Постанова

від 23.01.2015 по справі 826/19520/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2015 року 12:00 № 826/19520/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Т - Строй» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т - Строй» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Т - Строй») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 року №155926552210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 15 січня 2014 року.

У судове засідання 15 січня 2014 року з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість.

У порядку частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, що стало підставою для постановлення судом 15 січня 2014 року ухвали про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 09 по 15 жовтня 2014 року згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі направлення на перевірку від 08 жовтня 2014 року №2126/26-55-22-10 та відповідно до наказу №2929 від 08 жовтня 2014 року працівником відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Т - Строй» (код за ЄДРПОУ 36424421) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЮКК «Зевс» (код за ЄДРПОУ 37727193) за травень 2014 року, за результатами якої складений Акт від 22 жовтня 2014 року № 996/26-55-22-10/36424421 (далі - Акт перевірки).

Так, в тексті акту перевірки ТОВ «Т - Строй» зазначено, що в згідно даних автоматизованої системи «Перегляд результатів співставлення» АІС «Податковий блок» та додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість в травні 2014 року в розділі ІІ «Податковий кредит» встановлено формування податкового кредиту у загальній сумі 254785 грн., в т.ч. за рахунок контрагента ТОВ «ЮКК Зевс» в сумі ПДВ - 39394 грн.

Згідно бази даних АІС «Єдиний реєстр податковий накладних» встановлено, що за період діяльності у травні 2014 року ТОВ «ЮКК «Зевс» не зареєстровано в ЄРПН видані податкові накладні ТОВ «Т - Строй».

В ході проведення перевірки, суб'єкту господарювання вручено запит від 15 довтня 2014 року про надання первинних документів, проте станом на 15 жовтня 2014 року таких документів не надано.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно отриманих матеріалів від СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві встановлено, що в рамках кримінального провадження, внесеного 19 грудня 2012 року за №12012110100001496 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, проводяться заходи щодо розшуку ОСОБА_1, який, згідно установчих документів є директором ТОВ «ЮКК «Зевс».

Крім того, СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в рамках кримінального провадження №32014100090000050 від 27 лютого 2014 року ліквідовано «конвертаційний центр», а під час обшуку офісного приміщення ТОВ «ЮКК «Зевс» в рамках зазначеного кримінального провадження вилучено бухгалтерські документи та чорнові записи, печатки 46 суб'єктів господарської діяльності, в тому числі й ТОВ «ЮКК «Зевс», що підтверджують злочинну діяльність.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного включення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість 39394,00 грн.

11 листопада 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 22 жовтня 2014 року № 966/26-55-22-10/36424421 прийняла спірне податкове повідомлення - рішення №155926552210, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Т - Строй» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 59091,00 грн., в тому числі 39394,00 грн. - основний платіж, 19697,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, ТОВ «Т - Строй» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ЮКК «Зевс» підтверджуються первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства, а також перерахуванням грошових коштів за виконані роботи. Також, позивач посилається на презумпцію правомірності правочину, що, за відсутності рішення суду про визнання договорів, укладених з контрагентами, недійсними, свідчить про помилковість висновків податкових органів, викладених в акті. Крім того, ТОВ «Т - Строй» зауважує, що податкові накладні, виписані його контрагентом внаслідок в силу положень Податкового кодексу України не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому зазначені у них суми податку на додану вартість правомірно враховані під час розрахунку податкового кредиту із зазначеного податку.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки Акта перевірки позивача є правомірними та сформованими з урахуванням встановлення не проведення реєстрації контрагентом позивача податкових накладних за травень 2014 року на загальну суму 39394 грн.

Крім того, податковий орган зауважив на ненадання позивачем жодних пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «ЮКК «Зевс», не підтверджено даних податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Так, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року №10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за №185/24926, який набрав чинності 01 березня 2014 року та діяв до 01 грудня 2014 року (далі - Порядок №10), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою (пункт 8 Порядку №10).

Одночасно відповідно до положень пункту 6.3 Порядку №1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних, видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість або не проведення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначених законодавством випадках.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, зменшення суми податкового кредиту по податку на додану вартість зумовлено ненаданням останнім належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували правомірність врахування суми зазначеного податку, сплаченої ТОВ «ЮКК «Зевс».

Суд з таким висновком податкового органу погоджується та не приймає до уваги надані під час судового розгляду копії договорів, додатків до них, податкових накладних, платіжних доручень про сплату коштів, з огляду на таке.

Відповідно до положень п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Ані в адміністративному позові, ані під час розгляду справи по суті позивач не заперечував факту не надання під час перевірки належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували суму сплаченого ним податку на додану вартість у розмірі 39394,00 грн., враховану під час визначення податкового кредиту по названому податку, а в силу наведених вище положень Податкового кодексу України відповідач правомірно збільшив грошове зобов'язання по зазначеному податку.

З огляду на викладене, вимога позивача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 року №155926552210 задоволенню не підлягає

У той же час, суд вважає помилковим та не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України щодо врахування у складі податкового кредиту суми податку на підставі податкових накладних не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки в силу положень пункту 11 підрозділу 2 розділу ІІ ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить з 1 січня 2012 року понад 10 тисяч гривень.

Враховуючи те, що суми податку на додану вартість зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ «ЮКК «Зевс» у травні 2014 року становили менше 10 тисяч гривень, відповідні податкові накладені не підлягали реєстрації.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук