Рішення

від 20.01.2015 по справі 910/29417/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/29417/14 20.01.15 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПМ Груп" простягнення 4 980 грн 32 коп. Представники сторін: від позивача:Карпенко І.В., довіреність від 10.06.2014 від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ Груп" заборгованості за договором поставки товару №322/14 від 16.06.2014 у розмірі 4 980 грн 32 коп., в тому числі: 3 616 грн 42 коп. основного боргу, 38 грн 06 коп. 3% річних, 274 грн 39 коп. інфляційних втрат, 328 грн 17 коп. пені та 723 грн 28 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМ Груп" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки товару №322/14 від 16.06.2014 належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 3 616 грн 42 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем нараховано 38 грн 06 коп. 3% річних, 274 грн 39 коп. інфляційних втрат, 328 грн 17 коп. пені та 723 грн 28 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2014 порушено провадження у справі № 910/29417/14, розгляд справи призначений на 20.01.2015.

В судове засідання 20.01.2015 з'явився представник позивача, надав документи для приєднання до матеріалів справи на вимогу ухвали суду; надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 20.01.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.12.2014 не виконав, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 20.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПМ Груп" (покупець за договором) укладено договір поставки №322/14, відповідно до умов якого постачальник поставляє і передає у власність покупця ,а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої в асортименті ,партіями згідно накладних, на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 9.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015.

Поставка товару здійснюється силами, засобами і за рахунок постачальника безпосередньо на склад покупця за адресою м. Київ, вул. Басейна, 10 (п. 2.1. договору). Розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дати поставки (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару №322/14 від 16.06.2014 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму : 3 616 грн 42 коп., що підтверджується наступними підписаними видатковими накладними:

№ РН-0021152 від 25.07.2014 на суму 1 452 грн 67 коп.;

№ РН-0021358 від 29.07.2014 на суму 671 грн 76 коп.;

№ РН-0023683 від 19.08.2014 на суму 381 грн 46 коп.;

№ РН-0024153 від 21.08.2014 на суму 1 110 грн 53 коп.,

належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару. Позивач вказує, що станом на 20.01.2015 за Відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 3 616 грн 42 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки товару №322/14 від 16.06.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 3 616 грн 42 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 3 616 грн 42 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 38 грн 06 коп. 3% річних, 274 грн 39 коп. інфляційних втрат, 328 грн 17 коп. пені та 723 грн 28 коп. штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 7.1. договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім того, пункт 7.1. договору дає право постачальнику нараховувати покупцю додатково до пені 20% штрафу від простроченої оплати у разі прострочення оплати на строк більше, ніж на 60 днів.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 7.1. договору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 20% штрафу, інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ Груп" (01021, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, оф. 43, ідентифікаційний код 37265706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16, ідентифікаційний код 31566495) заборгованість у розмірі 3 616 (три тисячі шістсот шістнадцять) грн 42 коп. основного боргу, 38 (тридцять вісім) грн 06 коп. 3% річних, 274 (двісті сімдесят чотири) грн 39 коп. втрат від інфляції, 328 (триста двадцять вісім) грн 17 коп. пені та 723 (сімсот двадцять три) грн 28 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.01.2015

Суддя Н.Б. Плотницька