Рішення

від 16.01.2015 по справі 910/25997/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25997/14 16.01.15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГофроПак" доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" простягнення 110 112,45 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Дашкевич О.І. - головний бухгалтер; від відповідача:Сотник М.М. - юрисконсульт;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГофроПак" (надалі - ТОВ "ГофроПак") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (надалі - ДТГО "Південно-західна залізниця") про стягнення 110 112,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №ПЗ/Л-141523/НЮ в порушення умов якого, відповідач не в повному обсязі розрахувався за виконані позивачем роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 100 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 121,81 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 502,10 грн. та 3% річних у розмірі 488,54 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. порушено провадження у справі №910/25997/14, розгляд справи призначено на 17.12.2014 р.

17.12.2014 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2014 р. через загальний відділ суду було подано витребувані документи.

17.12.2014 р. представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2014 р. через загальний відділ суду було подано витребувані документи та відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" знаходиться у процедурі реорганізації, а тому відповідно до приписів ч. 8 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" кредиторська заборгованість не може бути стягнута з відповідача в примусовому порядку.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, в судовому засіданні 17.12.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 16.01.2015 р.

15.01.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення згідно змісту яких проти тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву заперечує вказуючи на їх необґрунтованість та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 16.01.2015 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання від 16.01.2015 р. з'явився, надав додаткові документи, проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 16.01.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2014 р. між ТОВ "ГофроПак" (підрядник) та ДТГО "Південно-західна залізниця" (замовник) було укладено Договір №ПЗ/Л-141523/НЮ (надалі - "Договір").

Згідно з п. 1.1 Договору підрядник у відповідності з цим договором зобов'язується здійснити монтаж металевої огорожі (влаштування огородження клумб та лавок на вокзалі станції Вінниця). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу, виконану підрядником відповідно до договору і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підряднику (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт за цим договором визначається відповідно до договірної ціни (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору і складає 128 070,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 21 345,00 грн.

Термін виконання робіт по даному договору - 30 робочих днів з дня підписання договору обома сторонами (п. 3.1 Договору). Закінчення робіт - це дата підписання актів приймання всіх виконаних робіт по договору (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що термін виконання робіт може бути змінений за погодженням обох сторін, при виникненні обставин щодо неможливості проведення робіт.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Договору розрахунки за виконані роботи по даному договору здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату протягом 10 банківських днів з дня підписання актів приймання виконаних робіт.

Термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2014 р., але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 1.1.11.2 Договору).

Із матеріалів справи, а саме актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) вбачається, що у вересні 2014 р. позивачем на виконання умов Договору, було виконано підрядні роботи (монтаж металевої огорожі (влаштування огородження клумб та лавок на вокзалі станції Вінниця)) на загальну суму 106 969,01 грн.

29.10.2014 р. відповідач виконуючи свої зобов'язання за Договором здійснив часткову оплату вартості виконаних підрядних робіт у розмірі 6 969,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1169 від 29.10.2014 р. та банківською випискою з особового рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі Договору робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості у розмірі 100 000,00 грн.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору, він за своєю правовою природою є Договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), платіжним дорученням №1169 від 29.10.2014 р., банківською випискою з особового рахунку позивача та актом звірки взаємних розрахунків підписаного сторонами станом на 17.12.2014 р.) підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за Договором на загальну суму 106 969,01 грн., часткова оплата виконаних позивачем робіт та існування заборгованості відповідача у розмірі 100 000,00 грн.

Згідно із п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що замовник здійснює оплату протягом 10 банківських днів з дня підписання актів приймання виконаних робіт.

Отже, грошове зобов'язання відповідача по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) від 05.09.202014 р. мало бути виконано по 19.09.2014 р. (включно).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 100 000,00 грн. за виконані згідно Договору роботи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ДТГО "Південно-західна залізниця" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено, а тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

При цьому, господарський суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що до ДТГО "Південно-західна залізниця" не застосовуються положення чинного законодавства стосовно права кредиторів вимагати сплати грошових коштів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Постановою №200 від 25.06.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до вказаної Постанови до підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", також віднесено ДТГО "Південно-західна залізниця".

Наразі, обґрунтовуючи свої твердження, відповідач посилається на приписи Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

У преамбулі наведеного нормативно-правого акту визначено, що останній визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Частиною 8 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що під час утворення товариства, формування його статутного капіталу та припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України і підприємств залізничного транспорту, у тому числі, під час відступлення права вимоги, переведення боргу, проведення реорганізації, не застосовуються положення законодавства щодо: необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємств залізничного транспорту; проведення екологічного аудиту підприємств залізничного транспорту.

У даному випадку відповідач посилається на неможливість застосування до останнього норм чинного законодавства стосовно права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Однак, суд зазначає, що положення наведеної норми не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки фактично вимоги позивача ґрунтуються на тому, що строк виконання ДТГО "Південно-західна залізниця" своїх зобов'язань за Договором №ПЗ/Л-141523/НЮ від 27.06.2014 р. настав. Саме наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним спором, тоді як вказаною відповідачем нормою визначено, що підставою виникнення кредиторських вимог, до яких не застосовуються приписи чинного законодавства, є саме реорганізація підприємства.

Одночасно, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що приписами Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" ніяким чином не нівелюється обов'язок замовника виконувати свої договірні зобов'язання в строки, передбачені умовами укладеного між контрагентами договору.

Наразі, за висновками суду, невиконання замовником своїх обов'язків з оплати робіт фактично призводить до порушення прав та інтересів виконавця, як особи, що належним чином виконала прийняті на себе за Договором №ПЗ/Л-141523/НЮ від 27.06.2014 р. обов'язки.

Господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У статті 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

При цьому, судом також прийнято до уваги, що вже після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідачем вносилась плата за Договором №ПЗ/Л-141523/НЮ від 27.06.2014 р., що фактично свідчить про визнання вказаною особою наявності заборгованості та обов'язку оплатити виконані позивачем роботи.

Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ГофроПак" до ДТГО "Південно-західна залізниця" про стягнення основного боргу у розмірі 100 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 121,81 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 502,10 грн. та 3% річних у розмірі 488,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі статті 3 вказаного нормативно-правового акту вбачається, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

У пункті 6.2 Договору зазначено, що при незабезпеченні замовником своєчасної оплати за фактично виконані роботи він сплачує підряднику пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період заборгованості.

За порушення відповідачем строків оплати прийнятих робіт відповідачем нараховано пеню за період з 22.09.2014 р. по 18.11.2014 р. у розмірі 4 121,81 грн.

Здійснивши перевірку представленого позивачем до матеріалів справи розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а вимоги про стягнення з ДТГО "Південно-західна залізниця" пені в розмірі 4 121,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором позивачем за період з 22.09.2014 р. по 18.11.2014 р. було нараховано 3% річних у розмірі 488,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 502,10 грн. за період з вересня по жовтень 2014 р.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 488,54 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" №62-97р. від 03.04.1997 р. та Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця . Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нарахування інфляційних втрат здійснено за вересень та жовтень 2014 р., що на думку суду є помилковим, оскільки як встановлено судом грошове зобов'язання відповідачем мало бути виконане 19.09.2014 р. включно, а тому з урахуванням рекомендацій наведених у листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 р. нарахування інфляційних втрат починається з жовтня 2014 р., а не з вересня як визначено позивачем.

При цьому, у вказаному вище листі зазначено, що якщо погашення заборгованості відбулось з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В даному випадку відповідачем часткове погашення заборгованості було здійснено 29.10.2014 р., а тому нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись також з урахуванням жовтня 2014 р.

Проте, так як можливості нарахування інфляційних втрат двічі в одному місяці законодавством не передбачено, а позивачем розрахунок здійснено лише по жовтень 2014 р. включно, суд не знаходить підстав для виходу за межі позовних вимог (нарахування інфляційних втрат за більший період ніж визначено позивачем) та задовольняє вимоги про стягнення інфляційних втрат частково у розмірі 2 567,26 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДТГО "Південно-західна залізниця" на користь ТОВ "ГофроПак" суми заборгованості у розмірі 100 000,00 грн., пені у розмірі 4 121,81 грн., 3% річних у розмірі 488,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 567,26 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГофроПак" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГофроПак" (21000, м. Вінниця, вул. Промислова, 6; ідентифікаційний код 31743534) основну заборгованість у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4 121 (чотири тисячі сто двадцять одна) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 567 (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 2 143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 54 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано - 21.01.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко