавства ,не ґрунтуються на законі.

Отже,факт використання відповідачем земельної ділянки,належної відповідачу на підставі договору оренди від 25.07.2007 року,а також факт отримання позивачем орендної плати за умовами укладеного договору,не викликає жодного сумніву в тому,що даний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків,що робить неспроможними доводи позивача щодо зворотного.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини ,на які вона посилається,як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Позивач не надала суду доказів порушень відповідачем в період користування її земельною ділянкою екологічної безпеки та родючості грунту шляхом не дотримання сівозміну на ній. .

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, суд вважає,що підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами,відсутні.

Крім того, ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу,яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи і сама позивач підтвердила , що про порушення своїх прав та інтересів вона довідалася ще в кінці 2010 року, а 13.04.2011 року вона звернулась до відповідача з письмовою заявою з вимогою про розірвання цього договору. Тому саме з цієї дати слід вважати початок перебігу позовної давності ,він є укладений і з цього часу почався перебіг строку позовної давності. До суду позивач звернулась лише 24.11.2014 року,доказів поважності пропуску строку позовної давності не надала,як і заяву про його поновлення.

Відповідно до ст.267 ч.3 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,поданою йому до винесення рішення у справі.

Відповідачем 23.01.2015 року, до закінчення судового розгляду справи, була подана відповідна заява про застосування позовної давності при розгляді справи.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для відмови у задоволені позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_2. у повному обсязі,судові витрати у відповідності до ст.88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача на її користь.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України,

ст.ст.257,261,267 ЦК України ,ЗУ «Про оренду землі»,розхпорядженням ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 р. №27/10/38-14,-

вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_2 до ФГ «Костянтин» про розірвання договору оренди земельної ділянки ,укладеного 25.07.2007 року і зареєстрованого 02.08.2007 р. у Великоновосілківському районному відділі Доецької регіональної філії Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 04-07-149-700191 та повернення земельної ділянки-відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Великоновосілківський районний суд в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя В.І.Єфименко