Ухвала

від 15.01.2015 по справі 22-ц/796/1855/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий 1 інстанції - Горкава В.Ю.

№22-ц/796/1855/2015 Доповідач - Борисова О.В.

Справа №757/30984/14-ц

м.Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року про залишення без задоволення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2014 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ майна, що є у спільній сумісній власності, а також подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на:

земельну ділянку в Закарпатській області, Мукачівський район, с. Синяк, кадастровий номер 2122755502:00:002:0282;

земельну ділянку в Закарпатській області, Мукачівський район, с. Синяк, кадастровий номер 2122755502:00:002:0341;

земельну ділянку в Закарпатській області, Мукачівський район, с. Синяк, кадастровий номер 2122755502:00:000:0013;

нежитлове приміщення група приміщень АДРЕСА_1;

автомобіль «SkodaOctavia»;

автомобіль «Volkswagen Passat»;

автомобіль «SuzukiJimny»;

автомобіль «Volkswagen Caddy».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності залишено без задоволення.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3, крім того на земельну ділянку в Закарпатській області, Мукачівський район, с. Синяк, кадастровий номер 2122755502:00:002:0282; земельну ділянку в Закарпатській області, Мукачівський район, с. Синяк, кадастровий номер 2122755502:00:002:0341; земельну ділянку в Закарпатській області, Мукачівський район, с. Синяк, кадастровий номер 2122755502:00:000:0013; нежитлове приміщення група приміщень АДРЕСА_1; автомобіль «SkodaOctavia»; автомобіль «Volkswagen Passat»; автомобіль «Suzuki Jimny»; автомобіль «Volkswagen Caddy».

Зазначає, що суд першої інстанції встановив, що між позивачем та відповідачем виникають спори про порядок користування і володіння земельними ділянками та приміщеннями. Угоди про поділ майна та спосіб виділення частки позивача із спільного майна не досягнуто.

Вказує, що існують реальні наміри відповідача відчужити майно на користь третіх осіб, чи вчинення відносно майна будь-яких інших правочинів, що матиме наслідки неможливості або ж утруднення виконання рішення суду, яке може бути ухвалене на користь позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення, осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без задоволення заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що доводи представника позивача про неможливість виконання рішення суду про поділ майна з огляду на те, що відповідач має намір відчужити вказане майно, суд першої інстанції вважав безпідставним та необґрунтованими, оскільки базуються на власному припущенні, та будь-яких даних та доказів у підтвердження того, що їх невжиття може утруднити виконання рішення позивачем суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 3 ст.152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи заява про забезпечення позову подана до суду 27 жовтня 2014 року разом із позовною заявою.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення доказів» №9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що представником позивача, будь яких доказів на підтвердження намірів відповідача відчужити спірне майно не надано. Також при подані позову та заяви про забезпечення позову представником позивача не було надано жодного правовстановлюючого документу щодо спірного майна, крім того, неможливо ідентифікувати автомобілі марки « Skoda Octavia»; «Volkswagen Passat»; « SuzukiJimny»; «Volkswagen Caddy» на які представник позивача просить накласти арешт ні за державним номерним знаком, ні за номером агрегатів.

Враховуючи наведене вище, колегія дійшла висновку про законність постановленої ухвали та безпідставність доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.312 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Отже, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: