Рішення

від 20.01.2015 по справі 922/5501/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 922/5501/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "МТС Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОСІНЬ" про стягнення заборгованості в розмірі 11179,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - Хрупа Л.І. за довіреністю № 0065/14 від 10.02.2014 р.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "МТС Україна", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Осінь", м. Харків стягнення заборгованості в розмірі 11179,83 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов`язків за Договорами про надання послуги мобільного зв"язку, в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем телекомунікаційних послуг за наступними договорами: №5525023 від 29.07.2010 року, а також додаткову угоду до нього №5291241 від 30.08.2012 року; № 5525028 від 29.07.2010 року; № 5524982 від 29.07.2010 року; № 5525017 від 05.12.2002 року; № 5525010 від 22.04.2002 року; № 5525019 від 02.02.2004 року; № 5525026 від 29.07.2010 року; № 5525025 від 29.07.2010 року., з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 625, 629 Цивільного Кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 10 355,91 грн., суму заборгованості по сплаті збору до пенсійного фонду України в розмірі 248,52 грн. суму заборгованості за договірною санкцією у розмірі 575,40 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 22.12.2014 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2014 року розгляд справи було відкладено на 20.01.2015 року о 10:30 год.

До господарського суду Харківської області 20.01.2015 року від представника позивача надійшли пояснення по справі (вх. № 1763), які були прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 14.01.2015 року повернулась ухвала суду від 01.12.2014 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, офіс. 660. Саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем було укладено наступні договори про надання телекомунікаційних послуг:

• №5525023 від 29.07.2010 року, а також додаткову угоду до нього №5291241

від 30.08.2012 року;

• № 5525028 від 29.07.2010 року;

• № 5524982 від 29.07.2010 року;

• № 5525017 від 05.12.2002 року;

• № 5525010 від 22.04.2002 року;

• № 5525019 від 02.02.2004 року;

• № 5525026 від 29.07.2010 року;

• № 5525025 від 29.07.2010 року.

Згідно з умовами договорів, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги мобільного зв'язку відповідно до Правил користування мережами мобільного зв'язку та тарифів позивача, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг за тарифами позивача, які є невід'ємною частиною договору в строк до 15 числа місяця ( п.3.3 договору про надання послуг мобільного зв'язку, наступного за розрахунковим. Також, сторони домовились, що кількість та вартість наданих послуг у розрахунковому періоді, визначається у відповідності до показників належних позивачу засобів виміру. Розрахунки за надані послуги та авансові внески відповідач мав сплачувати готівкою або за рахунок карток оплати. За наявності авансу рахунки повинні були сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Відповідачу було надано особовий рахунок №1.12296149.

Позивач свої зобов'язання за вказаними договорами виконав належним чином та у період з 01.12.13 р. по 25.05.14 р. надав відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 11179,83 грн., що підтверджується відповідним звітом про баланс особового рахунку абонента, та відповідними щомісячними рахунками.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 11179,83 грн., що складається з заборгованості за послуги зв'язку - 10355,91 грн., договірної санкції - 575,40 грн., суму заборгованості по сплаті збору до Пенсійного фонду України у розмірі 248,52 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на момент розгляду справи відповідач в порушення домовленості сторін прийняті послуги за договором до нього не сплатив, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договорами про надання послуг телекомунікаційних послуг: №5525023 від 29.07.2010 року, а також додаткову угоду до нього №5291241 від 30.08.2012 року; № 5525028 від 29.07.2010 року; № 5524982 від 29.07.2010 року; № 5525017 від 05.12.2002 року; № 5525010 від 22.04.2002 року; № 5525019 від 02.02.2004 року; № 5525026 від 29.07.2010 року; № 5525025 від 29.07.2010 року.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Так, відповідно до п.1.3 додаткової угоди до договору, забезпеченням виконання зобов'язання абонента перед Оператором не відмовлятись від договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг мобільного зв'язку за договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо абонент відмовляється від договору та/або від додаткової угоди, зокрема - від послуг мобільного зв'язку, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1. цієї додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання Оператором своїх зобов'язань згідно з основним договором), або коли дія договору достроково припиняється на підставі п. 5.2. договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь Оператора договірної санкції в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановленого п.1.1 цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії. Загальний строк позовної давності до вимоги про стягнення договірної санкції встановлюється у три роки, відповідно до ст. 259 ЦК України. Початок перебігу позовної давності визначається згідно з цивільним законодавством України.

Таким чином, сторони при укладанні договору та додаткової угоди погодили між собою встановлення такої відповідальності у вигляді договірної санкції, яка нараховується у розмірі 2,74 грн. за кожний день, що залишився до закінчення терміну дії додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Відповідно до п.1.1. додаткової угоди № 5525023, її укладено 30.08.2012р. на 730 днів, а припинено - 24.05.2014. Отже, період дії цієї додаткової угоди становить 730 календарних дні, з яких протягом 633 днів відповідач користувався наданими послугами, з них 113 дні надання послуг відповідачеві було тимчасово обмежено в зв'язку з наявністю в нього заборгованості. Таким чином, кількість днів до закінчення терміну дії додаткової угоди становить 210 день (730-633+113 =210).

Виходячи з положень п. 1.1. та 1.3 додаткової угоди договірна санкція нараховується наступним чином: (730 (строк дії договору) - 633 (термін користування зв'язком) + 113 (період, коли послуга була тимчасово обмежена ) * 2,74 грн. = 575,40 грн.

Таким чином, загальний розмір договірної санкції за укладеним договором становить 575,40 грн.

Також позивачем заявлена до стягнення з відповідача заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 248,52 грн., яка нарахована позивачем відповідно до п.11 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове пенсійне страхування" та підтверджується копією звіту про баланс з особистого рахунку відповідача, матеріалами справи.

Так, згідно з п. 15-12, 15-14, 15-15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ №1740 від 03.11.98 р., збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачують підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується у розмірі 7,5 відсотка вартості будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплаченої споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку сплачується платниками збору оператору одночасно з оплатою ними зазначених послуг.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за надані послуги, або документів, що спростовували б викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 11179,83 грн., що складається з заборгованості за послуги зв'язку - 10355,91 грн., договірної санкції - 575,40 грн., суму заборгованості по сплаті збору до Пенсійного фонду України у розмірі 248,52 грн. є обґрунтованими, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129, Конституції України, ст.ст. 204, 509, 512, 513, 514, 516, 526, 530, 610, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44 - 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОСІНЬ" (код ЄДРПОУ 14110979 адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, офіс 660, р/р 26003000131332 в Філія АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618) на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, п/р 26003439892 в „Райффайзен Банк Аваль" м. Києва МФО 300805, код ЄДРПОУ 14333937) - 10355,91 грн., договірної санкції - 575,40 грн., суму заборгованості по сплаті збору до Пенсійного фонду України у розмірі 248,52, 1827,00 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/5501/14