Рішення

від 20.01.2015 по справі 922/5737/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 922/5737/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Приватної фірми "Вільшана" смт. Вільшани до Відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації смт. Нова Водолага про стягнення коштів в сумі 55288,11грн. за участю представників сторін:

від позивача:Колеснік О.Р. - директор, Колєснік І.А. - дог.від 30.09.14.

від відповідача: Горох О.М. - дов. від 28.08.12.

Позивач, Приватна фірма "Вільшана", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 55288,11грн. за договором про виконання робіт за кошти з місцевого бюджету №6 від 24.05.2013 року, із яких сума боргу - 45388,45грн., 3% річних - 1275,85грн., інфляційні витрати - 8623,81грн.

В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати виконаних робіт.

Відповідач, Відділ освіти Нововодолазької районної державної адміністрації, позов визнав частково, а саме: в сумі основного боргу в розмірі 45388,45 грн. Проти задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат заперечує, вважає таки вимоги безпідставними та необгрунтованими.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно дослідивши матеріали справи і надані докази, суд встановив наступне.

Відділом освіти Нововодолазької районної державної адміністрації (замовник) та Приватною фірмою "Вільшана" (підрядник) 24.05.2013 року укладено договір №6 про виконання робіт за кошти з місцевого бюджету (далі - договір).

За умовами договору підрядник зобов'язався у 2013 році виконати замовникові роботи, а замовник прийняти і оплатити виконання капітального ремонту каналізації та сантехнічного обладнання в Ліпкуватівському НВК за адресою: с. Ліпкуватівка, площа ім. Доценка Нововодолазького району(п.1.1 договору). Згідно з п.1.2 договору обсяги виконаних робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 3.1 договору встановлена його ціна в розмірі 127176,00грн. Відповідно до п.3.2. договору замовник перераховує аванс в розмірі 30% в сумі 38152,00грн. для придбання матеріалів. Сторони у договорі передбачили можливість зменшення ціни договору за взаємною згодою сторін (п.3.3. договору). У відповідності до п.4.1. договору розрахунок проводиться шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок підрядника коштів замовником після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Сторонами у п. 7.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором вони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Як стверджує позивач та вбачається із наданої до матеріалів справи копії акту звірки взаємних розрахунків сторін від 21.11.2014 року (арк.45) відповідач здійснив авансові платежі на суму 31485,55грн.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт №1 від 10.12.2013 року, підписаного сторонами без застережень, сума виконаних робіт склала 77458,00грн.

Суд перевірив зазначений акт приймання виконаних робіт та дійшов висновку про те, що він підписаний сторонами саме на підставі договору №6 про виконання робіт за кошти з місцевого бюджету від 24.05.2013 року, а відомості, зазначені у цьому акті щодо дати укладення договору - 05 липня 2013 року - є помилковими, про що зазначено сторонами у судовому засіданні.

Позивач стверджує про те, що ним зобов'язання за договором виконані повністю, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт належним чином не виконав, з огляду на що за ним утворилась заборгованість в сумі 45388,45грн.

Сторонами був підписаний акт взаємних розрахунків від 21.11.2014 року, із якого вбачається кредиторська заборгованість відповідача за вказаним договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 ЦК України, статті 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Беручи до уваги викладене, та з огляду на надані до матеріалів справи докази, господарський суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 45388,45грн. є обгрунтованою, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний відповідачем.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано належних доказів, в підтвердження прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, тому вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, враховуючи те, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується із місцевого бюджету, та не є розпорядником коштів, тому вимоги позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката залишені судом без задоволення.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Дзержинського,4, код ЄДРПОУ 02146452) на користь Приватної фірми "Вільшана" (62360, Харківська область, Дергачівський район, смт. Вільшани, вул. Козакевича, 64-Б, код ЄДРПОУ 21236103) заборгованість в сумі 45388,45грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1499,86грн.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у встановленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 23.01.2015 р.

Суддя М.В. Калантай