Рішення

від 22.01.2015 по справі 917/2649/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 р. Справа №917/2649/14

за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", вул. П.Комуни, 40-а, м. Полтава, Полтавська область,36000

до Житлово-будівельного кооперативу "Котельник", вул. Курчатова, 6, м. Полтава, Полтавська область,36023

про стягнення 37 288,73 грн. боргу

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Лукашенко В.Р. дов. б/н від 27.12.2014 року

від відповідача : Мамедова О.П. (керівник підприємства) паспорт Серія Ко 828354 виданий Київським РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській обл.

В судовому засіданні 22.01.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив про дату виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 37 288,73 грн. заборгованості за Договором № 118-1 про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення від 01.10.2010р., яка складається з: 30921,97 грн. основного боргу, 5316,50 грн. інфляційних, 1050,27 грн. 3% річних.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на скрутний фінансовий стан кооперативу, що виник в зв'язку з несплатою споживачами комунальних послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01 жовтня 2010 року між Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (водоканал, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "Котельник" (абонент, відповідач) було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №118-1 (арк. с. 8-9).

Згідно з п. 1.2. договору водоканал зобов'язався надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.

Об'єкт користування послугами: житловий будинок, вул. Курчатова, 6 (п.1.4. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору абонент сплачує рахунки за надані послуги до першого числа перед наступним розрахунковим періодом.

Крім того, між позивачем та відповідачем 21.02.2011 року було укладено угоду про погашення заборгованості (арк. с. 13). Відповідно до умов якої погашення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення станом на 21 лютого 2011 року в сумі 48198,53 грн. сплачується до 28.02.2013 року згідно графіку. Поточні платежі сплачуються по договору 118-1 про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення від 01.10.2010р.

Взяті на себе договірні зобов'язання позивач виконав у повному обсязі. Проте, відповідач оплату за спожиті послуги проводив не вчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість, за надані позивачем послуги в сумі 30921,97 грн., яка виникла за період з 31.01.2013 р. по 01.12.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2014 року позивач звертався до відповідача з претензією № 1-414 щодо сплати 30921,97 грн. заборгованості за надані послуги (а. с. 17). Проте, докази сплати заборгованості в сумі 30921,97 грн. у матеріалах справи відсутні.

Крім того в матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.12.2014 року ( арк. с. 53), за яким сума боргу відповідача на той час становила 30921,97 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичного надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Даний акт звірки доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за надані послуги, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 30921,97 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1050,27 грн. за період з 05.02.2013 року по 30.11.2014 року та інфляційні в сумі 5316,50 грн. за період з 05.02.2013 року по 30.11.2014 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1050,27 грн. та інфляційних в сумі 5316,50 грн. суд визнає правомірними.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані в частині стягнення 30921,97 грн. основного боргу, 1050,27 грн. 3% річних, 5316,50 грн. інфляційних, підтверджуються наявними доказами і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача з посиланням на свій скрутний фінансовий стан, що виник в зв'язку з несплатою споживачами комунальних послуг судом, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договорів та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити .

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Котельник" (вул. Курчатова, 6, м. Полтава, Полтавська область,36023, ідентифікаційний код 21063016) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (вул. П.Комуни, 40-а, м. Полтава, Полтавська область,36000, р/р 260024908001 філія ПРУ "Банк Фінанси та кредит", МФО 331832, ідентифікаційний код 03361661) 30921,97 грн. основного боргу, 1050,27 грн. 3% річних, 5316,50 грн. інфляційних, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.01.2015 р.

Суддя Тимощенко О.М.