Рішення

від 20.01.2015 по справі 922/5786/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р.Справа № 922/5786/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Група Енергія Україна", м. Харків до ТОВ "Ярмаш Україна", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Моісеєнко О.М.дов. № 10-07/2014 від 10.07.2014р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Енергія Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмаш Україна" основний борг в сумі 261630,00 грн., 46308,51 грн. пені, 3% річних в сумі 8020,93 грн., інфляційні втрати в сумі 57035,34 грн. та 7459,88 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором поставки № 1/8 від 15.08.12 р.

19.01.15 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№ 1699). Доказів направлення вказаної заяви на адресу відповідача не надано.

В п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Оскільки у своїй заяві про уточнення позовних вимог позивач збільшує заявлений до стягнення розмір 3% річних, суд розцінює вказану заява як заяву про збільшення розміру позовних вимог. В той же час, позивачем доказів доплати судового збору не надано.

Враховуючи викладене, суд не приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог та продовжує розгляд справи без її урахування.

Представник позивача в судовому засіданні 20.01.15 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 99).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.08.2012 року між ТОВ "Група Енергія України" (позивач, продавець) та ТОВ "Ярмаш Україна" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки №1/8 (далі - договір)(а.с. 15-18), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити на умовах договору товар - подрібнювач кормів "Елікор". Найменування, асортимент та кількість продукції зазначено в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Загальна вартість продукції, яка підлягає поставці по даному договору, складає 3000000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 20%, але може бути збільшена або зменшена за згодою сторін на період дії договору.

В п. 3.3 договору визначені умови поставки - самовивіз.

Відповідно до п. 3.5 договору, відповідач зобов'язаний надати довіреність на отримання товару.

На виконання умов договору, позивачем у період з 21.08.12 р. по 16.10.13 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1826341,20 грн., що підтверджується видатковими накладними, які узгоджені, підписані сторонами та довіреностями, які видав відповідач, а саме: видаткова накладна №РН-0000085 від 16.10.2013 року на 39299,90 грн., видаткова накладна №РН-0000069 від 22.08.2013 року на 61339,70 грн., довіреність №42 від 21.08.2013 року; видаткова накладна №РН-0000067 від 15.08.2013 року на 121349,40 грн., довіреність №40 від 15.08.2013 року; видаткова накладна №РН-0000066 від 09.08.2013 року на 29 440,00 грн., довіреність №34 від 01.11.2012 року; видаткова накладна №РН-0000046 від 21.06.2013 року на 18 768,00 грн., довіреність №28 від 21.06.2013 року; видаткова накладна №РН-0000076 від 18.12.2012 року на 37024,20 грн.; видаткова накладна №РН-0000072 від 11.12.2012 року на 353000,00 грн., довіреність №44 від 11.12.2012 року; видаткова накладна №РН-0000066 від 02.11.2012 року на 386600,00 грн., довіреність №35/2 від 08.08.2013 року; видаткова накладна №РН-0000063 від 25.10.2012 року на 182958,00 грн., видаткова накладна №РН-00046 від 21.08.2012 року на 355512,00 грн., довіреність №1 від 20.08.2012 року та видаткова накладна №РН-0049 від 24.09.2012 року на 241050,00 грн., довіреність б/н від 04.09.2012 року (а.с. 26-44).

Відповідно до п. 5.2 договору, розрахунки за продукцію здійснюються по факту доставки продукції до відповідача в термін до 3 календарних днів.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату в сумі 1564711,20 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень (а.с. 45-77), внаслідок чого заборгованість відповідача склала 261630,00 грн.

17 та 30 липня 2014 року позивач направив на адресу відповідача претензії-вимоги №23-01/2014 від 23.01.2014 року (а.с. 92) та №22-07/2014 від 22.07.2014 року (а.с. 86), що підтверджується відповідними описами та копіями фіскальних чеків.

Проте, відповідач ніяким чином на вказані претензії не відреагував, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони в спірному договорі домовились (п. 5.2), що розрахунки за продукцію здійснюються по факту доставки продукції до відповідача в термін до 3 календарних днів.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач 261630,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за спірним договором поставки, зокрема, з 25.08.12 р. по видатковій накладній №РН-00046 від 21.08.2012 року та з 20.10.13 р. по видатковій накладній №РН-0000085 від 16.10.2013 року.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 261630,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 46308,51 грн. пені, 3% річних в сумі 8020,93 грн. та інфляційні втрати в сумі 57035,34 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В п. 7.2 договору поставки встановлено, що за порушення строку розрахунків за поставлену продукцію, покупець (відповідач) зобов'язаний виплатити пеню продавцю (позивачу) в розмірі 0,1% вартості поставленої продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що позивач нараховує пеню на заборгованість в сумі 261630,00 грн. за період з листопада по квітень 2014 року, що порушує припис частини 6 ст. 232 ГК України. Так, зобов'язання з оплати товару по останній видатковій накладній №РН-0000085 від 16.10.2013 року мало бути виконано до 20.10.13 р., отже, позивач мав право нараховувати пеню на заборгованість по вказаній видатковій накладній з 20.10.13 р. по 20.04.2014 р. Крім того, позивач у формулі застосовує пеню в розмірі 0,1% вартості поставленої продукції за кожен день прострочення, що більше подвійної ставки НБУ.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені такою, що підлягає частковому задоволенню на суму 318,71 грн., а саме за період з 01.04.2014 р. по 20.04.2014 р. по видатковій накладній №РН-0000085 від 16.10.2013 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8020,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 57035,34 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярмаш Україна" (61064, м. Харків, вул. Наріманова, 1-А, код ЄДРПОУ 36624980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Енергія Україна" (61010, м. Харків, вул. Гордієнківська, 10, кім. 7/1, код ЄДРПОУ 33677207) основний борг в сумі 261630,00 грн., 318,71 грн. пені, 3% річних в сумі 8020,93 грн., інфляційні втрати в сумі 57035,34 грн. та 6540,09 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.01.2015 р.

Суддя Т.В. Інте