Постанова

від 20.01.2015 по справі 911/3718/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 911/3718/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шимко О.Р. (за довіреністю №2-19 від 18.01.2014р.) ;

від відповідача : не з'явився ;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь"

на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2014р.

у справі № 911/3718/14 (суддя: Скутельник П.Ф.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 року за № 1109011059/Н27 (договір) у вигляді основного боргу в сумі 14147,01 грн., пені в сумі 1213,53 грн., 7-ми відсотків штрафу в сумі 1560,01 грн., інфляційних нарахувань в сумі 1034,61 грн., 3-х процентів річних в сумі 486,48 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.09.2014р. у справі № 911/3718/14 позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь" на користь ПАТ "Укртрансгаз" заборгованість за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 року за № 1109011059/Н27 у вигляді основного боргу в сумі 14147,01 грн., пені в сумі 1213,53 грн., 7-ми відсотків штрафу в сумі 1560,01 грн., інфляційних нарахувань в сумі 1034,61 грн., 3-х процентів річних в сумі 486,48 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 року за № 1109011059/Н27 з оплати послуг по транспортуванню газу, внаслідок чого у позивача перед відповідачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 14147,01 грн. , пені в сумі 1213,53 грн., 7-ми відсотків штрафу в сумі 1560,01 грн., інфляційних нарахувань в сумі 1034,61 грн. , 3-х процентів річних в сумі 486,48 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Об'єднання Транс - Континенталь" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2014р. у справі № 911/3718/14 та залишити позов без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи, а також судом не було взято до уваги розділ 8 договору від 27.09.2011 року, а саме форс-мажорні обставини, які звільняють сторони від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь" та призначено розгляд справи № 911/3718/14 на 23.12.2014р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

23.12.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

23.12.2014р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи, всі представники сторін були повідомлені належним чином. Колегія суддів порадившись на місці ухвалила відкласти розгляд справи на 20.01.2015 рік.

20.01.2015 року у судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами

У судовому засіданні, 20.01.2015 року представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.09.2011 року між ДК "УКРТРАНСГАЗ" НАК "Нафтогаз України", правонаступником прав і обов'язків якої є ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", та ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 року за № 1109011059/Н27 (а.с.13)

За умовами зазначеного договору, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору. (п 1.1. договору). Річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі - газ) Замовника складає 1380,00 тис. куб. м.(п. 1.2. договору). Послуги по транспортуванню природного газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами ( акти наданих послуг). Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством. (п. 2.11.1., п. 2.11.4. договору).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.4., 4.5, 4.6. договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітній місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

29.09.2011 року між ДК "УКРТРАНСГАЗ" НАК "Нафтогаз України", правонаступником прав і обов'язків якої є публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", та ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь" укладено додаткову угоду від 29.09.2011 року за № 1 (додаткова угода - 1) до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 року за № 1109011059/Н27 (а.с.20)

Відповідно до п 1. якої п.1.2. договору доповнено абз. 2 - "Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника в 2012 році складає 8 340,0 тис. куб. м. (вісім мільйонів триста сорок куб. м.)".

17.01.2013 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду від 17.01.2013 року за № 2 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 27.09.2011 року за № 1109011059/Н27 (додаткова угода - 2), згідно п. 3 якої розділи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 договору викладено в новій редакції (а.с.21).

За умовами пунктів 1.1. та 1.2. договору в новій редакції, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Річний плановий обсяг транспортування природного газу (газ) Замовника складає 8850,00 тис. куб. м. (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят тисяч кубічних метрів).

Як вбачається з п. 3.1. та п. 3.4. договору в новій редакції, послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (акти наданих послуг). Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Пунктами 5.1., 5.5., 5.6. договору в новій редакції, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з січня 2013 року по лютий 2014 року включно надав відповідачу послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 3745,911 тис. куб. м., загальна вартість яких склала 22285,87 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами позивачем наданні відповідачу своєчасно та якісно з дотриманням всіх нормативів і стандартів, що підтверджується актами надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2013 року за № 01-13-1109011059/Н27, від 28.02.2013 року за № 02-13-1109011059/Н27, від 31.03.2013 року за № 03-13-1109011059/Н27, від 30.04.2013 року за № 04-13-1109011059/Н27, від 31.05.2013 року за № 05-13-1109011059/Н27, від 30.06.2013 року за № 06-13-1109011059/Н27, від 31.07.2013 року за № 07-13-1109011059/Н27, від 31.08.2013 року за № 08-13-1109011059/Н27, від 30.09.2013 року за № 09-13-1109011059/Н27, від 31.10.2013 року за № 10-13-1109011059/Н27, від 30.11.2013 року за № 11-13-1109011059/Н27, від 31.12.2013 року за № 12-13-1109011059/Н27, від 31.01.2014 року за № 01-14-1109011059/Н27, від 28.02.2014 року за № 02-14-1109011059/Н27, Актами приймання-передачі природного газу від 05.02.2014 року за № 1, від 05.02.2014 року за № 1, від 05.03.2014 року за № 2, від 05.03.2014 року за № 2, які отриманні відповідачем від позивача, підписані відповідачем та скріплені відбитком печатки останнього на виконання вимог п.п. 2.11.1., 2.11.4., 4.4. договору, п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору в новій редакції та ст. 193 ГК України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних актах вартості, кількості та якості наданих позивачем відповідачу послуг з метою засвідчення факту прийняття відповідачем послуг в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у цих актах. (а.с.29-50).

Отже, отримані, підписані відповідачем та скріплені печаткою останнього акти без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у даних актах вартістю, обсягом та якістю наданих позивачем послуг свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Проте відповідач, допустив порушення договірних зобов'язань своєчасно не сплативши послуги по транспортуванню газу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення суми боргу та штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач будь-яких претензій з приводу строків, обсягу, вартості та якості наданих позивачем послуг на адресу останнього не направляв, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України та п.п. 1.1., 2.11.4., 4.1., 4.5., 4.6. договору та п.п. 1.1., 3.4., 5.5., 5.6. договору в новій редакції належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати наданих позивачем послуг, сплативши лише частину коштів, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 14147,01 грн.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно п.1, п.2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України та п.п. 1.1., 2.11.4., 4.1., 4.5., 4.6. договору та п.п. 1.1., 3.4., 5.5., 5.6. договору в новій редакції належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати наданих позивачем послуг, сплативши лише частину коштів, доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості за надані позивачем послуги транспортування за договором відповідач не надав, отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 14147,01 грн.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором з оплат послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами, пеню, передбачену п. 6.3. договору та п. 7.3. договору в новій редакції, у сумі 1213,53 грн., і штраф в розмірі 7 %, передбачений у ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, в сумі 1560,01 грн.

За умовами пунктів 6.3. та 7.3. договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на підставі п.2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф у розмірі 7 відсотків вартості послуг, сума якого становить 1560,01 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що до стягнення 7 % штрафу, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно положень п.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Предметом даного спору є правовідносини з приводу прострочення виконання грошового зобов'язання, а не зобов'язання, пов'язаного з обігом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а тому дія правової норми закріпленої частиною 2 статті 231 ГК України на спірні правовідносини поширюватись не може.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг) з яких допущено прострочення виконання зобов'язання щодо оплати, відмовивши позивачу в задоволенні позову в цій частині в сумі 1560,01 грн.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ч. 1 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 611 та ст.. 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем були порушені договірні зобов'язання , то на підставі п. 6.3. договору та п. 7.3. договору в новій редакції та норм чинного законодавства , позивачем правомірно було нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1213,53 грн.

Також правомірно судом першої інстанції, на підставі ст. 625 ЦК України задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання три відсотки річних у сумі 486,48 грн. та інфляційні втрати в сумі 1034,61 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого Господарського суду України у справах № 904/1677/13-г від 26.03.2014 року у справі № 904/3709/13 від 03.05.2014 року.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не належним чином було повідомлено представника відповідача про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає доводи скаржника необґрунтованими зважаючи на наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду першої інстанції направлена на адресу відповідача та враховуючи наявність в матеріалах справи належних доказів отримання відповідачем ухвали суду від 03.09.2014 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги розділ 8 договору від 27.09.2011 року, а саме форс-мажорні обставини, які звільняють сторони від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, колегія суддів зазначає, що послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами надавались в період з січня 2013 року по лютий 2014 року включно, а форс - мажорні обставини на які посилається сторона, які передбачені п. 8.2. договору від 27.09.2011 року настали вже після періоду в який відповідач повинен був виконати договірні зобов'язання, відповідно останній не був позбавлений можливості своєчасно та в повному обсязі виконати договірні зобов'язання, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ч.1 п.10 ст. 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у постанові мають бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" грошові кошти у загальній сумі 18 441,64 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено обґрунтованість позовних вимог в загальній сумі 16 881,63 грн. Відтак, сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідачів за подання позову, складає 1 671,70 грн.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою у даній справі, ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь" просило скасувати рішення в повному обсязі. Судом апеляційної інстанції встановлено обґрунтованість вимог апеляційної скарги у сумі 1560,01 грн.. Відтак, сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача за подання апеляційної скарги, складає 77,64 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали наявні у справі, колегія суддів приходить до висноку, що рішенням господарського суду Київської області від 29.09.2014 року у справі № 911/3718/14, слід скасувати в частині стягнення штрафу 7% в розмірі 1560,01 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" на рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року у справі № 910/12850/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 29.09.2014 року у справі № 911/3718/14 скасувати в частині стягнення штрафу 7% в розмірі 1560,01 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАННЯ ТРАНС-КОНТИНЕНТАЛЬ",( ідентифікаційний код: 32477244, місцезнаходження: 95043, Автономна Республіка Крим, Кіровський район, смт Кіровське, вул. Рози Люксембург, буд. 92 А, адреса для листування: 95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 19/1, офіс 4 А), на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", (ідентифікаційний код: 30019801, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1,) судовий збір за подачу позову в розмірі 1 671,70 грн.. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", (ідентифікаційний код: 30019801, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАННЯ ТРАНС-КОНТИНЕНТАЛЬ",( ідентифікаційний код: 32477244, місцезнаходження: 95043, Автономна Республіка Крим, Кіровський район, смт Кіровське, вул. Рози Люксембург, буд. 92 А, адреса для листування: 95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 19/1, офіс 4 А) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 77,64 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/3718/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко