Рішення

від 19.01.2015 по справі 910/28067/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/28067/14 19.01.15

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклобуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор НІІ"

про стягнення 43 688,68 грн.

Представники сторін:

від позивача: Смирнов А.І. - представник за довіреністю № б/н від 19.01.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклобуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор НІІ" про стягнення 43 688,68 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.10.2010 року між ним як постачальником та відповідачем як покупцем укладений договір поставки № 05/10, який було втрачено в результаті переїзду на інше місцезнаходження.

Відповідач передав позивачеві товар відповідно до видаткової накладної № РН-0000060 від 30.11.2010 року на загальну суму 7 500,00 грн. з ПДВ (отримано за довіреністю № 13 від 30.11.2010 року), до видаткової накладної № РН-0000017 від 25.03.2011 року на загальну суму 59 880,49 грн. з ПДВ (отримано за довіреністю № 9 від 25.03.2011 року), до видаткової накладної № РН-0000061 від 02.12.2010 року на загальну суму 24 379,30 грн. з ПДВ (отримано за довіреністю № 14 від 02.12.2010 року).

Для оплати вказаного товару позивач надав відповідачеві рахунки-фактури:

№ СФ-0000041 від 02.12.2010 року на суму 24 379,30 грн. з ПДВ який дійсний до сплати до 10.12.2010 року;

№ СФ-0000016 від 24.03.2011 року на суму 59 880,49 грн. з ПДВ який дійсний до сплати до 31.03.2011 року;

№ СФ-0000040 від 30.11.2010 року на суму 7 500,00 грн. з ПДВ який дійсний до сплати до 08.12.2010 року.

Відповідачем здійснена часткова оплата у сумі 48 071,11 грн., таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 43 688,68 грн.

Позивач 11.08.2014 року відправив відповідачеві претензію № 8 з вимогою оплатити заборгованість у сумі 43 688,68 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.08.2014 року. Відповідач залишив вимоги позивача без задоволення та відповіді.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 43 688,68 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.12.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.01.2015 року.

В судове засідання 19.01.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 15.12.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03164, м. Київ, вулиця Обухівська, будинок 135, офіс 35, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.12.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

19.10.2010 року між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладений договір поставки № 05/10. Однак, позивач пояснив, що договір було втрачено в результаті переїзду на інше місцезнаходження.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідач передав позивачеві товар відповідно до видаткової накладної № РН-0000060 від 30.11.2010 року на загальну суму 7 500,00 грн. з ПДВ (отримано за довіреністю № 13 від 30.11.2010 року), до видаткової накладної № РН-0000017 від 25.03.2011 року на загальну суму 59 880,49 грн. з ПДВ (отримано за довіреністю № 9 від 25.03.2011 року), до видаткової накладної № РН-0000061 від 02.12.2010 року на загальну суму 24 379,30 грн. з ПДВ (отримано за довіреністю № 14 від 02.12.2010 року).

Враховуючи те, що позивач передав, а відповідач отримав товар на підставі вищезазначених видаткових накладних та відсутність укладеного між сторонами договору, то суд вважає, що сторони уклали договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Для оплати вказаного товару позивач надав відповідачеві рахунки-фактури:

№ СФ-0000041 від 02.12.2010 року на суму 24 379,30 грн. з ПДВ який дійсний до сплати до 10.12.2010 року;

№ СФ-0000016 від 24.03.2011 року на суму 59 880,49 грн. з ПДВ який дійсний до сплати до 31.03.2011 року;

№ СФ-0000040 від 30.11.2010 року на суму 7 500,00 грн. з ПДВ який дійсний до сплати до 08.12.2010 року.

Відповідачем здійснена часткова оплата у сумі 48 071,11 грн., що підтверджується таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 43 688,68 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 43 688,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор НІІ" (03164, м. Київ, вулиця Обухівська, будинок 135, офіс 35, код ЄДРПОУ 32587778) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стеклобуд" (04128, м. Київ, вулиця Плодова, 16, код ЄДРПОУ 32529737) заборгованість в розмірі 43 688 (сорок три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 68 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.01.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий