Рішення

від 26.01.2015 по справі 903/1269/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2015 р. Справа № 903/1269/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум - Фрукт"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Максимчук Ю.В., довір. б/н від 25.11.2014р.

від відповідача: Голошва В.Л., довір. б/н від 15.01.2014р.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача оголошувалась перерва до 16:00 год. для підготовки ним пояснень у зв'язку із поданими відповідачем запереченнями.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" (далі - Шацьке РТП) у позовній заяві та його представник в судовому засіданні просять визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.02.2013р., укладений між Шацьким РТП та ТзОВ "Преміум - Фрукт", а також зобов'язати останнього повернути Шацькому РТП майно на загальну суму 20 570 грн., передане на виконання договору купівлі-продажу від 18.02.2013р. згідно акту приймання-передачі від 19.02.2013р., мотивуючи тим, що на момент укладення оспорюваного договору все майно Шацького РТП перебувало під арештом, який був накладений ухвалою Шацького районного суду від 28.11.2012р. у справі №0317/1082/2012, на виконання якої ВДВС Шацького РУЮ 29.11.2012р. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування правової позиції позивач посилається на ч.1 ст.215, ч.1 ст. 203 та 216 ЦК України.

ТзОВ"Преміум - Фрукт" у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позовні вимоги вважають безпідставними з огляду на наступне:

- згідно постанови ВДВС від 29.11.2012р. Шацькому РТП було заборонено відчужувати будь-яке майно в межах суми боргу, а позивач володіє майном на декілька мільйонів гривень;

- 30.11.2012р. начальником ВДВС по цьому ж виконавчому проваджені було винесено постанову, якою припинено чинність арешту майна та коштів Шацького РТП та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду;

- 28.05.2014р. ухвалою господарського суду Волинської області порушено провадження у справі про банкрутство Шацького РТП, а тому із врахуванням норм ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" по даному предмету позову минув річний термін, протягом якого вказаним Законом передбачено право для звернення до суду. Крім того, зазначеним Законом передбачено, що з таким позовом може звернутись не підприємство-банкрут, а арбітражний керуючий або конкурсний кредитор, що у даному випадку не має місце.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Частиною першою ст. 328 ЦК України регламентовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 203 вказаного Кодексу містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, відповідно до зазначеної статті:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено судом оспорюваний договір купівлі-продажу від 18.02.2013р., предметом якого є розукомплектоване обладнання, був укладений між Шацьким РТП (продавцем) в особі колишнього директора Шепеля О.В. та ТзОВ"Преміум - Фрукт" (покупець) в особі директора Ковальова І.П. під час дії арешту всього майна Шацького РТП, застосованого ухвалою Шацького районного суду в якості забезпечення позову у цивільній справі №0317/1082/2012 за позовом громадянина Піковського О.Г. до Шацького РТП про стягнення заборгованості в сумі 490 647,31 грн. (а.с.12-13).

На підставі вказаної ухвали суду постановою ВДВС Шацького РУЮ від 29.11.2012р. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику Шацькому РТП та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику із допискою "лише в межах суми боргу", що фактично не відповідало ухвалі Шацького районного суду від 28.11.2012р., яка є обов'язковою для виконання.

29.11.2012р. в Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна та єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було зареєстровано обтяження у вигляді арешту всього рухомого та нерухомого майна Шацького РТП на підставі постанови ВДВС від 29.11.2012р., яка була винесена на підставі ухвали Шацького районного суду у справі №0317/1082/2012 (а.с.14)

Згідно листа начальника ВДВС Шацького РУЮ від 16.01.2015р. №03-20/1/34 постанова ВДВС від 29.11.2012р. про арешт майна ПрАТ "Шацьке РТП" станом на 18.02.2013р. (дата укладення оспорюваної уголи) була чинною.

Зазначеним спростовується твердження відповідача про те, що 30.11.2012р. було знято арешт з майна Шацького РТП на підставі постанови ВДВС Шацького РУЮ про закінчення виконавчого провадження. Відповідачем не надано доказів про зняття на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу обтяжень в державних реєстрах обтяжень.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" та Порядком реалізації арештованого майна передбачено примусову реалізацію майна Державним виконавцем.

Отже, здійснення боржником відчуження майна під час його арешту суперечить цивільному законодавству України, що є порушенням вимоги ч.1 ст.203 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як з'ясовано судом на момент вирішення спору отримане відповідачем по договору купівлі-продажу від 18.02.2013р. та акту прийому-передачі від 19.02.2013р. розукомплектоване обладнання не оплачено та знаходиться на зберіганні у позивача згідно договору відповідального зберігання від 19.02.2013р.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача суд вважає підставними та обґрунтованими належними доказами.

Посилання відповідача на те, що оскільки проти позивача 28.05.2014р. порушена справа про банкрутство, а оспорюваний договір укладений більш ніж за один рік, що передував порушенню справи про банкрутство, то позивач втратив право на звернення до суду з таким позовом, є помилковим з огляду на нижчевикладене:

Право на звернення до суду кожної особи на захист права у разі його порушення, невизнання або оспорювання закріплено в ст. 15 ЦК України.

Статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст.16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Оглядом матеріалів справи №903/395/14 про банкрутство ПрАТ "Шацьке РТП" встановлено, що ухвалою суду від 28.05.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство", визнано безспірні грошові вимоги Куріннова Геннадія Володимировича до ПрАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" в сумі 1 705 538 грн. 25 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 20.09.2014 року, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Бойка Сергія Васильовича.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 29.05.2014 року за №4249, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року припинено повноваження розпорядника майна приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" - арбітражного керуючого Бойка Сергія Васильовича, розпорядником майна призначено Василюка Ігоря Миколайовича.

На момент подачі позову та розгляду справи директором Шацького РТП є Боярчук С.К., заява про його відсторонення як керівника боржника судом по суті не розглянута.

Отже, позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна підписана уповноваженою особою.

За змістом статтей 256-258 ЦК України на позови із вказаним предметом поширюється загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Наведена відповідачем у відзиві на позов редакція ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосується заяв про визнання недійсними правочинів, поданих у межах провадження в справах про банкрутство боржника, які розглядаються господарським судом у порядку передбаченому ГПК України з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 4 1 ГПК України).

Керуючись ч.1 ст.203, ст.215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.02.2013 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум - Фрукт".

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум - Фрукт" повернути Приватному акціонерному товариству "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" товари отримані по договору купівлі-продажу від 18.02.2013р. та акту приймання-передачі розкомплектованого бувшого у використанні обладнання від 19.02.2013р. на загальну суму згідно договору 20 570 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум - Фрукт" на користь Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" витрати по судовому збору в сумі 3 045грн.

Повний текст рішення складено

26.01.2015

Суддя В. Л. Слупко