Рішення

від 22.01.2015 по справі 910/25070/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25070/14 22.01.15 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миг Трейд"

про захист виключного права шляхом стягнення 91 350,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Григоренко А.А. за дов. № б/н від 01.01.2014 р.;

від відповідача: Риченко В.В. за дов. № б/н від 01.04.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миг Трейд" про захист виключного права шляхом стягнення 91 350,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.12.2014 р.

У судовому засіданні 02.12.2014 р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 02.12.2014 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 02.12.2014 р. оголошувалась перерва до 15.01.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2015 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача подав клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 15.01.2015 р. оголошувалась перерва до 22.01.2015 р.

16.01.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

19.01.2015 р. від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.01.2015 р. підтримав раніше подані клопотання про витребування документів.

Представник позивача заперечив проти витребування вказаних документів та зазначив, що належним чином засвідчені копії витребуваних документів містяться у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши документи, наявні у матеріалах справи, суд зазначає, що відповідачем не доведено своїх сумнівів щодо належності та достовірності копії документів, які додані позивачем до позовної заяви, у зв'язку із чим подане клопотання залишається без розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" є власником виключних майнових прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь», а також всі його елементи та складові частини.

Відповідно до умов Договору авторського замовлення № ОК-2/2008 від 01.04.2008 року та Службового завдання № 1/МиМ-С1 від 12.05.2008 року були створені аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь» та одночасно всі його складові частини та елементи, в тому числі персонаж «Маша».

В результаті творчої діяльності автора (авторів) аудіовізуального твору, його частин та елементів персонажі набувають певні риси своєї власної особистості, які ототожнюють персонаж серед інших вигаданих персонажів: ім'я, зовнішній вигляд, особливості характеру та темпераменту, характерний одяг, вимови, колір очей тощо та ідентифікують його як об'єкт авторського права.

Наявність таких рис робить персонаж, як об'єкт авторського права, оригінальним, впізнаним і, в свою чергу, здатним бути об'єктом комерційного обороту, засобом індивідуалізації виробника або його продукції, оскільки виступає як оригінальний та такий, що може самостійно існувати у часі та просторі.

Відповідно до пункту 1.1. Договору №010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір від 08.06.2010р., позивач набув виключні права на аудіовізуальний твір - серіал «Маша і Мєдвєдь», основні ідентифікаційні характеристики якого передбачені Додатками, які є невід'ємними додатками до Договору (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2 Додатку № 1 до Договору №010601-МиМ від 08.06.2010р. передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір передаються в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включно, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в таких Додатках до Договорів.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Таким чином, ТОВ «Маша і Мєдвєдь» є власником виключних прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь» та на його частини, в тому числі персонаж «Маша», що може використовуватися самостійно і який в силу статті 9 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» охороняється як твір відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Як зазначає позивач, 01.09.2014 р. в магазині, що належить відповідачу та розташований за адресою: м. Київ, вул. Я.Коласа, 25, здійснювалася реалізація (продаж, розповсюдження) товару - дитячої парасольки з малюнками, в структурі якого використано без дозволу TOB «Маша і Мєдвєдь» зображення персонажів з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь».

Реалізація вказаного товару підтверджується фіскальним чеком № 0000007126 від 01.09.2014 р.

При цьому, позивач стверджує, що ним не надавався відповідачу будь-який дозвіл на використання ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», ні його частин; між позивачем та відповідачем не укладалось жодних договорів на використання зазначеного персонажу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до п. 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» встановлено, зокрема, що контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що доданими до позовної заяви копіями документів належним чином не підтверджується набуття позивачем права власності на виключні майнові права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша і Мєдвєдь», а також всі його елементи та складові частини. Крім того, відповідач вважає недоведеним придбання представником позивача вказаного товару.

Проте, такі твердження відповідача спростовуються даними до позовної заяви копіями документів, які суд вважає належними та допустимими доказами у даній справі.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 91 350,00 грн. компенсації (з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат за кожне використання кадрів з мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь»).

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення заявленої позивачем компенсації у розмірі 12 180,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за допущене порушення.

Крім того, пунктом 26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого статтею 1107 ЦК України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Згідно з п. 27 Постанови, особа, що розповсюджує примірники, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами. Господарським судам слід мати на увазі, що поняття контрафактності примірників творів та/або відеограм, фонограм є юридичним, тому питання про контрафактність не можуть ставитися перед експертом.

Пунктом 29 цієї ж Постанови звернуто увагу на те, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, зокрема, те, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 180,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миг Трейд" (04112, м. Київ, вул. Гонти, буд. 3-А; код ЄДРПОУ 32049652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (129085, Російська Федерація, м. Москва, вул. Годовікова, 9, будова 3; ІПН 7717673901) 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. компенсації та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.01.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна